І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і запитав його, чи що бачить.
24 І поглянувши, сказав той: "Я бачу, немов би щось рухається"...
25 Потім знов він поклав свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!
26 І послав він до помешкання його, звелівши: "До села не заходь, і нікому в селі не розповідай!"
27 Потому пішов Ісус та учні його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі він запитав своїх учнів: "За кого мене люди вважають?"
28 Вони ж відповіли йому: "Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за одного з пророків".
29 І він запитав їх: "А ви за кого мене маєте?" Петро ж йому відповів: "Ти Христос!"
30 І він заборонив їм, щоб нікому про нього вони не казали.
31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і його відцураються старшини і старші священики, і книжники, і він буде вбитий, але третього дня він воскресне.
32 І сказав він те відкрито. Петро ж відвів його вбік, і став заперечувати.
33 А він обернувся, поглянув на учнів своїх та й Петрові з докором сказав: "Відступи, Сатано, від мене, бо думки твої не про Боже, а про людське!"
34 І він покликав народ і своїх учнів, та й промовив до них: "Коли хто прагне йти вслід за мною, хай зречеться самого себе та візьме свого хреста і тоді йде!
35 Бо хто прагне душу свою зберегти, той втратить її, а хто втратить душу свою заради мене та доброї новини, той її збереже.
36 Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить?
37 Або що взамін дасть людина за душу свою?
38 Бо хто буде мене та моєї науки соромитися в цьому роді перелюбному та грішному, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі свого Батька з ангелами святими".
Вiд Марка 9
1 І сказав він до них: "Запевняю вас, що деякі з присутніх отут не скуштують смерті, аж поки не побачать царства Божого, що прийшло воно в силі".
2 А через шість день узяв Ісус Петра, Якова та Івана, і привів їх на гору високу. І він змінився перед ними.
3 І став одяг його яскраво білим, як сніг, якого відбілювачем неможливо так вибілити на землі.
4 І з'явився їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
5 А Петро сказав до Ісуса: "Вчителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три намети: для тебе один, один для Мойсея і один для Іллі"...
6 Бо налякавшись, не знав, що казати.
7 Та хмара ось їх оповила, і голос почувся з хмари: "Це Син мій улюблений, його слухайте!"
8 І роздивившись, вони вже нікого поруч не бачили, окрім самого Ісуса.
9 А коли з гори сходили, він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський з мертвих воскресне.
10 Вони ж заховали те слово в собі, сперечаючись, що то є воскреснути з мертвих.
11 Якось вони запитали його: "Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перше прийти?"
12 А він відповів їм: "Якщо Ілля має прийти попереду, і все приготувати, чого ж тоді про Людського Сина написано, що мусить багато він витерпіти, і буде зневажений?
13 Кажу ж вам, що Ілля вже прийшов, та з ним, що зволили, те й зробили, як про нього написано"...
14 А коли повернулися до учнів, біля них було безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
15 І весь натовп, як побачив його, наполохався з дива, і назустріч побіг, і став вітати його.
16 І запитав він їх: "Про що сперечаєтеся з ними?"
17 І йому відповів один з натовпу: "Вчителю, привів я до тебе ось сина свого, що духа німого він має.
18 І той де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли".
19 А він їм у відповідь каже: "О, роде невірний, доки буду я з вами? Доки вас я терпітиму? Приведіть до мене його!"
20 І привели того до нього. І як тільки побачив його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...
21 І він запитав його батька: "Як давно йому сталося це?" Той сказав: "З дитинства.
22 Часто кидав він ним і в вогонь, і до води, щоб його знищити. Але якщо ти зможеш, то змилуйся над нами й допоможи нам!"
23 Ісус же йому відповів: "Щодо того твого: "Якщо зможеш", — то хто вірить, тому все можливе!"
24 І батько хлоп'яти зі слізьми вигукнув: "Вірю, Господе, розвій залишки моїх сумнівів!"
25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові наказав: "Дух німий і глухий, тобі я наказую, вийди з нього назавжди!"
26 І закричавши та вельми затрясши хлопцем, той вийшов. І став він, немов мертвий, аж багато казали, що помер він...
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів, і той устав.
28 Коли ж він до хати прийшов, то учні запитали його: "Чому ми не могли його вигнати?"
29 А він їм сказав: "Такий дух не виходить інакше, як тільки від молитви та посту".
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А він не бажав, щоб довідався хто.
31 Бо він своїх учнів навчав і казав їм: "Людський Син буде виданий людям до рук, і вони його вб'ють, а третього дня потому він воскресне!"
32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялися його запитати.
33 І прибули вони в Капернаум. А як був він у будинку, то їх запитав: "Про що міркували в дорозі?"
34 І мовчали вони, бо сперечалися поміж себе, хто найбільший.
