А він їм відповів: "Цього достатньо!"
39 І вийшовши, пішов за звичаєм на гору Оливну. А за ним пішли учні його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: "Моліться, щоб обминуло вас випробування".
41 А він сам, відійшовши від них на відстань кинутого каменя, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: "Батьку, як твоя воля, пронеси повз мене цю чашу! Та проте не моя, а твоя хай станеться воля!"...
43 І ангел з неба з'явився до нього, і додавав йому сили.
44 Перебуваючи в смертельній тривозі, ще старанніше він молився. І піт його став, немов краплі крові, що спадали на землю...
45 І помолившись, він до учнів прийшов, і знайшов їх сплячими...
46 І промовив до них: "Чого ви спите? Вставайте й моліться, щоб оминуло вас випробування!"
47 І коли він ще промовляв, ось народ з'явився, і один з дванадцятьох, що Юдою кличуть, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його. Бо він знака їм дав був, кого поцілує, то він!
48 Ісус же промовив до нього: "Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?"
49 А ті, що були з ним, як побачили, що має статися, сказали йому: "Господе, чи мечем нам не вдарити?"
50 І один з них рубонув слугу одного із старших священиків, та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус сказав: "Полиште, це зайве!" І доторкнувшись до вуха того, зцілив його.
52 А до старших священиків, старших сторожі храму та старшин, що прийшли по нього, промовив Ісус: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53 Як щоденно я з вами в храмі бував, не піднесли на мене ви рук. Та нині ваша година і влада темряви"...
54 А схопивши його, повели в будинок першосвященика. Петро ж неподалік ішов слідом.
55 Як розклали ж вогонь серед двору, то сидів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його вгледіла, як вогонь освітив його, і придивившись до нього, сказала: "І цей був з ним!"
57 І відрікся від нього він, стверджуючи: "Не знаю я, жінко, його!"
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: "І ти з отих". А Петро відповів: "Ні, чоловіче!"...
59 І як часу минуло з годину, хтось інший сказав: "Таки й цей був з ним, бо він галілеянин".
60 А Петро відповів: "Чоловіче, не знаю, про що ти кажеш"... І як він ще промовляв, заспівав півень.
61 І Господь обернувся й подивився на Петра. А Петро згадав слово Господнє: "Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від мене".
62 І вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з нього та били.
64 І закривши йому обличчя, запитували: "Скажи, хто то вдарив тебе?"
65 І багато іншого зневажливого казали на нього вони...
66 А коли настав день, то зібралися старшини народу, старші священики й книжники, і повели його в синедріон свій,
67 і казали: "Коли ти Христос, скажи нам". А він їм відповів: "Коли я вам скажу, не повірите ви.
68 А коли й запитаю вас я, не дасте мені відповіді.
69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!" Тоді всі запитали: "То ти Божий Син?" А він їм відповів: "Самі ви кажете, що то я"...
71 А вони сказали: "Нащо потрібні ще свідки нам? Ми чули самі з його вуст!"
Вiд Луки 23
1 І піднялися всі їхні збори, і повели до Пилата його.
2 І почали звинувачувати його, промовляючи: "Ми підтверджуємо, що цей підбурює народ наш, і забороняє податок давати кесареві, і каже, що він, Христос, цар".
3 І Пилат запитав його: "Чи ти цар юдейський?" А він відповів йому: "Сам ти кажеш"...
4 І Пилат сказав старшим священикам та до народу: "Я не знаходжу жодної провини в цій людині".
5 А вони наполягали, промовляючи: "Він підбурює народ, навчаючи по усій Юдеї, від Галілеї почавши і аж до цьго місця".
6 А Пилат, почувши про Галілею, запитав: "Хіба він галілеянин?"
7 І дізнавшись, що він під владою Ірода, відіслав його Іродові, бо той у Єрусалимі також перебував тими днями.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він давно мав бажання його побачити, багато за нього чув, і сподівався побачити чудо яке від нього.
9 І багато запитував його, та нічого не відповідав він йому.
10 І стояли тут старші священики й книжники, та затято його звинувачували.
11 Тоді Ірод з військом своїм зневажив його й поглузував, і одягнувши його в сніжно-білий одяг, відіслав до Пилата.
12 І з того дня стали Ірод з Пилатом за приятелів, бо до того ворогували вони.
13 А Пилат скликав старших священиків, старшин та народ,
14 і промовив до них: "Привели ви мені цю людину, як ту, що підбурює народ. А я перед вами допитав його, і не знаходжу в людині цій ані однієї провини такої, в яких ви його звинувачуєте.
15 Також Ірод, бо він відіслав його нам. І нічого, що на смерть заслуговувало б, він не вчинив.
16 Отже я покараю його й відпущу".
17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18 А народ став вигукувати: "Візьми цього, а відпусти нам Варавву!"
19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство ув'язнений був.
20 Пилат все ж наполягав на тому, щоб відпустити Ісуса.
