Умберто Еко
Бавдоліно
1. Бавдоліно береться за перо
Ratisbona Anno Dommini Domini MCLV[1] місяця дицембра хроніка Бавдоліна, з роду Авларіевого
я Бавдоліно син Ґалійавда Авларіевого з головойу аки в лева алелуйа Возблагодарю господа і да відпустить він мині гріхи
habco factó[2] учинив найбільшу крадіж: мого житя, тоб то узяв я зі скрині біскупа Отта много аркушів які може належать канцеляриї цісаря і вишкріб їх сливе всі хиба шчо не сходило то типер в мене є вдосталь пергамени аби писати шо хочу тоб то свойу хронику хоч лациною писать не вмію
коли лиш побачать шо аркушів більше нима кат зна шо за капернаум буде і скажуть шо то може Шпиг якийсь біскупів римських котрі зле жичать цісареві федерікові
а може то никого не обходить в канцеляриї все пишуть і пишуть чи треба чи ни треба і як хто знайде [тії аркуші] най собі запхас до ду то йому і так буде все 'дно
ncipit prologue de duabus civitatibus historiae AD mcxliii conscript
saepe multumque volvendo mecum de rerum temporalium motu ancipitq[3]
то є строки шо були перед тим і я не зміг їх гаразд вишкробати то тепер мушу оминути
а коли знайдуть тії Аркуші по тім як я їх спишу то не втямить навить канцлер бо є то язик яким балакають люде у Фраскеті але ніхто ним не пише
але якшчо то є язик котрого ніхто не розуміє відразу вгадають шо то я бо всі кажуть шо у фраскеті балакають якимсь нехристиянским Язиком тому мушу добре їх сховати
псяюха як то тяшко писати вже пальці мині всі болять
отець мій Ґалійавдо все казав шо то певно дар Матки Боски з Роборета шо я змалку як тільки чув п'єть V слів з чужих уст то відразу повторяв той говір чи був він з Тердони чи з Ґаві і навіть як приїхав з Медійолану де мовлять псячим язиком а навіть як побачив перший раз в житі алеманів тих шо Тердону в облогу взяли всі вони були Tuische[4] і лайдаки і казали rausz і min got[5] а за півдня я вже говорив равс і майнгот а вони мині казали Kint[6] йди пошукай нам файну Froutve[7] будем робити фікіфукі і навіть якшчо вона не схоче скажи нам лиш де вона і ми вже ї втримаєм самі
але шо то є та Frouive казав я а вони казали domina, dama, женщина du verstan[8] і показували такі Цицьки великі мовляв при тій облозі женщин бракує бо всі тердонянки сидять всередині і най ми лиш зайдемо в город то вже собі пофольгуєм але типер жадна з тутеншіх не показуєть ся і ну блюзнити так шо мині аш навіть волося насторч стало
шваби засрані аякже вже скажу вам де є Frourve дочекаєтеся чи я вам який викажчик поцілуйте себе
матінко а часом мене били
вибили чи набили чи necabant[9] не вмійу я Лациною не то шчо не розумійу бо учив ся читати з книшки Latine[10] a коли до мене говорять лациною то розумійу але писати не вмійу і не знайу як тії verba[11] пишуться
- Умберто Еко — Празький цвинтар
- Умберто Еко — Відкриття Америки
- Умберто Еко — Не сподівайтеся позбутися книжок
- Ще 2 твори →
бігмебоже ніколи не знайу чи то equus а чи equum все милю ся бо в нас кінь то є завжди cavallo і квит і я ніколи не милю ся бо ніхто не пише Kavallo бо не пише нічо бо не вмійе читати
але того разу все пішло добре і німці навіть волосини з мої голови не торкнули бо якраз тоді прийшли milites[12] і кричали гайда гайда знов наступаєм а тоді стала ся така катавасия шо йойбоже і я вже ничого не тямив бо зброєноші бігли сюди а піхтура зі своїми лябардами туди і сурми гудять і вежі деревяні високі як дерева в Бурмії-долині шо порушають ся як вози а на них балістери і пращівники а шче інші несуть драбини а на всіх них падає стільки стріл як граду а ті шо метають каміня якимсь таким як велика вареха і над головою мині свистять сулиці які тердоняни кидають з мурів ото була баталія!