35 А як сів, то покликав він дванадцятьох, і промовив до них: "Коли хто прагне бути першим, хай буде найменшим з усіх і слуга всім!"
36 І взяв він дитину, і поставив її серед них, і обнявши її, він промовив до них:
37 "Коли хто в ім'я моє прийме одне з дітей таких, той приймає мене. Хто ж приймає мене, не мене він приймає, а того, хто послав мене!"
38 Обізвався до нього Іван: "Вчителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє ім'ям твоїм демонів. І ми заборонили йому, бо він з нами не ходить".
39 А Ісус сказав: "Не забороняйте йому, бо нема такого, що ім'ям моїм чудо зробив би, і зміг би потім лихословити мене.
40 Хто-бо не проти нас, той за нас!
41 І коли хто напоїть вас кухлем води в ім'я моє заради того, що ви Христові, запевняю вас, що не втратить той нагороди своєї!
42 Хто ж стане каменем спотикання для одного з цих малих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно на шию йому почепити, та й кинути в море!
43 І коли рука твоя зваблює тебе, відітни її, краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до вогню невгасимого,
44 де їхній черв'як не вмирає і не гасне вогонь.
45 І коли нога твоя зваблює тебе, відітни її, краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкинутому до геєнни, до вогню невгасимого,
46 де їхній червяк не вмирає і не гасне вогонь.
47 І коли твоє око тебе зваблює, вийми його, краще тобі однооким увійти в царство Боже, ніж з обома очима бути вкинутому до геєнни вогненної,
48 де їхній черв'як не помирає, і не гасне вогонь!
49 Бо посолиться кожен вогнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
50 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим виправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!"
Вiд Марка 10
1 І вийшовши звідти, він прийшов у Юдею, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до нього, і знову він навчав їх за звичаєм своїм.
2 І підійшли фарисеї й запитали, його випробовуючи: "Чи дозволено чоловікові жінку свою відпустити?"
3 А він відповів їм: "Що Мойсей заповів вам?"
4 Вони ж сказали: "Мойсей заповів написати листа про розлучення та й відпустити".
5 Ісус же сказав їм: "То за ваше жорстокосердя він вам написав цю заповідь.
6 Бог же на початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір свою,
8 і стануть обоє вони одним тілом, тим то нема вже двох, а одне тіло.
9 Тож, що Бог спарував, людина хай не розлучає!"
10 А вдома про це учні знову запитали його.
11 І він їм відповів: "Хто жінку відпустить свою, та одружиться з іншою, той вчинить перелюб з нею.
12 І коли жінка покине свого чоловіка, і одружиться з іншим, то вчинить перелюб вона".
13 Тоді принесли дітей до нього, щоб він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14 А коли побачив це Ісус, то обурився, та й промовив до них: "Не бороніть їм приносити дітей до мене, бо таких царство Боже!
15 Запевняю вас: "Хто Божого царства не прийме, немов та дитина, той у нього не ввійде"".
16 І він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 І коли вирушав він у дорогу, то підійшов один, упав перед ним на коліна і запитав його: "Вчителю добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?"
18 Ісус же йому відповів: "Чого називаєш мене добрим? Ніхто не є добрий, окрім Бога самого".
19 Знаєш заповіді: "Не вбивай, не вчиняй перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір".
20 А він відповів Йому: "Вчителю, це все виконав я ще змалку".
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю і промовив йому: "Одного бракує тобі. Іди, розпродай, що маєш, вбогим роздай і матимеш скарб на небі! Потому приходь та йди вслід за мною, взявши хреста".
22 А він засмутився тим словом, і пішов зажурений, бо великі маєтки він мав.
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав своїм учням: "Як важко отим, хто має багатство, увійти в царство Боже!"
24 І учні здивувалися від слів його. А Ісус сказав їм: "Діти мої, як важко отим, хто сподівається на багатство, увійти в царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти!"
26 Ті ще дужче здивувалися, й казали по між себе: "Хто ж тоді може врятуватися?"
27 Ісус же, поглянувши на них, промовив: "Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!"
28 А Петро став казати йому: "От усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом".
29 Ісус відповів: "Запевняю вас: "Нема такого, щоб полишив помешкання своє, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля заради мене та доброї новини,
30 і не отримав би в сто раз більше зараз, в час переслідувань, будинків, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в світі наступному — вічне життя.
31 І багато з перших стануть останніми, а останні — першими"".
32 Коли вони йшли шляхом до Єрусалиму, а Ісус ішов попереду всіх, то учні його перебували в якісь непевності, а в багатьох, що йшли позаду, навіть відчувався страх. І взявши дванадцятьох, почав він їм розповідати, що з ним статися має:
33 "Оце в Єрусалим ми йдемо.