Та побили його винарі і відіслали ні з чим.
11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того зневажили й побили, та відіслали ні з чим.
12 І послав він ще третього, а вони й того поранили та вигнали.
13 Сказав тоді господар виноградника: "Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться"...
14 Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі: "Це спадкоємець, замордуймо його, щоб спадщина нашою стала".
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм господар виноградника?
16 Він прийде та й знищить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж сказали: "Хай цього не станеться!"
17 А він поглянув на них та й сказав: "Що ж тоді означає написане: "Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!"
18 Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його".
19 А книжники й старші священики хотіли вбити його тієї години, бо вони розуміли, що про них він цю приповість сказав, але побоялися народу.
20 І вони слідкували за ним, і підіслали шпигунів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові його та видати урядові під владу намісника.
21 І вони запитали його: "Вчителю, знаємо ми, що ти добре промовляєш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, і наставляєш на Божий шлях правдиво.
22 Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?"
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав він до них: "Чого ви мене випробовуєте?
24 Покажіть динарія мені. Чий образ і напис він має?" Вони відповіли: "Кесарів".
25 А він їм сказав: "Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!"
26 І не могли вони перед людьми зловити на слові його. І вражені його відповіддю, замовкли.
27 І підійшли дехто з саддукеїв, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали його:
28 "Вчителю, Мойсей написав нам: "Як помре чий брат, який має жінку, а помре бездітний, то хай його брат візьме ту жінку, і продовжить рід брата свого.
29 Було ж сім братів. І перший, взявши жінку, бездітний помер.
30 І другий узяв був ту жінку, та й той помер бездітний.
31 І третій взяв був її, так само й усі семеро, і вони померли, не залишивши дітей.
32 А по всіх померла й жінка.
33 А в воскресінні котрому з них вона жінкою буде? Бо семеро мали за жінку її"".
34 Ісус же промовив у відповідь їм: "Одружуються люди цього світу.
35 А ті, що будуть гідні жити в новому світі і воскресіння з мертвих, не одружуватимуться,
36 і не помиратимуть, бо рівні вони ангелам, вони, будучи синами воскресіння, стануть синами Божими.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісака і Богом Якова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в нього живуть".
39 Дехто ж з книжників сказали: "Вчителю, ти добре сказав!"
40 І вже не насмілювалися запитувати його ні про що.
41 І сказав він до них: "Кажуть, що Христос — син Давидів?
42 А сам Давид промовляв у книзі Псалмів: "Сказав Господь Панові моєму: "Сядь праворуч мене,
43 доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм!44 Отже, Давид його Паном кличе, то як же він йому син?"
45 І сказав він до всіх та до учнів своїх:
46 "Стережіться книжників, які прагнуть носити довгий одяг, полюбляють вітання на базарах, перші лавки в синагогах і почесні місця на бенкетах,
47 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжчий осуд приймуть!"
Вiд Луки 21
1 І поглянув він угору, і побачив заможних, що жертвували до скарбниці.
2 Побачив і вбогу вдову одну, що дві лепти туди вона вкинула.
3 І сказав він: "Істино, що ця вбога вдова вкинула більше за всіх!
4 Бо всі клали від надлишку свого в дар Богові, вона ж поклала з убозтва свого весь пожиток, що мала"...
5 Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений коштовним камінням та дарами, тоді він сказав:
6 "Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не залишиться й каменя на камені, який не зруйнується"...
7 І запитали його: "Вчителю, коли ж це станеться? І яка буде ознака, коли має розпочатися це?"
8 Він же відповів: "Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато прийдуть в ім'я моє, кажучи: "Це я, і час наблизився". Та за ними не йдіть!
9 І як про війни та розруху почуєте ви, не лякайтеся, бо перше статися належить тому. Але це не кінець ще".
10 Далі він сказав до них: "Повстане народ на народ і царство на царство.
11 І будуть землетруси великі та голод, і мор місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
12 Але перед усім тим вас переслідуватимуть, хапатимуть і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через ім'я моє.
13 Але це стане вам на свідоцтво.
14 Отож, покладіть у серця свої наперед не думати, що вам відповідати,
15 бо дам я вам мову та мудрість, що не зможуть противитися чи суперечити їй усі супротивники ваші.
16 І видаватимуть вас і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть.
17 І за ім'я моє усі вас ненавидітимуть.
18 Але й волосина вам з голови не згине!
