Зараз ми покажемо вам відеозапис.
(1)У прізвищі Бадюкюль обігрується англійське слово bad (поганий) та французьке cul (дула).
Але, як це завжди буває, відеомагнітофон не працює, і ніхто не знає, що робити. Треба кликати механіка, бо чотирнадцять [87] присутніх, чия сумарна річна платня перевищує мільйон євро, не в змозі впоратися із технікою, з якою кожен шестирічний малюк розбереться однією лівою, ще й із зав'язаними очима.
Поки всі чекають на рятівника, який знає, де знаходиться "play", режисер піднесеним голосом зачитує свій проект.
— Нє треба дівцина надто гарна, цє буде свіза зінка, молозава, але доросла.
Енріке був фотографом у гламурному журналі, перш ніж стати зіркою рекламних роликів, естетизованих у помаранчевих тонах. Він культивує свій венесуельський акцент, бо ця екзотична нота і є головною запорукою його успіху (близько 500 безробітних режисерів знімають так само, як він, тобто "з розмитим зображенням", яке дають численні фільтри, і з аудіорядом у стилі тріп-хоп, але на них не звертають уваги, бо їх не звуть Енріке Бадюкюль).
— Мені дузє подобається, шцьо марку мозна цитати з перших кадрів. Esta muy muy importante(1). Але, як на мєнє, треба і творчості місце дати.
Його вибрали, бо Джо Пітка був зайнятий, а Жан-Батист Мондино відмовився. Усі присутні уважно стежити за тим, що він говорить, водячи пальцем по своїх копіях, наче першокласники. Тут без стуку заходить робітнику блакитному светрі, зітхає і вмикає відеомагнітофон.
— Дякуємо, Жеже, — каже Джеф, — і що б ми без тебе робили?
— Сиділи б у дулі, — відповідає Жеже, виходячи з кімнати.
Джеф почав реготати.
— Ха-ха-ха! Оце так Жеже! Добре, можемо дивитися запис кастингу. [88]
(1) Це дуже, дуже важливо (ісп).
Чотирнадцять тих, що "сидять у дулі", нарешті бачать чарівну Тамару з оголеним торсом у чорному бюстгальтері Wonderbra, яка дивиться в камеру і промовляє, покусуючи губку:
— Це моя мрія — освоїти цю справу на додаток до... моєї. Увесь вільний час я бігаю по кастингах. Але дівчат так багато, а роботи так мало..." (стоп).
Ти береш слово, аби пояснити, що йдеться про спонтанний кастинг, неперевершену модель, яку ти зняв випадково, і що слід з нею зв'язатися, аби вона спробувала прочитати точний текст за сценарієм.
Альфред Дюлер запитує, чи можливо буде на монтажі трохи висвітлити її шкіру.
— Звичайно, немає проблем. Вона у нас стане, як французький триколор — синьо-біло-червона.
Альфредова директорка з реклами, величезна сарделька у костюмчику від Zara, розтулила рота єдиний раз за всю нараду, аби пробелькотіти таке:
— Головне — розбудити бажання. Неймовірно! Ці дурепи, яких давно уже ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб "розбудити бажання" у мільйонів споживачів!
Телепродюсерка занотувала собі: ОК, Тамара в резерв — віддзвонитися і висвітлити обличчя.
Альфред Дюлер знов бере слово:
— Я хотів би зазначити, що ми щасливі працювати з Енріке, його порт-фоліо нас вразило, тож ми впевнені, що він так само професійно впорається з нашим рекламним відеороликом.
(Синхронний переклад: "Ми вибрали цього слухняного режисера, бо він не змінюватиме запропонований нами сценарій".)
— А також, Енріке, я оцінив те, що ти щойно сказав про присутність нашої марки в кадрі. Ми прекрасно розуміємо, [89] що тут не поетичний клуб. Тож наголошую ще раз: логотип повинен читатися з перших же кадрів.
— Si, si! Я планую зробити дузє яскравий packshot.