а я сховав ся на дві години під кушчем кажучи діво пресвята поможи і спаси а тут все втихло і стали бігати коло мене ті шо балакали так як в Павії і кричали шо забили стілько тердонян шо танаро-ріка тепер як з Крови і тішили ся як дурні бо так Тердона буде знати як лигати ся з медійоланцями
затим шо повернули ся і ті німаки шо шукали були Frouive може їх менче було як ранше бо і тердоняни всипали їм гаразд а я сказав собі крашче брати ноги на плечі
і поволеньку вернув ся до хати а було вже сливе рано і оповів усе отцеві Галійавдові а він сказав мині ото дурень нашчо попер ся на тії облоги важай дістанеш ше ножом в задницю хиба не знаєш шо то панскі справи най собі голову тим завертают а ми маєм дбати о корови бо люде ми поважні не то шо той Фредерикус шо то приходе то відходе і чорта лисого злапав
але тоді Тердона не впала бо здобули тільки підзамче але не дитинець і стояла вона шче далі аж до кінця мої хроникі а потім забрали їм воду а вони замість того шоб сечу свою пити сказали Фридерикусові шо вірні йому він їх випустив а потім спалив город а тоді порубав ущент тоб то вчинили все це ті з Павії бо вони на тердонян зуба мають бо в нас то не є так як у швабів які один за одним обстають і разом тримають ся як пальці на одній руці а в нас як ті з Ґамондії бачать когось з Берґолія то вже їм аш ся перевертає
а тепер вертаю ся до свої гисториї про те шо коли ходжу лісами фраскети особливо коли мгла така шо не бачиш свого носа і все з 'являєть ся раптом і ти не бачиш відки воно береть ся в мене бувают видіня як тоді коли видів я єднорога і шче раз тоді як видів св'ятого Бавдоліна який промовляв до мене і каже сучий ти сину підеш до пекла бо та гистория з єднорогом то всі знают шо аби зловити Єднорога треба посадити невинну дівицю під дерево і той зьвір чує запах дівствениці і приходить і кладе ї голову на коліна і тоді я взяв Нену з бБерґолія шо приходила з отцем своїм купувати курову корову в моєго вітця і сказав їй ходи до лісу будем лапати єднорога тоді посадив я ї під Дерево бо був певен шо вона дівиця і сказав ї сиди собі так і розстав добре ноги шоп зьвір мав де голову положити і вона казала розставити де а я казав отутечки-о добре розстав і показав як а вона почала стогнати як коза шо котиться і шось мені затуманило очі і потім на мене найшло шось як гапокаліпса і по тому вона вже не була чиста як лілія а тоді вона каже матінкобожа то як тепер ми звабим сюди єднорога і тут я почув голос з Неба шо сказав мині шо єдинорог qui tollit peccata mundis[13] то я і скакав я між: кущами і кричав гоп-гоп гуррр-гуррра бо мав я сатис факцію ліпшу ніж: правдивий єднорог бо запхав був ріг свій в лоно дівиці тому то св'ятий Бавдоліно сказав мені такий і такий сину етцетера а потім простив мені і бачив я його шче не раз надвечір але тільки коли була сильна мгла чи принаймі мгелка а не коли сонце світе на всіх oves et Boves[14]
але коли оповів я отцеві своєму Ґалійавдові шо видів був святого Бавдоліна він дав мині трийцять буків по плечах і приказував о паночку нашо ти мене скарав сином шо має видіня а не вміє навіть курову корову здоїти я або йому голову розвалю києм або дам його комусь хто ходить по ярмарках і торгах і водить малпу гафриканську шо танцює а св'ята моя матінка волає ти лобуре один нема гірших од тебе шо такого вчинила я Господеві шо післав мині сина шо видить св'ятих а отець мій Ґалійавдо мовив неправда нічо він не видить бо брехун більший від юди і видумує все шоп нічо не робити
