В спідниці куцій смерть прийшла до мене,
Неначе кошенятко, боязка,
І мовила: "Я — флірт твій променевий,
Ти не чекав цього в кінці життя?
Кажу: "З найсміливішої причуди
Тебе такою я не уявляв,
Ти — жнець похмурий, говорили люди,
А тут — зухвала міс скорботних справ..."
"Тобі подібних бачила чимало,
Їх підкоряла усмішка моя,
Як ельф, своїми жартами я грала,
Їх вабила таємності межа."
"О, я прошу, кивни і йди повз мене —
Ще в зàдумі поеми, і пісні,
І є стежки, непройдені, зелені...
Ти не цікава поки що мені."
"Замовкни, любий, і не побивайся!"
Всю граціозність вклала у стрибок,
Сплела з моїми хижі свòї пальці
Й прошепотіла: "Ну ж бо, у танок!"
15-16. 11. 2024
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація: Картина швейцарського художника Арнольда Бекліна "Автопортрет зі смертю, що грає на скрипці", 1872
