Розгнівався господар тоді, та й сказав до свого раба: "Піди негайно на вулиці та на провулки міські, і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих".
22 І згодом раб повідомив: "Пане, зробив так, як звелів ти, та місця є ще".
23 І сказав пан рабові: "Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився будинок мій".
24 Кажу-бо я вам, що жоден із запрошених не скуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та обраних мало!"
25 Йшло ж із ним багато людей. І звернувся він до них:
26 "Коли хто приходить до мене, і не зненавидить свого батька та матір, і жінку, і дітей, і братів, і сестер, і своєї душі, той не може бути учнем моїм!
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за мною, той не може бути учнем моїм!
28 Хто-бо з вас, зібравшись поставити вежу, перше не сяде й видатків не порахує, чи має потрібне на будівництво,
29 бо коли покладе він основу, але докінчити не зможе, всі, хто побачить, стали б глузувати з нього,
30 промовляючи: "Чоловік цей почав будувати, але докінчити не зміг"...
31 Або який цар, на якого йде війною інший цар, перше не сяде порадитися, чи спроможний він з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посланців до нього та й просить про мир.
33 Отак і кожен з вас, хто не зречеться усього, що має, не може бути учнем моїм.
34 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35 Ні землі вона непотрібна, ні для добрива непридатна, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!"
Вiд Луки 15
1 Приходили до нього всі митники й грішники, щоб послухати його.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали, що він приймає грішників та з ними їсть.
3 А він їм розповів оцю приповість:
4 "Котрий з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустелі тих дев'яноста дев'яти, та й не піде шукати загубленої, аж поки не знайде її?
5 А знайшовши, кладе на плечі свої та радіє.
6 І прийшовши в господу, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: "Радійте зі мною, бо знайшов я свою загублену вівцю".
7 Кажу вам, що так само на небі радітимуть більше за одного грішника, що кається, аніж за дев'яносто дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...
8 Або яка жінка, що має десять драхм, загубивши драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, ретельно шукаючи, аж поки не знайде?
9 А знайшовши, кличе приятельок і сусідок та й каже: "Радійте зі мною, бо знайшла я загублену драхму!"
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих ангелів за одного грішника, який кається".
11 І він розповів, як у чоловіка одного було два сини.
12 І молодший сказав батькові: "Дай мені, батьку, належну частину маєтку!" І той поділив поміж ними маєток.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14 А як він усе розтратив, настав голод великий у тому краї, і він опинився у скруті.
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той послав його на поля свої пасти свиней.
16 І мріяв він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17 Тоді він опам'ятався й сказав: "Скільки в батька мого наймитів мають хліба вдосталь, а я отут з голоду гину!
18 Піду я до батька свого, та й скажу йому: "Згрішив я, батьку, проти неба та проти тебе...
19 Негідний я вже називатися сином твоїм, прийми ж мене, як одного з своїх наймитів""...
20 І пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його і переповнився жалем, побіг і кинувся на шию йому, і цілував його!
21 І сказав до нього той син: "Згрішив я, батьку, проти неба та проти тебе, і вже негідний бути сином твоїм"...
22 А батько рабам своїм каже: "Принесіть негайно одяг найкращий, і його одягніть, і персня дайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23 Заріжте теля вгодоване, будемо їсти й радіти,
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був зник — і знайшовся!" І веселилися вони.
25 А син старший його був на полі. І коли він наближався до будинку, почув звуки музики й танців.
26 І покликав одного зі слуг, та й запитав: "Що це таке?"
27 А той каже йому: "То повернувся твій брат і твій батько звелів зарізати теля вгодоване, бо ж здоровим його він прийняв".
28 І розгнівався той, і не бажав увійти. Тоді вийшов батько і став просити його.
29 А той відповів батькові: "Стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...
30 Коли ж цей син твій повернувся, що проїв твій маєток з повіями, ти для нього звелів зарізати теля вгодоване"...
31 І сказав він йому: "Ти завжди зі мною, дитино, і все моє — твоє!
32 Веселитися та тішитися треба було, бо брат твій був мертвий — і ожив, був зник — і знайшовся!"
Вiд Луки 16
1 Розповів же він і учням своїм, як один чоловік був багатий, і мав урядника, на якого, донесли, ніби він переводить маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: "Що це чую про тебе? Ти не порядкуватимеш у маєтку моєму, поки не прозвітуєш про роботу свою".
3 І почав урядник міркувати собі: "Що я робитиму, коли пан забере від мене порядкувати в маєтку його? Копати не можу, просити соромлюся.
4 Ось, що робитиму, щоб мене прийняли інші до обійстя свого, коли буду я звільнений".
