знову за разом раз,
трепетно й безнадійно
вітру, що вже погас.
Зараз вона зітхає –
зустріч не відбулась;
завжди вона приходить
як хвилина спливла.
Сонце! І місяць, місяць!
Як хвилина спливла.
Ці шість десятків квітів
ноги спутали враз.
Глянь як її поводить
знову за разом раз,
діви танок, тростини –
вітру, що вже погас.
07.11.2022, переклад Віталія Гречки з іспанської "Árbol de canción"