— Саме так! — підхоплює Джеф. — Загалом у кадрі буде сонячна атмосфера, але сонце буде не надто сліпуче, таке собі clean.
Нарешті встряє стилістка:
— Ішлося про те, що одяг не повинен бути сумним.
І вона починає теліпати перед нами різнокольоровими кофточками.
— Можна зупинитися на червоному, якомусь сліпучому, як оцей.
— Так, — сказав один з представників "Мадон", аби виправдати свою присутність на цій РРМ (та й узагалі в керівництві "Мадон"), але нам слід подумати про щось демісезонне, аби ролик залишався актуальним протягом усього року.
— І зважаючи на те, про що йшлося на зібранні дванадцятого числа, — додала фінансова директорка, завдання якої — оцінювати готову роботу, за яку платить "Мадон", все критикувати і занижувати тарифи (за винятком власної платні), — ролик має бути грайливішим, він повинен спокушати.
— Це очевидно, — запевняє Джеф, — ми ж вирішили це ще дванадцятого.
Ці скажені виглядають наче під кайфом. Стилістка розрум'янилася й стала такою ж червоною, як і її кофточки.
— Я принесла ще оцю сорочку.
Усі починають критикувати сорочку, аж доки не помічають, що таку саму носить і сам клієнт.
— Слухайте, — каже Чарлі, — базовий контракт уже підписаний, але ж ми можемо дещо поімпровізувати під час зйомок, так?
Всі погляди обертаються на Альфреда-Дюлера-дундука. [90]
— Я змушений нагадати, що "Мадон" уже затвердив сценарій, і, якщо на монтажі ми помітимо відхилення від нього, ролик ми не приймемо. Ми маємо чітко виписаний контракт — це моє останнє слово.
— Звичайно, — здригається Джеф, — агентство зобов'язується не відхилятися від того, що вам було представлене.
І такі ось діалоги тривають годинами. Уже й ніч настала. А ти все записуєш, ретельно, наче секретар у суді, — літописець сучасного лихоліття. Це зібрання — зовсім не дрібничка в історії Третьої світової війни.
— Додайте прислівник "жадібно" в сценарії. Це обов'язково.
— А чи потрібні нам усі тридцять секунд? Чи не можемо ми викласти цю історію за двадцять і підрізати трохи плани?
— О'кей, ми уріжемо плани, але це зжужмить ролик.
— Викладемо все якомога стисліше.
— Якщо ж після тестування IPSOS не заперечуватиме, я думаю, ми зможемо його утиснути у двадцять секунд.
— Замініть "жадібно" на "нездоланно" в сценарії. Це надає важливого відтінку, на якому нам слід акцентувати. Це обов'язково.
— Ми хочемо, щоб нашому продукту людина не чинила опір, а підкорялася. Нагадаю вам, що ми протестуємо ролик на фокус-групі, перш ніж запускати його в ефір. Якщо ж дослідження не підтвердять очікуваного ефекту, усе ваше кіно піде до біса.
— Я вам зачитаю оновлений проект: "Споживання продукту: Жінка відкриває баночку "Мегрелет" і з нездоланним бажанням смакує продукт за допомогою ложечки".
— Октаве, ти вважаєш, що це кумедно?
— Можна показати, як дівчина прогулюється з йогуртом у руках... [91]
— О, ні! Одразу зупиню вас! "Мегрелет" — не якийсь там бродячий йогурт!
Ти занотовуєш все, що він говорить, бо це надто правдиво, аби бути прекрасним.
— Можемо перейти до вибору натури. Слово Тоні.
— Ми оглянув декілька будинок навколо Маямі. Є безліч варіанти: зовсім відкрита чи з велика сада, або сучасний галявинка. Тут ти бачите фото: це такий терас, веранда, чи можна в традиційному сільська хатка, так?
— М-м-а, — зауважує Енріке, — ти нам даєш поради, якою esta твоя рекомандасьон?
— Я думати, що це добре класична дім із ґанком, ця галявинка добра для тебе, сподіваюсь. Не треба сумні речі, ні?
— У мєнє okay, якщо ти esta okay.
