Тіт Андронік

Вільям Шекспір

Переклад Бориса Тена та Віктора Гуменюка

ДІЙОВІ
ОСОБИ
Сатурній, син померлого імператора Риму, згодом імператор.
Бассіан, брат Сатурніна, закоханий у Лавінію.
Тіт Андронік, знатний римлянин, полководець у війні проти готів.
Марк Андронік, народний трибун, брат Тіта.
Луцій
Квінт
) сини Тіта Андроніка.
Марцій
Муцій
Малий Луцій, син Луція.
Публій, син трибуна Марка.
Семпроній
Кай ) родичі Тіта Андроніка.
Валентин
Емілій, знатний римлянин.
Аларб
Деметріп ) сини Тамори.
Хірон
Арон, мавр, коханець Тамори.
Воєначальник.
Гонець.
Блазень.
Тамора, цариця готів,
Лавінія, дочка Тіта Андроніка.
Мамка і чорне дитя.
Римляни, готи, сенатори, трибуни, служителі правосуддя, воє-
начальники, воїни, слуги.
Місце дії — Рим та його околиці.

ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Рим. Перед Капітолієм.
Видніє гробниця Андроніків. Фанфари. Угорі входять трибуни й сенато-
р и. Внизу, з барабанами й знаменами, входять, з одного боку, Сатурній зі
своїми прихильниками та Бассіан зі своїми прихильниками —
з другого.
Сатурній Патриції поважні, прав моїх
Захисники,— пильнуйте їх належно.
Прихильники, теж не шкодуйте зброї
Й мене як спадкоємця бороніть:
Адже я перший син того, хто був
Увінчаний короною у Римі.
Тож велич батька хай живе в мені,
Ніщо хай не затьмарює її.
Бассіан Шановні оборонці прав моїх,-
Як Бассіан, син цезаря, весь час
В очах державних Риму славним був,^
Цей вхід у Капітолій стережіть.
Жаске безчестя хай не осквернить
Високого, уславленого трону,
Освяченого цнотами всіма.
Хай лиш заслуги обрання осяє,
За вільний вибір, римляни, боріться!
Вгорі входить з короною Марк Андронік.
Марк Виборюєте, принци, владу й сан,
Шукаючи прибічників і друзів,
Та знайте: римляни усі, яких
Ми представляєм тут, одноголосно
За доблесні заслуги перед Римом
Обрали імператором своїм
Дндроніка, котрий ще зветься Пій:
Шляхетний муж, відважний войовник,
Таких, як він, немає більше в місті.
Сенат його відкликав до столиці
З виснажливих боїв супроти готів;
З синами спільно, ворогам страшний,
Приборкав плем'я дуже, войовниче.
Вже проминуло десять літ відтоді,
Як вперше, він піднявсь на захист Риму
І недругів скарав. І п'ять разів
Вертався, весь скривавлений, із битви,
У трунах везучи синів хоробрих.
І ось тепер з трофеями до Риму
Знов повернувсь уславлений Андронік,
Звитяжець Тіт. Тож я благаю вас —
Шануючи ім'я того, чий сан
Наступництвом зміцнить волієм гідним,
Та право Капітолію й сенату
(Ви присягалися на вірність їм),-
Вгамуйте суперечки, відпустіть
Прихильників своїх, в чеснотах ваших
Змагайтесь мирно, як в суді годиться.
Сатурнін Як цей трибун думки мої утішив!
загрузка...
Бассіан Марку Андроніку! Так покладаюсь
На чесність я твою, на прямоту,
Люблю й шаную так тебе, і Тіта
Достойного, і всіх його синів,
І ту, яка мене заполонила,-
Лавінію, ясну окрасу Риму,-
Що друзів любих відпускаю вмить
І долі та прихильності народу
Я доручаю обрання своє.
Прихильники Бассіана виходять.
Сатурній О друзі, віддані мені й завзяті!
Всім дякую і всіх вас відпускаю.
Лиш на любов та ласку батьківщини
Я покладатись буду відтепер.
Прихильники Сатурніна виходять.
Ласкавим, справедливим, Риме, будь,
Моєї відданості не забудь.
Відкрийте браму, пропустіть мене.
Бассіан Й мене, трибуни,— скромного змагальця.
Сатурнін і Бассіан ідуть до Капітодію.
СЦЕНА 2
Там Же.
Входить воєначальник.
