А він сказав до них: "Це я"... А стояв з ними і Юда, що видав його.
6 І як тільки він сказав їм: "Це я", вони подалися назад, та й на землю попадали...
7 І він знову запитав їх: "Кого ви шукаєте?" Вони ж відповіли: "Назарянина Ісуса".
8 Ісус сказав: "Я ж сказав вам, що це я... Отож, як мене ви шукаєте, то відпустіть оцих",
9 щоб збулося те слово, що він був сказав: "Я не втратив нікого з тих, кого ти дав мені".
10 Тоді Симон Петро, меча маючи, його вихопив, і рубонув Малаха, слугу одного із старших священників, і відтяв праве вухо йому.
11 Та промовив Ісус до Петра: "Всунь до піхов свого меча! Чи ж не мав би я пити ту чашу, що Батько дав мені?"
12 Воїни, тисяцький і жандарми юдейські схопили Ісуса, і зв'язавши,
13 повели його перше до Анни, бо той тестем доводився Каяфі, що першосвящеником був того року.
14 Це ж був той Каяфа, який порадив юдеям, що краще померти людині одній за народ.
15 А Симон Петро та ще один учень ішли за Ісусом слідом. Цей учень був знайомий з першосвящеником, і ввійшов у його подвір'я разом з Ісусом.
16 А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, і домовився з придверною служницею, щоб упустили Петра.
17 І запитала Петра служниця: "Ти хіба не з учнів цього чоловіка?" А той відповів: "Ні!"
18 А як було холодо, то раби й варта, розклавши вогонь, стояли грілися. І Петро стояв з ними та грівся.
19 А першосвященик запитав Ісуса про учнів його і про науку його.
20 Ісус йому відповів: "Я завжди відкрито промовляв до народу, навчаючи в синагозі та в храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого я не казав.
21 Чого ти запитуєш мене? Запитай тих, що слухали мене. Бо знають вони, що я промовляв".
22 А як він це сказав, то один з варти вдарив Ісуса в щоку, промовляючи: "То так відповідаєш першосвященикові?"
23 Ісус йому відповів: "Якщо лихе я сказав, покажи, що то лихе, коли ж добре, за що б'єш мене?"
24 І відіслав його Анна зв'язаним першосвященикові Каяфі.
25 А Симон Петро стояв, гріючись. І запитали його: "Чи й ти не з учнів його?" І він відповів: "Ні!"
26 І запитав один з рабів першосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: "Чи тебе я не бачив у саду з ним?"
27 І знову відрікся Петро, і тієї ж миті заспівав півень...
28 А Ісуса привели від Каяфи до преторію. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, бо не могли б тоді їсти пасху.
29 Тоді вийшов Пилат назовні до них і запитав: "Яка скарга у вас на цього чоловіка?"
30 Вони відповіли йому: "Коли б цей злочинцем не був, ми б його тобі не видавали".
31 А Пилат їм сказав: "Візьміть його, та й за вашим Законом судіть. Юдеї сказали йому: "Нам не вільно нікого вбивати",
32 щоб збулося Ісусове слово, що його він сказав, знаючи, якою смертю він має померти.
33 Тоді Пилат увійшов у преторій, покликав Ісуса й запитав його: "Чи ти цар юдейський?"
34 Ісус відповів: "Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі сказали про мене?"
35 Пилат сказав: "Чи ж я юдей? Твій народ та старші священики мені тебе видали. Що таке ти вчинив?"
36 Ісус відповів: "Моє царство не з світу цього. Якби з цього світу було моє царство, то слуги мої захищали б мене, щоб не виданий був я юдеям. Та нині моє царство не звідси"...
37 Запитав ще його Пилат: "Так ти цар?" Ісус відповів: "Сам ти кажеш, що цар я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує мій голос".
38 І сказав до нього Пилат: "Що є правда?" І сказавши це, до юдеїв знов вийшов, та й сказав до них: "Не знаходжу я в ньому провини ніякої.
39 Ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. То відпущу вам царя юдейського?"
40 Та знову вони зняли ґвалт, вимагаючи не його, а Варавву. А Варавва був злочинець.
Вiд Iвана 19
1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів бичувати його.
2 Вояки ж, сплівши з терну вінка, йому поклали на голову, та багряницю на нього вдягли,
3 і підходили до нього й казали: "Радій, царю юдейський!" І били по щоках його...
4 Тоді вийшов назовні Пилат та й сказав до них: "Ось його я виводжу до вас, щоб ви переконалися, що провини ніякої в ньому не знаходжу".
5 І вийшов Ісус, у терновому вінку та в багряному плащі. А Пилат до них сказав: "Оце людина!"
6 Як побачили його старші священики й сторожа, то вигукували: "Розіпни, розіпни!" А Пилат сказав до них: "То візьміть його й самі розіпніть, а я провини в ньому не знаходжу!"
7 Юдеї ж сказали йому: "Ми маємо Закон, а за Законом він мусить померти, бо за Божого Сина себе видавав!"
8 Як почув же Пилат ці слова, налякався ще більше,
9 і знов повернувся в преторій, і запитав Ісуса: "Звідки ти?" Та Ісус мовчав.
10 Тоді сказав до нього Пилат: "Не відповідаєш мені? Хіба ж ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти тебе, і маю владу тебе відпустити?"
11 Ісус же сказав: "Наді мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було, тому більший гріх має той, хто мене тобі видав"...
12 Після цього Пилат намагався відпустити його, та юдеї кричали: "Якщо його відпустиш, то недруг ти кесареві! Бо всякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві".