21 Та вигукували вони: "Розіпни, розіпни його!"
22 Він же втретє промовив до них: "Що ж лихого вчинив він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на ньому не знайшов. Отже я покараю його й відпущу".
23 А вони ще наполегливіше галасували, вимагаючи його розп'ясти. І це принесло свої плоди.
24 Пилат присудив, щоб було, як вони вимагали.
25 Відпустив їм Варавву, ув'язненого за повстання та вбивство, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 І як його вели, то схопили якогось Симона з Кірінеї, що з поля повертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом.
27 А за ним ішов натовп великий людей, і жінки з натовпу плакали та голосили за ним.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: "Дочки Єрусалиму, не плачте за мною, за собою плачте й за дітьми своїми!
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: "Щасливі неплідні, та утроби, які не народжували, і груди, що не годували"...
30 Тоді стануть казати горам: "Упадіть на нас", — а пагорбам: "Покрийте нас!"
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?"
32 І вели з ним також двох злочинців на страту.
33 А коли прибули на те місце, що називають Череповище, розп'яли тут його та злочинців, одного праворуч від нього, а іншого ліворуч.
34 Ісус же промовив: "Батьку, пробач їм, бо не знають, що роблять вони!"... А як його одяг ділили, то кидали жереба.
35 А люди стояли й дивилися... Глузували з нього й старшини, промовляючи: "Він інших рятував, хай сам себе визволить, коли він Христос, Божий обранець!"
36 І вояки глузували з нього. Підходили й подавали йому оцет,
37 і казали: "Коли ти цар юдейський, врятуй себе сам!"
38 Був же й напис над ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: "Це цар юдейський".
39 А один з розп'ятих злочинців став зневажати його й сказав: "Якщо ти Христос? То врятуй себе й нас!"
40 І інший докоряв йому, кажучи: "Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Але ми справедливо засуджені, і належну платню за вчинки свої беремо, цей же нічого лихого не вчинив".
42 І сказав до Ісуса: "Згадай мене, Господе, коли прийдеш у царство своє!"
43 І промовив до нього Ісус: "Запевняю тебе, ти будеш зі мною сьогодні в раю!"
44 Наближалася шоста година, і темрява оповила землю аж до дев'ятої години...
45 І сонця не видно було, і в храмі завіса роздерлася навпіл...
46 І скрикнув гучно Ісус: "Батьку, у руки твої віддаю свого духа!" І це сказавши, він духа віддав...
47 Коли ж сотник побачив, що сталося, він Бога прославив, промовляючи: "Насправді праведний був чоловік цей!"
48 І весь натовп, який зійшовся на видовище це, як побачив, що сталося, бив у груди себе та повертався...
49 Усі ж знайомі його й ті жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, здалека стояли й дивилися на це...
50 І ось чоловік на ім'я Йосип, що був радником синедріону, людина шанована і праведна,
51 не пристав він до ради та дій їхніх, з Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого царства,
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 І Йосип, знявши його, обгорнув плащаницею, і поклав у могилу, що в скелі була висічена, і що в ній ніколи ніхто не лежав.
54 Це був день Приготування перед суботою.
55 А жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, ішли слідом, і вони бачили могилу, і як покладене тіло його.
56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Вiд Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони вранці до могили, несучи наготовані пахощі,
2 та й застали, що камінь від могили відвалений був.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І стояли вони безпорадні від цього, аж ось двоє чоловіків в одязі блискучому з'явилися біля них.
5 Налякані, вони посхиляли обличчя додолу, а ті сказали до них: "Чого ви шукаєте живого між мертвими?
6 Нема його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як він вам казав, коли ще перебував у Галілеї.
7 Він казав: "Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня"".
8 І згадали вони ті слова його.
9 А повернувшись від могили, про все те розповіли одинадцятьом та всім іншим.
10 То були: Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Яковова, та інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірили їм.
12 Петро ж устав та до могили побіг, і нахилившись, бачить лежать самі тільки покривала... І повернувся він до себе, і дивувався, що сталося...
13 І йшли двоє з них того ж дня в село Еммаус, що за шістдесят стадій від Єрусалиму.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
15 І ото, як вони розмовляли і розпитували один одного, приєднався до них сам Ісус, і пішов разом з ними.
16 Очі ж їхні були стримані, щоб його не пізнали.
17 І запитав він їх: "Про що між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?"
18 І відгукнувся один на ім'я Клеопа до нього: "Ти мабуть не тутешній, що не знаєш, що сталося в Єрусалимі цими днями?"
19 І запитав він їх: "А що сталося?" А вони розповіли йому про те, що трапилося з назарянином Ісусом, пророком, що прславився своїми справами та словом перед Богом і всім народом,
20 і як старші священики й наша старшина віддали його на суд смертний, щоб розп'ясти...
21 А ми сподівалися були, що це той, що має Ізраїля визволити.