Воєначальник Шлях, римляни, звільніть. Андронік славний,
Поборник честі, Риму оборонець,
Незмінний переможець, повернувся
В пошані та хвалі. Мечем своїм
Він подолав, прогнав за наші межі,
Узяв у рабство лютих ворогів.
Лунають сурми й барабани. Входять Му цій та М а р ц і й, за ними двоє, що
несуть труну, накриту чорним; потім Квінт і Л у ц і й. За ними — Тіт Анд-
ронік, а даліТамора, Аларб, 'Хірон, Деметрій, мавр Арон
та інші бранці. Потім ідуть воїни, народ. Труну ставлять долі.
Тіт Привіт, мій Риме, і в жалобі славний!
Мов корабель, що, вантажу тяжкого
Позбувшися, зі скарбом дорогим
Вертається назад у рідну гавань,
Прибув Андронік, лаврами повитий,
Вітати дорогу вітчизну слізьми,
Повернення щасливими слізьми.
Дозволь же, Капітолію хранитель,
Звершить обряди. З двадцяти п'ятьох .
Синів одважних (це лиш половина
Того числа, що владар мав Пріам)
Лишились рештки жалюгідні нам'!
Та й серед них — мерці. Даруй же, Риме,
Любов живим, а тих, кого в останню
Везу домівку, прихисти між предків...
У піхви готи вкласти меч дали.
Чого ж примушує недбалий Тіт
Синів, ще не похованих, блукати
По жаховійних Стіксу берегах!
Нехай лежать серед своїх бра.тів.
Відкривають гробницю.
Вітайтесь мовчки там, як мертвим личить,
І спіть спокійно, краю оборонці!
Священний сховку радостей моїх,
Затишний прихистку чеснот високих!
Спочили у тобі мої сини —
Ніколи вже не вернуться вони.
Луцій Віддай нам найдостойнішого з готів,
Щоб порубали й принесли його
Ad manes fratrum * в жертву ми отут,
Перед земним притулком їх останків.
Хай тіні мертвих не шугають гнівно
І, невідомщені, нас не тривожать.
Тіт Беріте! Найзначніший в'язень — ось:
Найстарший син печальної цариці.
Тамора Спиніться, браття римляни, благаю!
Згляньсь, Тіте, благородний переможцю,
На сльози матері, що так страждає
За сина! Він для мене дорогий,
Як кожен із твоїх синів — для тебе.
Хіба не досить, що до Рима нас,
Невільників, ув'язнених тобою,
Пригнали окрашати твій тріумф?
Чого ж синів моїх убити мають
За доблесть, за любов до батьківщини?
Синів своїх шануючи геройство,
Знай, що мої пошани гідні теж.
Андроніку, не треба домовини
Плямити кров'ю. Прагнучи з богами
Зрівнятися,— таким же милостивим
Будь, як вони. Ознака честі — милість.
Шляхетний Тіте, сина пощади!
Тіт Вгамуйсь, високородна, і пробач.
Ви, готи, їхніх бачили братів
Живих і мертвих; за братів забитих
Вони побожно просять жертви. Нею
Повинен син твій стати: він помре,
Й утихне стогін тіней потойбічних.
Луцій Візьміть його, багаття розпаліть,
Мечами над вогнем його рубайте,
Аж поки тіло попелом не стане.
Луцій, Квінт, Марцій та Муцій з Аларбом виходять.
* Тіням братів (лат.).
Тамора Страшне, богопротивне благочестя!
Хірон Таких жахіть і в Скіфії нема.
Деметрій Як з Римом гордим Скіфію рівняти?
Аларб заснув навік, лишились ми
Під поглядом Андроніка тремтіти.
Стійкою, мати, будь, жени зневіру,
І ті боги, які цариці Трої
Дали нагоду люто відплатити
Фракійському тирану,— допоможуть
Цариці готів. Поки готи ми,
Таморо, ти володарка, і мусиш
За злочини криваві розквитатись.
Вертаються із закривавленими мечами Луцій, Квінт,
Марцій та Муцій.
Лицій Глянь, батьку владний, як наш римський звичай
Ми справили: порубаний Аларб,
І спопелив його вогонь жертовний,
Як фіміам, здійнявсь у небо дим.
Лишилось поховать братів і гучно
Вітати їхній поворот до Рима.
Тіт Хай буде так. Андроніку, прощайсп
Із душами синів твоїх загиблих.
Сурми.
Труни кладуть у гробницю.
Спочиньте в честі й мирі тут, сини!
