І кинулися всі до театру, схопивши Павлових супутників, македонян Гая та Аристарха.
30 Павло ж бажав увійти до народу, та учні його не пустили.
31 Також дехто з азійських старших, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не йшов до театру.
32 І збори бурхливі були, бо всі щось вигукували, і багато з них навіть не знали, заради чого зібралися.
33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, бажаючи виправдатися перед народом.
34 А коли дізналися, що юдей він, то стали вигукувати в один голос, і годин зо дві вигукували: "Артеміда ефеська велика!"
35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: "Люди ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес є опікуном храму Артеміди великої та її образу, що з неба впав?
36 І це беззаперечно, тому маєте бути спокійними, і не робити необачно нічого.
37 А ви ж привели цих людей, що ні храму не обікрали, ні вашої богині не зневажили.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то є суди й проконсули, один одного хай позивають.
39 А коли чогось іншого домагаєтеся, то те вирішиться на законному зібранні.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній бунт оскаржити можуть, і нема жодної причини на виправдання цього зборища". І промовивши це, розпустив він громаду.
Апостоли 20
1 А як бунт стих, то Павло скликав учнів, і підбадьоривши та попрощавшись з ними, зібрався йти в Македонію.
2 Перейшовши ж ті краї та підбадьоривши їх багатьма словами, прибув до Еллади,
3 і прожив там три місяці. А як він надумав був відплисти в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він вирішив повертатися через Македонію.
4 Разом з ним пішли Сопатер Піррів з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, дерв'янин Гай, Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.
5 Вони відбули першими, і чекали на нас у Троаді.
6 А ми відпливли з Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день перебули.
7 А першого дня в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.
8 А в горішній кімнаті, де зібралися ми, було багато світильників.
9 Юнак же один, на ім'я Євтих, сидів на вікні. І заснув він, бо задовго Павло промовляв, і сонний похитнувся, і впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвого...
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і обнявши його, сказав: "Заспокойтеся, бо душа його в ньому!"
11 А повернувшись, він хліб переломив і спожив, і ще довго промовляв, а вдосвіта, пішов.
12 А хлопця живим привели, і всі зраділи.
13 А ми вперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так звелів, сам бажаючи пішки піти.
14 А коли він з нами зустрівся в Ассі, то ми разом прибули в Мітілену.
15 І відпливши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного вже були в Мілеті.
16 Бо Павло бажав минути Ефес, щоб не баритися в Азії, адже він квапився встигнути в Єрусалим на день П'ятдесятниці.
17 А з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви.
18 І як до нього вони прибули, він промовив до них: "Ви знаєте, як з першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами весь час перебував,
19 і служив Господові нашому з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,
20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам повідомити й навчити вас прилюдно і в оселях.
21 І я свідчив юдеям та грекам, щоб вони перед Богом покаялися, та повірили в Господа нашого Ісуса Христа.
22 А зараз, побуджений духом, я йду в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною трапиться,
23 тільки дух святий у кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...
24 Але я ні про що не турбуюся, і своє життя не вважаю для себе чомось вартим, аби-но скінчити шлях свій та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, щоб засвідчити новину незаслуженої ласки Божої.
25 Я знаю, що ви, кому я проповідував царство Боже, обличчя мого вже не будете бачити...
26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крові всіх,
27 бо я не ухилявся об'являти вам усю волю Божу!
28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух вас поставив єпископами, щоб пасти церкву Божу, яку власною кров'ю набув він.
29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари не пошкодують...
30 Із вас самих навіть постануть ті, що казатимуть перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
31 Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч невпинно навчав зі слізьми ось уже три роки.
32 Тож доручаю вас Богові та слову щедрого дару його, який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.
33 Ні срібла, ні золота, ні чийогось одягу я не бажав...
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зі мною.
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба допомагати слабким, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо він сам сказав: "Краще давати, ніж брати!36 Сказавши це, він навколішки впав, та й з ними всіма помолився.
37 І плакали всі, і припадали на Павлову шию, і його цілували...
38 А найтяжче вони журилися через слово, яке він сказав, що вже не бачитимуть обличчя його. І вони провели його до корабля.