13 Як почув же Пилат ці слова, то вивів назовні Ісуса, і сів на місце судді, що називається літостротон, гебрейською ж гаввата.
14 Була вже шоста година дня Приготування до Пасхи. І він сказав юдеям: "Ось ваш цар!"
15 Та вони вигукували: "Геть, геть його! Розіпни його!" Пилат запитав їх: "Царя вашого маю розп'ясти?" Старші священики відповіли: "Ми не маємо царя, окрім кесаря!"
16 Ось тоді він їм видав його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...
17 І несучи свого хреста, він вийшов на місце, що називають Череповищем, гебрейською Голгофа.
18 Там його розп'яли, а поруч з Ісусом з обох боків ще двох.
19 А Пилат зробив табличку з написом та й умістив її на хресті. Було ж там написано: "Назарянин Ісус, цар юдейський".
20 І багато з юдеїв читали цей напис, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було гебрейською, грецькою й римською написано.
21 Тож сказали Пилатові юдейські старші священики: "Не пиши: "Цар юдейський", а що він сам казав: "Я цар юдейський".
22 Пилат відповів: "Що я написав те написав!"
23 Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одяг його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка й хітона. А хітон був не зшитий, а тканий від верху.
24 Тож сказали один до одного: "Не ділитимемо його, а жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: "Поділили одяг мій між собою, і кинули жереба на одяг мій". Вояки ж це й зробили...
25 Під хрестом же Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина.
26 Як побачив Ісус матір та учня, якого любив, що стояв тут, то сказав до матері: "Оце, жінко, твій син!"
27 Потім сказав до учня: "Оце мати твоя!" І після того той учень узяв її до себе.
28 Ісус знаючи, що вже все скінчилося, щоб збулося Писання, сказав: "Прагну!"
29 Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом змочивши, настромили її на тростину і піднесли до вуст його.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: "Звершилося!"... І схиливши голову, віддав свого духа...
31 Був же день Приготування, тож юдеї, щоб тіла на хресті не залишалися в суботу, бо був Великдень тієї суботи просили Пилата зламати ноги розп'ятим, і зняти.
32 Тож прийшли вояки й поламали ноги першому й другому, що розп'яті з ним були.
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що він уже помер, то ніг йому не зламали,
34 та один з вояків проколов списом йому бік, і потекла звідти кров та вода.
35 І свідок засвідчив, і правдиве свідоцтво його, і він знає, що правду кажуть, щоб повірили й ви.
36 це сталося тому, щоб збулося Писання: "Йому кістки не зламають!"
37 І ще інше Писання каже: "Дивитимуться на того, кого прокололи".
38 Тоді Йосип з Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайки, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він і взяв тіло Ісусове.
39 Прибув також і Никодим, що приходив вночі до Ісуса, і приніс літрів сто смирни, з алоєм перемішаної.
40 Тож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею з пахощами, за поховальним звичаєм юдеїв.
41 На тому місці, де його розіп'яли, був сад, а в саду нова могила, що в ній ніколи ніхто не лежав.
42 А юдеї готувалися до Пасхи, тож поклали Ісуса в найближчу могилу.
Вiд Iвана 20
1 А першого дня в тижні, вдосвіта, прийшла Марія Магдалина до могили, та й бачить, що камінь від входу відвалений.
2 Побігла вона до Симона Петра та до улюбленого учня Ісуса, та й сказала до них: "Взяли Господа з могили і ми не знаємо, де поклали його!"
3 Тоді Петро й той учень побігли до могили.
4 Вони вибігли разом, але той учень випередив Петра, і прибіг до могили перший.
5 Не входячи, він заглянув усередину й побачив там плащаницю, що долі лежала.
6 Прибув і Симон Петро, що слідом за ним біг, і ввійшовши до могили, оглянув плащаницю,
7 і хустку, що була на його голові, і яка лежала згорнута осторонь від плащаниці...
8 Тоді ж увійшов і учень, що перший до могили прибув, побачив і повірив.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що він має воскреснути з мертвих.
10 І повернулися учні назад до помешкання.
11 А Марія стояла зовні могили, і плачучи нахилилася, щоб зазирнути всередину.
12 І бачить два ангели в білому сидять, один у головах, а інший у ногах, де лежало Ісусове тіло...
13 І сказали до неї вони: "Чого ти плачеш, жінко?" Та відповіла їм: "Взяли мого Господа і я не знаю, де його поклали"...
14 І сказавши це, обернулася назад, і бачить Ісуса, що стоїть, та вона не зрозуміла, що то Ісус...
15 А Ісус промовив до неї: "Чого ти плачеш, жінко? Кого ти шукаєш?" Вона ж, думаючи, що то садівник, каже до нього: "Якщо, пане, взяв ти його, то скажи мені, де поклав, щоб його я забрала!"
16 Ісус сказав до неї: "Маріє!" А вона обернулася та єврейською сказала йому: "Раббуні!" (Вчителю мій)
17 І сказав до неї Ісус: "Не доторкайся до мене, бо я ще не зійшов до Батька. А йди до братів моїх та їм розповіси, що я йду до свого Батька і Батька вашого та до Бога мого й Бога вашого!"
18 пішла Марія Магдалина, та й учням розповіла, що бачила Господа, і що він їй сказав...
19 Того ж дня, першого дня в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібралися, були замкнуті, бо боялися юдеїв, з'явився Ісус, і ставши посередині, промовив до них: "Мир вам!"
20 І сказавши це, показав він їм руки та бік.