Спліін

Поль Марі Верлен

Які червоні повні рожі,
Який зелений ярий хміль!

У мене серце насторожі —
Твій кожен рух в нім будить біль.

Яке блакитне чисте небо,
А море синє, мов зі скла...

Боюсь, кохана, я за тебе,
Щоб ти від мене не втекла,

Мені обридли ці мигдалі,
I цей самшит, і ця сосна,

I ці безмежні дальні далі,
I все — крім тебе, річ ясна!