19 Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
20 А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.
21 Тоді ті, хто в Юдеї, хай у гори втікають, хто ж у середині міста, хай вийдуть, хто ж в околицях, хай не повертаються в нього!
22 Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.
23 Лихо ж вагітним та тим, хто годує грудьми в ті дні, бо буде велика скрута на землі та гнів над цим людом!
24 І вони поляжуть під гострим мечем, і заберуть їх до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...
25 І будуть ознаки на сонці і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль,
26 коли люди мертвітимуть від страху й чекання того, що йде на весь світ, бо сили небесні порушаться.
27 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме хмарами з силою й великою славою!
28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтеся і підіймайте свої голови, бо наближається ваше визволення!"
29 І розповів він їм приповість: "Погляньте на фігове дерево, і на інші дерева:
30 як вони вже розпукуються, то дивлячись це, ви знаєте, що близько вже літо.
31 Так і ви, як побачите, що коїться це, то знайте, що Боже царство вже близько!
32 Запевняю вас, що за цього роду все це станеться.
33 Небо й земля зникнуть, а слова мої будуть!
34 Зважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерливістю та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той до вас не прийшов несподівано,
35 немов сітка, бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні землі.
36 Тож пильнуйте, і завжди моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, та стати перед Сином Людським!"
37 За дня ж він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на Оливній горі.
38 А зранку всі люди до нього приходили в храм, щоб послухати його.
Вiд Луки 22
1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2 А старші священики й книжники стали шукати, як би вбити його, та боялися народу...
3 Сатана ж увійшов у Юду Іскаріота, одного з дванадцятьох.
4 І він пішов, і почав домовлятися зі старшими священиками та старшими храму, як він видасть його.
5 Ті ж на радощах погодилися дати йому срібняків.
6 І він пообіцяв знайти відповідний час, щоб їм видати його без народу...
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8 І послав він Петра та Івана, сказавши: "Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми".
9 А вони запитали його: "Де тобі приготувати"
10 А він їм відповів: "Як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що несе в глекові воду, ідіть за ним аж до будинку, до якого він увійде.
11 І скажіть до господаря будинку, що вчитель запитує його: "Де кімната, в якій я міг би спожити з учнями своїми пасху?"
12 І він вам покаже велику встелену світлицю, там приготуйте".
13 І вони пішли, і знайшли, як він їм казав, і почали там готувати пасху.
14 А коли настав час, сів він до столу з апостолами.
15 І промовив до них: "Я мав велике бажання спожити цю пасху з вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже не споживатиму її, поки виконається в Божому царстві все належне їй".
17 Взявши ж чашу й подякувавши, він промовив: "Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму я від цього плоду виноградного, доки Боже царство не прийде".
19 Взявши ж хліб і подякувавши, поламав і дав їм, промовляючи: "Це тіло моє, що за вас віддається. Це робіть на згадку про мене!"
20 По вечері так само взяв чашу й сказав: "Оця чаша — це новий заповіт на моїй крові, що за вас проливається.
21 За столом ось зі мною рука мого зрадника.
22 Бо Син Людський іде, як призначено, але лихо тій людині, що його видає!"
23 А вони почали між собою запитувати, котрий з них мав би це вчинити.
24 І сталася між ними й суперечка, котрий з них вважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: "Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями величаються.
26 Але не так ви, хто найбільший між вами, хай буде, як менший, а старший — як слуга.
27 Бо хто більший між тих, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А я серед вас, як слуга.
28 Ви ж оті, що випробувані зі мною у випробуваннях моїх,
29 і я вам заповідаю царство, як Батько мій мені заповів,
30 щоб ви в царстві моєму споживали й пили за столом моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих".
31 І далі сказав Господь: "Симоне, Симоне, ось Сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилася віра твоя, ти ж, коли повернешся, зміцни братів своїх!"
33 А той відповів йому: "Господе, я з тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!"
34 Він же сказав: "Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся мене"...
35 І він їх запитав: "Як я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого?" Вони ж відповіли: "Нічого".
36 Тоді він сказав їм: "Хто має калитку, хай візьме, теж і торбу, хто ж не має, хай продасть одяг свій та й купить меча".
37 Кажу-бо я вам, що виконатися на мені має й це ось написане: "До злочинців його зараховано". Бо те, що написано про мене, виконується".
38 І сказали вони: "Господе, ось тут два мечі".