Ось твоя матір в'яже.
Вивергає шарфи з кожним відтінком червоного.
Вони для Різдва, вони гріли тебе,
поки матір укотре виходила заміж, залишавши
тебе наодинці. А як же інакше,
коли всі ці роки вона зберігала своє вдовине серце
наче до воскресіння покійного.
Не дивно, ти став, ким став —
зі страхом до крові, твої жінки
наче одна цеглина опісля іншої.
Переклад Вікторії Фещук