оповідаю хронику сію бо инакше ніхто не втямить як воно було того вечора коли була мгла така шчо можна було ножем різати і подумати тільки шо то був уже цьвітень а в нас мгла бува навить у серпні і коли хтось нетутешний зрозуміло шчо згубить ся по між Бурмією і Фраскетою особливо коли жаден св'ятий не візьме тебе за вудила і ото йду я додому і виджу переді мною якийсь барон на коні у желізі
у желізі барон а не кінь і з мечем як круль раґонський
мене як громом вдарило матінко дивись то воістину св. Бавдоліно пориває мене до пекла але він мовив Kleine kint Bitte,[15] я притьмом збагнув шо то мосьпан якийсь алеманский згубив ся в лісі через мглу і не може друзів своїх знайти а вже була сливе ніч він показав мині Гріш бо я в житі ніколи не бачив Грошів а він утішив ся шо я відповідаю йому Diutsch) себто його говіркою а я казав по-їхньому як підеш вперед то опиниш ся в болоті як сонечко ясне
а не треба було казати як сонечко ясне коли туман такий шчо хоч ножем ріж: а він таки зрозумів
а тоді сказав я шо знаю шо алемани походять з місця де завсігди весна і там може цьвітут цедри ливанскі а тут в нас в Палеї лиш туман а в тому тумані швендяють всякі потолочі а вони є внуки внуків тих арапів з якими бив ся Каролюс Магнус а то паскудні люде як тільки бачать прочанина то зараз дають йому києм по зубах і забирають навить волося з голови а тому як прийде вашмосць до отця мого Галійавда то миску йушки теплоі завше знайде ашей сінник шоб переспати ніч у стайні а тоді взавтрі як буде сьвітло покажу вашмосці Дорогу особливо як ваш мосць монети не пожаліють спаси вас біг благословіте ми люде вбогі але чесні
ото привів я його до отця мого Галійавда Ґальявда а той ану кричати дурню ти один шчо в тебе в голові нашчо було казати моє ім 'я першому-ліпшому з тим людом ніколи не знаєш де втрапиш може то ленник маркіза Мон Ферато і потім вимагати буде в мене шче одну десятину fructibus і leguminibus[16]і сіна або шче й повоз і шарварок згадає і ми пропали і вже брав ся за Палицю
а я сказав йому шчо той єгомосць з німців а не з Мон Ферато а він мені то шче гірше але по тому як я сказав йому про Монету він заспокоїв ся бо ті з Маренґа мають голову моцну як віл а бистру як кінь і утямив шчо тут може бути якийсь зиск і мовив мині ти говорити вмієш то скажи йому це item[17] шо ми люде вбогі але чесні
я то вже йому казав
най буде ліпше то повторити item gratias[18] за гріш але тут шче треба Сіна для коня item до миски іушки юшки гор 'ячої додам сиру і хліба і чару доброго item покладу мосьпана спати там де ти спиш коло вогню а ти нині підеш до кучі item хай мині покаже Гріш бо я хочу мати флорина і буде мині як брат рідний бо для нас людей з Маренґа гість то св'яте
і сго мосць той сказали haha шельми ви тут всі в Маренгу але умова стоїть даю вам ті дві монети і не кажи мені нічо про флорини бо за флорина я собі kaufо[19] цілу вашу хату і всіх ваших бестій то бери і помовч бо і так тобі добрий заробок отець мій умовк і взяв дві монети шчо їх єгомосць кинули на стіл бо люде з Маренга мают голову тверду але бистру і накинув ся на харч як вовк (єго мосць) а навить як два (вовки) тоді отец мій і матінка вкладали ся спати бо гарували цілий день коли я ходив собі по фраскеті a Rerre мовив добре то вино вип 'ю но шче трохи тут коло огня розповідж мені kínt розповідж шось бо так добре балакаєш моєю говіркою
ad petitionem tuam frater Ysingríne carissime primos libroschroncae meae missur
ne humane pravitate[20]
тут я також не зміг вишкробати
то вертаю ся до хроники того вечора з тим єго мостем алеманським шчо хотів знати як то стало ся шчо я знаю його язик і я оповів йому шчо маю дар язиків як в апостолів а шче маю дар видіня як у магдалин бо ходжу я по діброві і бачу св'ятого Бавдоліна верхи на єднорозі білому як молоко і його Ріг зміястий якраз там де коні мают то шчо для нас є Ніс
