Зрештою, її можна зрозуміти.
7.
І нарешті ти сам змегрелетів: за останні три місяці втратив 17 кілограмів. Усе твоє харчування іде через ніс. Щоранку ти прокидаєшся із солідним блоком крейди в онімілому носі. Ти завалюєшся до офісу о 17.35. Коли Марк Марроньє зробив тобі зауваження, ти відповів:
— Я страйкуватиму, доки ти не звільниш мене.
— Що відбувається? Ти хочеш більше грошей?
— Ні, я насправді хочу на все плюнути.
— І хто тебе кличе? CLM? Чи BDDP?
— Та ні ж, я хочу зупинитися! Невже ти не розумієш, що я скнію? Ти помітив, як я схуд?
— Бути схожим на Кейт Мосс — ще не привід для звільнення.
— Але я незабаром здохну від пухлини в мозку!
— Це неможливо, бо в тебе немає мозку.
— Але я дедалі менше з'являюся серед публіки!
— Я знаю, але ти потрібний нам для переговорів із VIP. Ти носиш костюм від Еріка Бержера, сорочку "Hedi
Slimane" з магазину чоловічого одягу "Saint Laurent Rive Gauche", туфлі "Berluti", годинник "Royal Oak" від Одема-pa Піге (очікуючи на нову модель "Samsung Watch Phone" [95] із мобільним телефоном), окуляри "Stark Eyes", труси "Banana Republic", які купив у Нью-Йорку. Ти володієш п'ятикімнатною квартирою у Сен-Жермен-де-Пре (дизайн Крістіана Льєгра). До того ж ти маєш:
— музичний центр "Bang and Olufsen" на 10 дисків із пультом управління;
— супутниковий GSM телефон із факсом;
— шість стільців епохи Людовика XV, успадкованих від дідуся та бабусі;
— табурет "Barcelona" Mica ван дер Рое;
— книжкову шафу від Жана Пруве із повним зібранням "Плеяди" (жодного разу не відкритим);
— мультисистемний відеомагнітофон "Sony";
— новенький телевізор "Philips" із плоским екраном;
— портативний DVD-програвач "Sony Glasstron";
— шезлонг Чарлза Еймса (1956);
— "Sony Playstation";
— двокамерний холодильник "General Electric" (забитий осетровим кав'яром "Петросян", гусячою печінкою з трюфелями із "Petite Auberge" та шампанським "Cristal Roederer") із величезною морозилкою та автоматичним дозатором льоду;
— цифрову відеокамеру "Sony PC 1" (360 грамів ваги, 12 сантиметрів завдовжки, 5 завширшки);
— цифровий фотоапарат "Leica Digilux Zoom";
— 24 кришталеві келихи "Puiforcat";
— три оригінальні естампи Жана-Франсуа Жонвеля;
— картину Баскіа (площею три квадратних метри) і малюнок ДевідаХокні;
— афішу Жана Кокто;
— журнальний столик "Modernature" з чорного дерева; [96]
— декілька оригіналів П'єра Ле Тана, Едмона Кіра, Рене Грюо, Жан-Жака Семпе, Жан-Філіпа Делома, Вуча, Матса Густафсона;
— торшер від Урбана Оутфіттерса;
— 8 подушок, білих та бежевих, із пашміни, придбаних у магазині "Сімейний дім";
— автограф Летиції Касти в рамці;
— портрети, виконані Маріо Тестіно, Елен фон Ун-верт, Жан-Батістом Мондіно, Бетгіною Реймс, Домінік Іс-серманн;
— фотографії, де ти поряд з Інес Састр, Жераром Де-пардьє, Рідлі Скоттом, Євою Герциговою, Наомі Кемп-белл, Карлою Бруні, Девідом Лінчем та Тьєррі Ардіссоном;
— льох, заповнений найкращими бордоськими винами від Оже (бульвар Оссманн, 116,8-й округ Парижа): "Chasse-Spleen", "Lynch Bages", "Talbot", "Petrus", "Haut Bri-on", "Smith Haut Laffite", "Cheval Blanc", "Margaux", "Latour", "Mouton Rothchild"...
— тисячу компакт-дисків, DVD, CD-ROM та відеокасет VHS;
— BMW Z3 на стоянці із щорічною орендною платою біля кафе "Флора";
— її брата-близнюка SDF — на стоянці поряд із будинком;
— п'ять пар взуття "Berluti", три пари "Nike Air Max", пару "Adidas Micropacer" (із хронометром та електронним крокоміром усередині);
— три кашемірових пальта від "Hermes" та три замшевих — від Луї Вюїтона;
— п'ять костюмів "Dolce e Gabbana" та п'ять від Річар-даДжеймса; [97]
— "Sumo" — величезний фотоальбом Гельмута Ньютона (видавництво "Taschen", 50 х 70 см) на мольберті (дизайн Філіпа Старка);
— п'ять пар джинсів від Гельмута Ланга та п'ять пар мокасин від Гуччі;
— двадцать сорочок "Prada" і двадцать майок "Muji";
— десять кашемірових пуловерів вищого ґатунку від Хусейна Шалаяна та десять від Люсьєна Пелла-Фіне (все, що не з кашеміру чи вігоні, викликає в тебе нестерпну сверблячку);
— шафу з повною колекцією АРС за останні десять сезонів;
— картину Рубена Альтеріо;
— десять пар окулярів від сонця "Cutler and Gross";
— ванну кімнату в стилі Кельвіна Кляйна (включаючи рушники, халати, мильниці, косметику, парфуми, лише лосьйони від Кільса, Нью-Йорк;
— рожевий "макінтош", на якому ти пишеш цю книжку; та інший, помаранчевий, із бездротовим виходом в Інтернет та кольоровим принтером "Epson Stylus 740".
