Коти-вояки. Книга 1. На волю! (уривок)

Переклад Катерини Дудки та Остапа Українця.

Громадянство

Громовий Клан

Провідниця

Синьозірка — синьо-сіра кицька з мордочкою, облямованою сріблястим пушком.

Воєвода

Рудохвіст — маленький плямистий кіт з напрочуд рудющим хвостом. Учитель Порохолапа.

Медикицька

Плямолистка — прекрасна темна плямиста кицька із дуже строкатою шубкою.

Вояки

Дорослі коти і кицьки без кошенят:

Левосерд — розкішний золотавий смугастий кіт із густезним, як лев'яча грива, хутром. Учитель Сіролапа.

Тигрокіготь — великий темно-бурий смугастий кіт із незвично довгими пазурами на передніх лапах. Учитель Круколапа.

Білошторм — великий білий кіт. УчительПісколапки.

Темносмуг — елегантний чорно-сірий смугастий кіт.

Довгохвіст — білий кіт із чорними смугами.

Вітрогон — спритний смугастий кіт.

Верболоза — світло-сіра кицька　з незвично голубими очима.

Мишошубка — маленька густо-коричнева кицька.　

Новаки

Коти старші шести повень, які готуються стати вояками:

Порохолап — темно-бурий смугастий кіт.　

Сіролап — довгошерстий кремезний сірий кіт.　

Круколап — маленький, худий　чорний кіт із маленькою білою плямкою на грудях і білим кінчиком хвоста.　

Пісколапка — блідо-руда кицька.

Вогнелап — вродливий рудий кіт.

Королеви

Кицьки, які виношують або доглядають кошенят:

Морозошубка — киця з чудовим білосніжним хутром і блакитними очима.　

Ряболиця — гарненька кицька.　

Злотоквітка — кішка з блідо-рудою шубкою.　

Крапохвістка — світла кицька, найстарша серед королев-доглядачок.　

Старійшини

Колишні вояки і королеви, які пішли на спочинок:

Куцохвіст — великий темно-бурий кіт, якому бракує шматочка хвоста.　

Дрібновух — сірий кіт із дуже маленькими вушками. Найстарший кіт Громового Клану.

Плямошкур — маленький чорно— білий кіт.

Одноока — світло-сіра кицька, найстарша у Громовому Клані. Практично сліпа і глуха.

Рябохвоста — колись вродлива плямиста кицька з рябою шубкою.　

Тіньовий Клан

Провідник

Зорелом — довгошерстий темно-бурий кіт.　

Воєвода

Чорноногий — великий білий кіт із чорними як смола лапами.　

Медикіт

Носошморг — маленький сіро-білий кіт.　

Вояки

Короткохвіст — бурий кіт.　Учитель Буролапа.　

Валун — сріблястий котяра.　УчительМокролапа.　

Кігтеморд — пошарпаний у битвах бурий кіт. Учитель Дрібнолапа.　

Ночешкур — чорний кіт.　

Королеви

Хмаросвітка — маленька кицька.　

Ясноцвітка — чорно-біла кицька.

Старійшини

Попелюх — худий сірий кіт.

Вітряний Клан

Провідник

Високозорий — чорно-білий кіт із дуже довгим хвостом.　

Річковий Клан

Провідник

Кривозір — великий світлий кіт зі скривленою щелепою.　

Воєвода

Дубосерд — червоно-бурий кіт.　

Коти поза Кланами

Жовтоікла — стара темно-сіра кицька із широкою, приплюснутою мордою.

Ляпко — пухнасте, товариське чорно-біле кошеня, яке живе у будинку на краю лісу.

Ячмінь — чорно-білий кіт, який мешкає на фермі неподалік від лісу.

Пролог

Сяйво місячного серпика відбивалося на гладких гранітових брилах, надаючи їм срібного відблиску. Тишу порушували лише дзюркіт води у стрімкій чорній річці й шелест дерев у лісі.

Тіні хиталися, і по скелях звідусюди підкрадалися гнучкі темні постаті. Голі пазурі поблискували у місячному сяйві. Насторожені очі спалахували бурштином. І тоді, ніби за мовчазним сигналом, створіння підскочили одні до одних, і за мить скелі кишіли котами, які борюкалися і верещали.

Посеред цієї хутряно-пазурної галабурди великий смугастий кіт пришпилив до землі бурого супротивника і тріумфально підняв голову.

— Дубосерде! — прошипів смугастий. — Як ти смієш полювати на нашій території? Сонячні Скелі належать Громовому Кланові!

— Відсьогодні, Тигрокігтю, вони стануть ще одним ловищем Річкового Клану! — різко відповів бурий кіт.

З берега долинув попереджувальний клич, пронизливий і тривожний:

— Стережіться! До Річкового Клану наближається підмога!

Тигрокіготь обернувся і побачив лискучі мокрі тіла, що висковзали з води під скелями. Промоклі воїни Річкового Клану тихо і швидко піднялися берегом і кинулися в бій, навіть не зупинившись, аби обтруситися від води.

