I знобить мене, й пече!
Крихнуть, трухнуть мої кості,
Рани ниють аж до млості,
Горе крижам і ногам,
Щастя й радість ворогам!
Серце, голова, нутроба —
Все суціль одна хвороба...
Що це тут? Чистилище?
В пекло нє вмістили ще?
Ні, мабуть-таки, вже пекло,
Бо мордує так запекло...
— Ти караєшся в біді
З волі вишнього Судді;
Той Суддя нелицемірний,
Не такий, як ти, невірний,
Він, суворий і благий,
Хрест послав тобі важкий.
Щоб ти духом просвітився
I стражданням присвятився.
Всі твої приниження —
До Христа наближення,
А тяжка твоя знемога —
То небес пересторога:
Не впадай же у відчай,
Ці ознаки помічай.
Ворогів не зви лихими,
То насправді серафими,
Адже їх у всіх ділах
Направляє той, хто благ.
Возлюби свій хрест і язви —
Це здоров'я інші назви,
Не стогни і не ридай,
А хвалу за гнів воздай:
Маєш тіло, в біль закуте,
Для спасіння, для покути,
У вогні й морозі ти
Бога мусиш віднайти.