Спіть у спокої, Риму оборонці,
Далекі від усіх земних марнот,
Невдач і прикростей. Вже не страшні
Ні зрада вам, ні заздрість; жодна буря
Сну вічного і тиші не збентежить.
Спочиньте в честі й мирі тут, сини!
Входить Л а в і н і я.
Лавінія Нехай живе у честі й мирі Тіт!
Поважний батьку мій, живи у славі!
Над домовиною братів ллю сльози —
Данина це сестринська. А тебе
Вітаю щиро радості сльозами
З поверненням до Риму —і схиляюсь
До ніг твоїх. Благослови мене
Звитяжною рукою, славний батьку!
Тіт Мій Риме, бережеш ласкаво ти
Лавінію, старого серця втіху.
Живи, дитя! Переживи мене.
Твоєї цноти слава не мине!
Входять Марк Андронік, Сатурні н, Бассіан
та і я ні і.
Марк Нехай живе мій брат, величний Тіт,
Улюбленець всіх римлян, тріумфатор!
Тіт Спасибі, Марку, брате мій, трибуне.
Марк Вітаю вас, племінники-звитяжці,--
, Тих, що живі, і тих, що сплять: у славі.
Мечі здійнявши в битві за вітчизну,
Всі в доблесті зрівнялись. Та тріумф
Цього погребу — все ж певніший; це —
Над випадком тріумф на ложі честі,
Він до Солонового щастя ближчий.
Тіте Андроніку, народ весь римський,
Чиїм ти ревним другом завжди був,
Мені довірив, щоб тобі вручив я
Цей чистий білий плащ. Він означає:
Ти названий у виборах на трон
З синами вмерлого державця разом
Достойним candidatus,— одягни
І стань в безглавім Римі головою.
Тіт Потрібна Риму краща голова,
Ніж ця, що вже від старості трясеться.
Чи мушу одягать знаменний плащ
І марно вас бентежити? Щоб гучно
Сьогодні бути обраним, а завтра
Померти й вам нових турбот завдати?
Твій, Риме, був солдат я сорок літ
І втратив двадцятьох своїх синів
Та й ще одного — всі вони хоробро
Загинули в боях за батьківщину.
Моєму віку личить шани жезл,
Не скіпетр влади в світі. Той тримав
Його належно, хто тримав останній.
Марк Захочеш, Тіте,— буде він твоїм.
Сатурній Так певен ти, трибуне гордовитий?
Тіт Стривай, мій принце.
Сатурній Римляни, де ж правда?
Патриції, мечі свої добудьте
І не ховайте, поки Сатурнія
Не стане імператором у Римі.
Потрапить в пекло Тіт, а не загарба
Сердець народу!
Луцій Чиниш зло собі,
Не осягнувши благородства Тіта!
Тіт Вгамуйся, принце, я віддам тобі
Серця народу, що мені належать.
Бассіан Андроніку, не лестощі кажу —
Шаную й завжди шанувати буду
Тебе. Зміцни становище моє —
й повік я буду вдячний: для достойних
Це нагорода вища над усе.
Тіт Народе Риму, й ви, його трибуни,
Чи віддасте за мене голоси,
Прихильністю обдарувавши Тіта?
Трибуни Вітаючи Андроніка й щасливе
Його повернення, увесь народ
Підтримає свого обранця. Так!
Тіт Спасибі вам, трибуни. Прошу вас
Обрати Сатурніна й сподіваюсь,
Що імператора найстарший син
Осяє Рим чеснотами, як землю —
Титана промені; і справедливість
Тут запанує. Тож його вінчайте
Й гукайте: "Хай живе новий наш цезар!"
Марк Зважаючи на схвалення усіх —
Патриціїв, плебеїв,— Сатурніна
Визнаємо державцем. Хай живе
Новий наш імператор Сатурній!
Довго лунають фанфари.
Сатурній Тіте Андроніку, за все хороше,
Що ти в день виборів зробив для нас,
Тобі подяку я складаю щиру
І ділом вдячність доведу свою.
А для початку, Тіте, піднесу
Ім'я твоє і твій славетний рід:
Лавінію царицею назву,
Володаркою Риму і моєю,
Узявши з нею шлюб у Пантеоні.
Чи до вподоби вибір мій тобі?
Тіт Так, повелителю, високу честь
Нам виявлено. І нехай весь Рим
Тепер подивиться, як Сатурніну,
Правителеві нашої держави,
Владиці світу,— меч дарую свій,
І колісницю, й в'язнів.
1 2 3 4 5 6 7
загрузка...