5 І кликав він окремо кожного з боржників свого пана, та й запитав першого: "Скільки винен ти панові моєму?"
6 А той відповів: "Сто кадок оливи". І сказав він йому: "Візьми ось розписку свою і напиши, що ти винен п'ятдесят".
7 А потім запитав другого: "А ти скільки винен?" І той відповів: "Сто кірців пшениці". І сказав він йому: "Візьми ось розписку свою й напиши, що винен вісімдесят".
8 І пан похвалив урядника цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своєму поколінні кмітливіші в стосунках з людьми, ніж сини світла.
9 І я вам кажу: "Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли вичерпається воно, прийняли вас до вічних осель.
10 Хто вірний в найменшому, і в великому вірний, а хто несправедливий у найменшому, і у великому несправедливий.
11 Отож, коли в неправдивому багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве доручить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, хто вам ваше дасть?
13 Жоден раб не може служити двом панам, бо або одного зненавидить, а іншого любитиме, або триматиметься одного, а іншого знехтує. Не можете служити Богові й Мамоні одночасно"!
14 Чули все це й фарисеї, що гроші полюбляли, та й стали сміятися з нього.
15 Він же промовив до них: "Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що-бо високе в людей, те перед Богом — огида.
16 Закон і Пророки були до Івана. Відтоді звіщається добра новина про царство Боже, і кожен силкується втиснутися в нього.
17 Швидше зникнуть небо й земля, аніж одна риска з Закону.
18 Кожен, хто жінку свою відпускає, і бере собі іншу, той вчиняє перелюб. І хто побереться з тією, яку хтось відпустив, той буде перелюбником.
19 Один чоловік був багатий, одягався в порфіру й віссон, і щоденно в розкоші бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім'я Лазар, що лежав при воротах його, струпами вкритий,
21 і радів крихтам, що зі столу багатого падали. Собаки ж приходили й рани лизали йому...
22 Та ось сталося, що вбогий помер, і на Авраамові груди віднесли його ангели. Помер же й багатий, і його поховали.
23 І терплячи муки в пеклі, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на грудях його.
24 І він закричав: "Змилуйся, батьку Аврааме, наді мною, і пошли мені Лазаря, хай вмочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цьому!"...
25 Авраам же промовив: "Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе, тому зараз він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, між нами та вами велика безодня постала, так що ті, хто прагнуть перейти звідси до вас, чи звідти до нас, не зможуть того зробити".
27 А він відповів: "Благаю тебе, батьку, щоб його ти послав у оселю батька мого,
28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не потрапили до місця страждання!"
29 Авраам же сказав: "Вони мають Мойсея й Пророків, хай слухають їх!"
30 А той сказав: "Ні ж бо, батьку Аврааме, адже коли прийде хто з мертвих до них, то вони покаються".
31 Відповів він йому: "Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й з мертвих воскресне, не йнятимуть віри!
Вiд Луки 17
1 І сказав він до учнів своїх: "Неминуче прийде випробування, але лихо тому, через кого приходить воно!
2 Краще такому було б жорно на шию почепити та й кинути його в море, аніж щоб завдав ін клопоту одному з оцих малих!
3 Слідкуйте за собою! Коли завинить твій брат, докори йому, а коли він покається, то пробач йому.
4 Хоча б і сім раз на день він завинив проти тебе, і сім раз перепрошував тебе — пробач його".
5 І сказали апостоли Господові: "Додай нам віри!"
6 А Господь відповів: "Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: "Вирвися з коренем і пересадися до моря", то й послухала б вас!
7 Хто з вас, маючи раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він повернеться з поля: "Іди мерщій та сідай до столу?"
8 Але чи ж не скаже йому: "Приготуй що вечеряти, підпережися і мені прислуговуй, поки я їстиму й питиму, а потому ти сам їстимеш та питимеш?"
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
10 Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: "Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що мали зробити!"
11 І коли він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.
12 І коли входив до одного села, зустріли його десятеро прокажених, що стали поодаль.
13 І гукали вони голосно: "Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!"
14 І побачивши їх, він промовив до них: "Підіть і покажіться священикам!" І коли вони йшли, то очистилися...
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то повернувся, і почав гучно славити Бога.
16 І припав він обличчям до ніг його, дякуючи йому. А то самарянин був...
17 Ісус же сказав: "Чи не десять очистилося, а дев'ять же де?
18 Чому не повернулися вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?"
19 І сказав він йому: "Підведися і йди, твоя віра врятувала тебе!"
20 А як фарисеї запитали його, коли царство Боже прийде, то він їм відповів: "Царство Боже не прийде помітно,
21 і не скажуть: "Ось тут", чи: "Там".