але кінь не має носа инакше під носом мав би бороду як єго мость який мав гарну бороду такої барви як мідна пательня а інші алемани шчо я бачив мали жовте волося навіть у вухах
і він каже мині гаразд бачиш той кого ти зовеш єднорогом називаєть ся Monokeros але відки ти знаєш шчо є єднороги на цім сьвіті а я повів йому шчо читав у книзі яку мав гереміт з Фраскети а він витрішчив очі як сова і каже як то так то ти шче й читати годен
господийсусе відповів я а тепер розкажу Гисторию
отож: гистория була така шчо був собі св'ятий гереміт жив коло діброви і час од часу люде приносили йому хто курку хто кріля а він знай молить ся над книгою писаною а коли люде приходять б'є себе в груди Каменем але я кажу то була груда id est[21] із землі бо так то менче болить тож того дня принесли два яйка і поки він читав я мовив до себе одно тобі одно мині поділимо ся як добрі християни аби лиш він не побачив але не знаю як то стало ся бо він читав але злапав мене за Ковнір а я сказав diviserunt vestimenta mea[22] a він зачав сміяти ся і сказав а знаєш ти puerulus[23] тямущий приходи щодень сюди навчу тебе читати
і так научив він мене no-писаному під спів шчиглів по голові а коли тільки між: нами виникла довіра він став говорити який ти парубок нівроку міцний а голова аки в Лева та покажи які сильні в тебе руки і груди і дай помацаю там де починають ся Ноги шчоб знати шчо ти і там нівроку я зрозумів куди він цілить і ану коліном його в яйця тоб то в Тестикули а він зігнув ся в три погибелі і каже най його дідько от піду я до людей в Маренго і повім шчо діавол вселив ся в тебе і підеш на стос гаразд кажу я а наперед я скажу шчо бачив вночі як ти в Рот запихав відьмі vel[24] чарівниці а тоді побачимо про кого подумають шчо одержимий діаволом а тоді він сказав зажди я то казав для сміху бо хотів побачити чи богобійний ти то не говорім більше про то приходь узавтрі почну вчити тебе писати бо читати то кожен ладен досить дивитися і ворушити губами а шчоб писати в книзі треба аркуші і атрамент і calamus[25] що alba pratalia arabat et nigrum semen seminabaf[26] бо він усе лациною балакав
а я мовив йому досить вміти читати бо так вчиш ся того чого шче не знав а коли пишеш то тілько то шчо вже знаєш то добре з тим писаням хай не буду вміти а задниця в мене одна
коли я йому то повідав той мось пан алеманський сміяв ся як Дурний і казав а ти зух парубче ті гереміти allesammtSodomiten[27] але скажи скажи но мені що шче ти бачив у лісі а я подумав що то один з тих що хтіли взяти Тердону після Федерика-цісаря і мовив собі ліпше вволити його волю і може уділить мені шче одну Монету і повів я йому шчо дві ночі тому явив ся мені св'ятий Бавдоліно і сказав мині шчо цісар здобуде велику звитягу при Тердоні бо Фридерикус єдиний правдивий пан на цілу Ланґобардію включно з Фраскетою
а тоді єго мость сказали тебе післало Небо піди у цісарський табір і скажи то що повів тобі св'ятий Бавдоліно а я мовив що як ясний пан хочуть то я повім навіть шчо св'ятий Бавдоліно сказав мені що на осаду прийдуть св'яті петро з павлом аби стати на чолі сил цісарських а він мовив Ach rvie Wunderbar[28]мені досить і самого Петра
kint ходи зо мною і учиню твою долю
illic[29] o1 тоб то майже illico a радше наступного поранку єго мость сказали отцеві моєму шчо забирають мене з собою і завезуть в одно місце де научусь читати і писати а може стану Достойником