Апостоли 21
1 А як ми розлучилися з ними й відпливли, то прибули в Кос, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.
2 І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й попливли.
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й попливли в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель мав розвантажитися.
4 І знайшовши учнів, перебули тут сім день. Вони через духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.
5 Коли ми від них виходили, то всі з жінками й дітьми проводили нас аж за місто. І ставши навколішки, помолилися на березі.
6 І попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися назад до своїх помешкань.
7 А ми після Тиру, пристали до Птолемаїди, і братів привітавши, один день перебули в них.
8 А назавтра ми вибралися в дорогу, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи одного з семи, проповідника Пилипа, і залишилися в нього.
9 Він мав чотири дочки в дівоцтві, що пророкували.
10 І коли ми пробули багато днів у них, то прибув з Юдеї якийсь пророк на ім'я Агав.
11 І прийшов він до нас, взяв Павлового пояса, і зв'язавши свої руки та ноги, сказав: "Так каже дух святий: "Отак зв'яжуть у Єрусалимі юдеї господаря цього пояса і видадуть у руки поган""...
12 Як почули ж це, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
13 А Павло відповів: "Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за ім'я Господа нашого Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!"
14 І не змогли ми його вмовити, й сказали: "Хай буде з волі Бога!"
15 А після цих днів приготувалися ми, та до Єрусалиму вирушили.
16 А з нами пішли й деякі учні з Кесарії, ведучи якогось кіпріянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього зупинитися мали.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.
18 А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старшини посходилися.
19 Привітавши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.
20 Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: "Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв повірило, і всі вони ревні захисники Закону!
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між інших народів, навчаєш відступництву від Мойсея, промовляючи, щоб дітей не обрізували й не трималися звичаїв.
22 Що ж робити? Люд збереться напевно, почувши, що ти прибув.
23 Зроби як ми радимо тобі. Ми маємо чотирьох людей, що обітницю склали на себе.
24 Візьми їх, та й з ними очистіться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І знають усі, що сказане їм про тебе — неправда, та й сам ти Закон пильнуєш.
25 А про тих з поган, що повірили, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертв, крові, задушеного та від розпусти".
26 Тоді взяв Павло тих людей і наступного дня очистився з ними, і ввійшовши в храм, розповів про жертви за кожного з них, які мають бути принесені по виконанні днів очищення.
27 А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили весь народ та схопили його,
28 вигукуючи: "Ізраїльський люде, рятуйте! Це та людина, що проти народу, Закону та місця цього, всюди всіх навчає!... А до того привів у храм греків, споганивши це святе місце!"
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і думали, що Павло то його ввів у храм.
30 І захвилювалося все місто, і позбігалися люди. І схопивши Павла, і зачинивши двері, потягли його поза храм...
31 Коли ж надумали вбити його, то до полкового тисяцького дійшла звістка, що весь Єрусалим збунтувався!
32 І він мерщій узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
33 А тисяцький наказав схопити його, і зв'язавши його двома ланцюгами, став допитувати, хто він такий, і що він зробив.
34 Але з натовпу викрикували то одне, то інше. І не довідавшись нічого певного через галас, він звелів відпровадити його до фортеці.
35 А коли він дійшов до сходів, то трапилося, що мусили нести його вояки із-за великого натовпу людського,
36 бо багато народу йшло слідком, вигукуючи: "Геть його!"
37 А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького запитав: "Чи можу я щось сказати тобі?" А той відповів: "То ти розмовляєш грецькою?
38 Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і вивів до пустелі чотири тисячі опришків?"
39 А Павло відповів: "Я юдей із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовляти!"
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша настала, промовив єврейською мовою:
Апостоли 22
1 "Брати й батьки! Послухайте ж виправдання мого перед вами!"
2 Як почули ж вони, що до них він промовляє єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він сказав:
3 "Я юдей, що народився в кілікійському Тарсі, а вчився у цьому місті, біля ніг Гамаліїла навчений докладно виконувати Закон батьків, і ревний до Бога, як і всі ви сьогодні.
4 Переслідував я аж до смерті прибічників цього шляху, і в'язав та до в'язниці кидав чоловіків та жінок,
5 як засвідчить про мене першосвященик та вся старшина.