Більшість своїх речей ти купував у "Колетт". Якщо ж не в "Колетт", то в "Катрин Меммі". А якщо вже ані в "Колетт", ані в "Катрин Меммі", тоді ти не в себе вдома.
Час від часу ти вечеряєш у ресторанах, де платять мінімум по 100 євро з однієї особи. Під час подорожей ти зупиняєшся виключно в готелях "Relais et Chateaux". Уже три роки ти літаєш лише бізнес-класом (бо у звичайних кріслах у тебе затікає шия), де видають кашемірові ковдри (бо від інших у тебе починається сверблячка, див. вище). Для довідки: квиток Париж-Маямі-Париж біз-нес-класу коштує 10 тисяч євро.
З усіма цими речами, якими ти володієш, та комфортабельним способом життя, який ти ведеш, ти просто [98] мусиш бути щасливим. Чого ж тобі не бракує? Чому ж ти без кінця занурюєш своє нюхало в наркоту? Як можна бути нещасливим із двома мільйонами євро на банківському рахунку? І якщо вже ти стоїш однією ногою в могилі, то хто ж тоді має насолоджуватися життям?
Одного дня ти розридався біля магазину "Bonpoint" на Університетській вулиці. Ти ревів немов скажений, дивлячись на маленькі білі ліжечка у вітрині, лампи у формі ведмедиків, сіренькі блискучі сандалики для немовлят, пальтечка за 55 євро, малюсінькі светрики за 94 євро; покупці жахалися цього бідолахи, у якого, напевне, дитина загинула в автокатастрофі. Але ти, аби втратити свою дитину, обійшовся й без автокатастрофи.
Ти прямуєш до своєї чималенької кухні — час змочити горлянку. Підходиш до надсучасного холодильника, у якому ти відбиваєшся на повний зріст. Нервово тиснеш на кнопку для льоду. Твоя склянка з "Абсолютом" уже переповнена кубиками, але ти продовжуєш тиснути на кнопку, доки вся підлога кухні не вкривається льодом. Ти програмуєш машину на видавання "товченого льоду" і знову тиснеш. Чорний мармур вкривається снігом. Ти спостерігаєш за своїм обличчям у найдорожчому холодильнику в світі. Набагато легше удавати з себе невиправного молодика, коли знаєш, що кохана чекає на тебе вдома. Ти вже настільки накокаїнений, що автоматично занюхуєш горілку через соломину. Відчуваєш, що колапс уже близько. Ти бачиш свій занепад у відображенні холодильника: зрештою, слова "нарцисичний" та "наркотичний" дуже схожі. Ти вивалюєш на підлогу увесь лід із резервуара. Ковзаєш і за мить опиняєшся на десятисантиметровому [99] шарі льоду. Ти захлинаєшся в цих крижаних кубиках. Ти міг би заснути серед цих тисяч айсбергів, затонути, наче оливка у величезній склянці. "Титанік", що потонув в "Абсолюті". Ти ледь балансуєш на цій штучній ковзанці. Твоя холодна щока примерзає до підлоги. Під твоїм тілом стільки льоду, що ним можна було б освіжити цілий полк, хоча ні — ти і є армія, що тікає з Росії. Ти облизуєш підлогу. Ти ковтаєш кров, яка тече з твого носа до рота. І ти ледь встигаєш викликати "швидку" по мобільному, перш ніж знепритомніти.
ЗУСТРІНЕМОСЬ ОДРАЗУ ПІСЛЯ... ЦЬОГО.