— Повернемося до зйомок власне продукту.
— Треба, аби цей йогурт вписався в життя... не знаю, поставте його на траву, аби акцентувати ідею природності.
— Цей продукт ніби для розваги, але страшенно корисний для здоров'я.
— Наша єдина цінність, — закінчує Дюлер, — це любов. Наші клієнти купують не йогурт, а любов (як це сподобається Тамарі, думаєш ти). Ми продаємо не йогурт, а материнське молоко! Ось чому ми стали всесвітньою компанією. Любов — це всесвітня цінність. Треба мислити глобально! Міркувати глобально! Бути усюди! Ось у чому, на мою думку, полягає призначення "Мегрелет".
Раптом без стуку ввійшов Філіп. Він просить не зупинятися і не звертати на нього уваги. Але обговорення починається спочатку і час від часу переривається дзвінками його мобільника, який він і не збирався вимикати.
— Це повинна бути дуже жіночна жінка. На ній грубі джинси, футболка з довгими рукавами — тільки-но уяви, слід одразу дати зрозуміти — вона зневажлива, але елегантна. [92]
— Це Шерон Стоун, лише брюнетка і трохи молодша.
— То ви маєте певність, що мадам Мішу з якогось там Валансьєна ототожнить себе з нею?
— Увага-, вона типова представниця середнього класу, але fun.
— Щось у неї не зовсім європейський вигляд!
— Ми нічого не маємо проти північних африканців, але є ризик, що наша аудиторія не ототожнить себе з нею.
— Вона лише трохи "південна", що чудово відповідає сучасній тенденції — зараз у моді смаглявки а ля Інес Састр-Дженніфер Лопес-Сельма Хайєк-Пенелопа Крус.
— Хто така Сельма Хайєк?
— Енріке передивився 80 дівчат і сказав, що вона найбільш фотогенічна.
— Вона уособлює всі цінності продукту: свободу, чуттєвість, — справжній "Мегрелет".
— Вона esta цудова.
— Very cute.
— Хто така Сельма Хайєк?
— Вона насправді поводиться в кадрі дуже емоційно.
— Я не проти підтвердити цей вибір, але тільки після повторних зйомок
— "Атмосфера передмістя спокійна, але динамічна. Трава має бути зеленою, але середземноморською. Природний звук, пташині співи".
— Слід буде додати цвіркунів на монтажі.
— Хто така Сельма Хайєк?
— Це модна краля з "латинок".
— Вона була на обкладинці вересневого "Vogue".
— Я її не знаю.
Стилістка, яка вже на межі нервового зриву, дістає двадцять пар окулярів від сонця і розкладає їх на столі, аби клієнт обрав, які Тамара повинна начепити собі на маківку. [93] За двадцять хвилин вирішують принести їх усі на знімальний майданчик і зорієнтуватися на місці. (Тобто, вирішили не вирішувати нічого.)
— Музика: п'ять композиторів надіслали свої пропозиції. Послухаємо?
Версія перша:
— Занадто прогресивна. Версія друга:
— Занадто важка. Версія третя:
— Занадто вульгарна. Версія четверта:
— Занадто повільна. Версія п'ята:
— Занадто бідна.
"Попросити музикантів усе переробити", — записує продюсерка.
— Я проти зйомок процесу дегустації з нижньої точки. Я побоююся, що дівчина розпливеться. Я б із задоволенням зупинився на чомусь більш класичному, відповідно до концепції бренда.
І ось тут Чарлі виграє обід в "Апіциусі":
— Ви вважаєте це анксіогенним? Тоді це можна міно-ризувати.
Президент Філіп, нарешті, підводиться і перед виходом із зали звертається до телепродюсерки агенції:
— Дуже пристойне зібрання, Мартіно, браво, добре працюєш, ти новенька тут? Тоді ласкаво просимо до "Росса", Марк молодець, що підбирає таких людей, як ти.
— Філіп, мене звуть Моніка, і я працюю тут уже п'ять років, — холодно відповідає телепродюсерка.