Смугастий кіт люто глянув на Дубосерда:

— Може, ви і плаваєте, як видри, але тобі та твоїм воякам не місце в цих лісах!

Він вищирився, показуючи зуби, поки кіт борюкався під ним.

Відчайдушний крик кішки з Громового Клану пролунав над полем битви. М'язистий кіт з Річкового Клану вклав брунатну войовницю прямо на живіт. Він припав до її шиї своїми щелепами, з яких досі стікала річкова вода.

Тигрокіготь почув крик і відпустив Дубосерда. Одним могутнім стрибком він збив ворожого воїна з кішки.

— Швидше, Мишошубко, тікай! — наказав він і обернувся до кота, який їй загрожував. Мишошубка зіп'ялася на лапи, здригнувшись від болю, який розходився із глибокого порізу на її плечі, і побігла геть.

Позаду неї кіт з Річкового Клану розпанахав ніс Тигрокігтеві, і той зашипів від люті. Кров на мить засліпила його, але він не звернув на це уваги і кинувся до ворога, впиваючись зубами в його задню лапу. Кіт з Річкового Клану заверещав і вирвався на волю.

— Тигрокігтю! — закричав воїн із лисячо-рудим хвостом. — Це все марно! Воїнів з Річкового Клану надто багато!

— Ні, Рудохвосте. Громовий Клан ніколи не зазнає поразки! — вигукнув Тигрокіготь, перестрибнувши на бік Рудохвоста. — Це наша територія!

Кров стікала по його широкій чорній морді, і він нетерпляче потряс головою, розбризкуючи багряні краплини по камінню.

— Громовий Клан не забуде твоєї відваги, Тигрокігтю, але ми не можемо дозволити собі втрачати воїнів, — наполягав Рудохвіст. — Синьозірка ніколи б не змусила свою армію битися проти стількох ворогів. Ми ще матимемо нагоду помститися за цю поразку.

Він спокійно зустрів бурштиновий погляд Тигрокігтя, подався назад і застрибнув на брилу біля лісу.

— Відступаймо, Громовий Клане! Відступаймо! — кричав він. Раптом його воїни ухилилися й визволилися від своїх супротивників. Вертячись і звиваючись, вони позадкували до Рудохвоста. На мить коти з Річкового Клану спинилися, збиті з пантелику. Невже вони так легко виграли цю битву? Дубосерд видав тріумфальний клич. Як тільки його почули воїни Річкового Клану, вони підвищили голос і приєдналися до переможного завивання свого воєводи.

Рудохвіст глянув на своїх вояків. Змахом хвоста він подав сигнал, і Громовий Клан пірнув за дальній схил Сонячних Скель, зникаючи поміж дерев.

Тигрокіготь замикав ходу. На краю лісу він зупинився, вагаючись, і обернувся на закривавлене поле битви. Його лице було похмуре, а очі злісно зіщулилися. Він повернувся і зник за деревами услід за своїм Кланом.

***

Невелика плямиста кицька виринула з темного кутка, ступаючи швидко і беззвучно.

Сіра кішка кивнула їй.

— Як Мишошубка? — пронявкала вона.

— Її рани глибокі, Синьозірко, — відповіла плямиста кішка, вмощуючись на траві. — Але вона молода і сильна; вона швидко видужає.

— А як щодо інших?

— Вони теж усі швидко оклигають.

Синьозірка зітхнула.

— Наше щастя, що ми не втратили жодного воїна. Ти дуже талановита медикицька, Плямолистко.

Вона знову підвела голову і почала розглядати зорі.

— Я дуже стурбована сьогоднішньою поразкою. Громовий Клан ще жодного разу не був розбитий на власній території, відколи я стала провідницею, — промурчала вона. — Настали скрутні часи для нашого Клану. Сезон новолисту вже закінчується, а кошенят народжується дедалі менше. Громовому Кланові потрібно більше воїнів, якщо нам судилося вижити.

— Але ж рік лише починається, — спокійно зауважила Плямолистка. — З'явиться більше кошенят, коли настане зеленлист.

Сіра кішка стенула широкими плечима.

— Можливо. Але підготовка молодих воїнів забирає багато часу. Якщо Громовий Клан хоче захистити свою територію, йому потрібні нові воїни якнайшвидше.

— Ти просиш Зоряний Клан про відповіді? — м'яко пронявчала Плямолистка, стежачи за поглядом Синьозірки і дивлячись на широку смугу зірок, що блищали на темному небі.

— У такі часи, як зараз, нам потрібна мудра порада стародавніх вояків. Чи промовляв до тебе Зоряний Клан? — запитала Синьозірка.

— Ні, уже кілька місяців, Синьозірко.

Раптово яскрава зірка впала над верхівками дерев. Хвіст Плямолистки здригнувся, а хутро на її спині настовбурчилося.

Синьозірка нашорошила вуха, але залишилася тихо сидіти, поки Плямолистка вдивлялася вгору.

За кілька секунд Плямолистка опустила голову й обернулася до Синьозірки.

— Це було повідомлення від Зоряного Клану, — промурчала вона.