ЮНАК ЗАХОДИТЬ ДО АВТОМАТИЧНОЇ ПРАЛЬНІ. ВІН ЗУПИНЯЄТЬСЯ БІЛЯ ВЕЛИЧЕЗНОЇ ПРАЛЬНОЇ МАШИНИ ДВА МЕТРИ ЗАВВИШКИ. КИДАЄ КІЛЬКА МОНЕТ У ЩІЛИНУ, ПОТІМ ДІСТАЄЗ КИШЕНІ ПАКЕТИКПОРОШКУ"ARIEL", НАСИПАЄ У ЖМЕНЮ І ВДИХАЄ НОСОМ. ПОТІМ СТРУШУЄ ГОЛОВОЮ ТАК, НАЧЕ "ARIEL" ЙОГО ПЩБАЦЬОРИВ. ПОТІМ ВІН ВЩКРИВАЄ ДВЕРЦЯТА МАШИНИ І ЗАХОДИТЬ ВСЕРЕДИНУ, НЕ ЗНІМАЮЧИ ОДЯГУ. ВІН СІДАЄ В ЦЕНТРИФУГУ, ЗАЧИНЯЄ ДВЕРЦЯТА МАШИНА ВМИКАЄТЬСЯ. ТЕПЕР ЙОГО БОВТАЄ У БУКВАЛЬНОМУ РОЗУМІННІ ЦЬОГО СЛОВА, ЗВІДУСІЛЬ НА НЬОГО ЛЛЄТЬСЯ ГАРЯЧА ВОДА КАМЕРА ТАКОЖ ОБЕРТАЄТЬСЯ НА ЗбО ГРАДУСІВ, АБИ ПЕРЕДАТИ ШВИДКИЙ РУХ ВСЕРЕДИНІ МАШИНИ
РАПТОМ МАШИНА ЗУПИНЯЄТЬСЯ. СИДЯЧИ В МАШИНІ, ЮНАК ПОМІЧАЄ МОЛОДУ СЕКСУАЛЬНУ ЖІНКУ В МІНІ-СПЩНИЦІ,ЯКА ВХОДИТЬ ДО ПРАЛЬНІ. КРАЛЯПРЯМУЄ ДО ГІГАНТСЬКОЇ МАШИНИ. ПОБАЧИВШИ ЧОЛОВІКА ВСЕРЕДИНІ, ВОНА ВІДЧИНЯЄ ДВЕРЦЯТ АІ ПОСМІХАЄТЬСЯ ДО НЬОГО. ВІН ВИПЛЬОВУЄ ЦІВКУ МИЛЬНОЇ ВОДИ. ВОНА ПОМІЧАЄ ПАКЕТ "ARIEL" БІЛЯ МАШИНИ, ПОСМІХАЄТЬСЯ, ЗАЛАЗИТЬ РУКАМИПІД СПІДНИЧКУ І ЗНІМАЄ ТРУСИКИ, КИДАЄ ЇХ ДО ЦЕНТРИФУГИ, ПРЯМО В ЮНАКА, ЗАЧИНЯЄ ДВЕРЦЯТА І ВМИКАЄ МАШИНУ. ЮНАК ЗАХЛИНАЄТЬСЯ ВОДОЮ, ПУСКАЄ БУЛЬКИ БІЛЯ СКЛА І ПОМИРАЄ.
ЛОГО І PACKSHOT ПОРОШКУ З НАПИСОМ: "ARIEL ULTRA". УЛЬТРАЧИСТОТАНАВПЬ У ПРАЛЬНІЙ МАШИНЦІ".
III — ВІН
То були часи, коли заможні поапіндустріальні
країни, перевантажені магазинами, відкрили
для себе нову ідею, дивний проект, вартий
людських зусиль протягом усіх тисячоліть:
перетворити світ на єдине і величезне
підприємство.
Рене-Віктор Пій. Той, що проклинає, 1974
1.
Згідно з даними Червоного Хреста, один мільярд людей на планеті животіє в нетрищах. Але це ніяк не заважає Октавові мати гарний апетит: погляньте-но, як він гризе нігті, і це лише початок. Марроньє відправив його на місячний курс дезінтоксикації у психіатричній лікарні Бельвю (Медон, вулиця Одинадцятого листопада, 8), бо в центрі Кейт Баррі в Суасоні не знайшлося вільних місць. Рекламні патрони схожі на лікарів-дилерів на Tour de France: спочатку вони накачують своїх чемпіонів допінгом заради перемог, а потім збирають їх по кістках, коли ті розквашуються. Ось чому Октав переїхав з ПК до ПК — з Приватної Квартири до Психіатричної Клініки.
Щоранку він прогулюється парком, лавіруючи між віковими дубами та психічно хворими. Читає він виключно письменників-самогубців: Гемінгвея, Кавабату, Гарі, Шамфора, Сенеку, Ріґо, Петронія, Павезе, Лафарга, Кре-веля, Цвейга, Дрійо, Монтерлана, Місіму, Дебора і Ля-марш-Ваделя, не забуваючи й про жінок: Сильвію Платт та Вірджинію Вулф. (Той, хто читає тільки письменників-самогубців, читає багато.) Аби розважити Октава, його співпрацівники відправили йому експрес-поштою [105] пакет борошна "Франсин". Але його психіатр не схвалив цієї витівки. Чарлі записав Октавові на ноутбук порнофільм, в якому дівасі засовують один кулак у перед, а інший — в зад. Так, потроху, Октав знову почав посміхатися. Експериментальний курс лікування ВР 897 має повністю позбавити його кокаїнової залежності.