Яким стає в звитязі він лихим,
Як він безчестям тішиться моїм,
Як серце крає в крижаній закові;
Хто хоче знать, як владно юнакові
Велить іти за ідолом своїм,-
Читай мене: про тугу я повім,
Яку всечасно шлють мені богове.
Узнаєш ти: в Амура – злий закон,
Він – ніжний кат, прекрасний він полон,
Надію лиш дає, як вітер, плинну.
Узнаєш ти: біді нема кінця
Тому, хто взяв проводирем сліпця,
Хто за наставника обрав дитину.
Автор: П'єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра