Міг бути штраф за злучку, й все ж плати ти
Як обслужили тут рябу твою.
Якось я корівчину тяг в маю,
Котра зірвалася за бугаями.
До Келлі вів, полями, манівцями.
Липкого срібняка чогось віддав.
Старий Кел буркнув: "Не лови тут ґав —
Лізь на ворота!" З висоти такої
Я спостеріг той діловитий коїтус.
І двері розчахнулися хліва,
Де показалась спершу голова,
А далі й беззаконець весь несквапно
З'явився, посуваючись незграбно,
Мов паровоз старий. Він без сопінь,
Мов добрий крамар — хвилюватись лінь —
Лише нюхнув, хропнув і раптом стрибнув,
И нове життя ввігнав у корівчину —
І вже й відпав, безпристрасний, мов танк.
Старий дубцем рябу мою потяг
І кинув: "Буде тільна! Ні — то знову
Сюди її". І я повів корову,
Вже й тиху. І загнав Кел бугая
В хлів, де солома й пітьма вся своя.
Переклад Олександра Мокровольського