отець мій Ґальявдо не тямив гаразд що то має значити але втямив що позбудеть ся з дому дармоїда і шчо не буде мусіти більше потерпати шчо я гоню по курниках але помислив собі що той мосьпан може з тих хто ходить по ярмарках і торжищах з Малпою а потім може буде до мене чіпатися а то йому не до шмиги було але той мосьпан мовив що він великий comes palatinus[30] і що серед алеманів не ма Sodomiten
шчо то є ті содомити каже йому мій отець а я пояснив шчо то мужеложці ага мовив він мужеложці є всюди але коли мосьпан той витягли шче п'ять Монет понад то шчо дали тамтого вечора тоді він вже нічо не казав а мені мовив сину мій іди бо для тебе то є шчастя а може і для нас а шчо ті алемани шмигляють тудисюди але завше вертають ся в наші краї а це значит шчо часом зможеш нас навідувати а я мовив йому присягаю і вже був готов але маркітно мені стало коли увидів я матінку мою в плачі як би я на смерть ішов
і так пішли ми і мосьпан мені кажуть завести його там де є Стан імперців то дуже легко кажу досить йти за сонцем тоб то іти туди де воно сходить
і коли ми йшли туди і вже видко було стани а тут їде гурт рицарів усі в повному обладунку і тільки лиш нас увиділи й ану зараз на коліна і опускають свої піки і штандарти і підносять мечі але що ж то таке кажу собі а вони ану кричати Кайзер Kaisar звідти і Keiser[31] звідси і Sanctissimus Rex[32] і цілують руку тому мосьпанови а мені шчелепа відвисла так шчо мало не випала бо рота роззявив як жерло бо тілько тоді втямив я шчо той мосьпан з рудою бородою то є сам цісар Фридерикус власною особою а я цілий вечір плів йому байки так як би то був який будь Фраєр
зараз мені скаже втяти голову але я йому коштував VII монет як би хотів втяти мені голову то зробив би то вчора задурно і господи помилуй
а він мовить не бійте ся все добре приношу велику новину бо було Видіня отроче мій оповідж усім про видіня яке було тобі в діброві і я кинув ся на землю як би мав падучу і очі витріщив і піну став пускати з рота і волаю я бачив бачив і оповідаю всю ту гисторию історію про св'ятого Бавдоліна який приніс мені віщуваня і всі хвалять Господа Бога і кажуть Miraculo miraculo gottstebmirbei[33]
були там і посли Тердони які не могли ніяк вирішити чи здавати ся чи ні а коли вчули мої словеса упали ниць на землю і казали що як вже навіть св'яті проти них то ліпше здати ся бо так вже більше не можна
а тоді побачив я тердонян які виходили всі з Города мужі білоглови отроки і старці і плакали одне до другого а алемани забирали їх геть як овець чи пак як berbices et universa pecora[34]а ті з Павії гойкали і вривали ся в Тердону як варіати зі світичами і довбнями і дрючками і піками бо плюндрувати город для них то було все 'дно шчо дівок петрушити
а надвечір бачив я на пагорбі великий дим і Тердони вже майже не стало бо війна є війна як мовить отець мій Ґальявдо війна то паскудна звірина
але ліпше вони аніж ми
а надвечір цісар вертаєть ся уповні задоволений до своїх Tabernacula[35] і гладить мене по щоці як то отець мій ніколи мені не робив а тоді кличе якогось пана а був то добрий канонік Рагевинус і мовить йому що хоче аби я научив ся писати і рахувати а ще й граматики хоч тоді я не відав що то є а тепер вже трохи знаю а отцеві мому Ґальявдові це навіть не снилося
як то добре бути ученим і хто би то подумав
gratia agamus domini dominus одне слово возблагодарім Господа
геть тут спариш ся поки напишеш ту хронику навіть взимку а ще бою ся що згасне мені каганець і як казав один палець мені болить
2. Бавдоліно зустрічається з Никитою Хоніятом
— Що це таке? — повертівши в руках пергамен, Никита спробував прочитати з нього кілька рядків.
— Мої перші вправи з письма, — відповів Бавдоліно, — коли я писав це, мені, малому дикунові з лісу, було, здається, чотирнадцять, і відтоді я ношу це з собою як оберіг.