Зганьбили слово лицемірством,
І цінність втратило воно,
Віддàли почуття презирству,
Щоб ти зневажила його.
Надія схожа вже на відчай,
Що дихать вільно не дає,
Той жаль від тебе — в протиріччях,
Та дорогим для мене є...
Те почуття, що звуть коханням,
Не можу дати я тобі,
Прийми, натомість, шанування,
Як дар Небесної зорі!
Як прагне до зірок метелик,
Ніч поспішає в день новий,
Тримаю мрій незбутніх келих,
В нім сум гіркий і віковий...
12. 01.2024
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація — Жак-Жозеф (Джеймс) Тіссо. Автопортрет. 1865
