Бо написано: "Вражу пастиря і розпорошаться вівці отари".
32 По воскресінні ж своєму я перед вас піду в Галілею".
33 А Петро сказав йому: "Навіть якщо всі відвернуться від тебе, то тільки не я".
34 Ісус же сказав йому: "Запевняю тебе, що цієї ночі, перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене"...
35 А Петро сказав: "Коли б мені навіть померти з тобою, я не відречуся від тебе!" Так сказали й усі учні.
36 Тоді з ними прийшов Ісус в одне місце на ім'я Гефсиманія, і сказав до учнів: "Посидьте тут, а я піду отам помолюся".
37 І взявши Петра та двох синів Зеведеєвих пішов, стривожений і засмучений.
38 І сказав він до них: "Оповита сумом смертельним душа моя!" Залишайтеся тут, і попильнуйте зі мною...
39 І пройшовши трохи далі, впав він долілиць, та молився й благав: "Батьку мій, коли можна, хай омине ця чаша мене... Та проте, не як я хочу, а як ти"...
40 І повернувшись до учнів, знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: "Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зі мною?...
41 Пильнуйте й моліться, щоб оминуло вас випробування, бадьорий-бо дух, але немічне тіло".
42 Відійшовши ще вдруге, він молився й благав: "Батьку мій, якщо цю чашу не можливо відвернути, щоб мені не пити її, то хай станеться воля твоя!"
43 І прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо важкими стали повіки очей їхніх.
44 І залишивши їх, і пішов помолитися втретє, те саме слово мовлячи.
45 Потому прийшов до учнів і сказав: "Ви далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилася, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
46 Вставайте, ходімо, ось наблизився мій зрадник!"
47 І коли він ще промовляв, ось прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним люду багато від старших священиків і старшин народу з мечами та киями.
48 А зрадник його дав був знака їм, кажучи: "Кого поцілую, то він, беріть його".
49 І він підійшов до Ісуса й сказав: "Радій, Вчителю!" І поцілував його.
50 Ісус же йому сказав: "Чого, друже, прийшов ти?" Тоді підійшли та схопили Ісуса.
51 А один з тих, що з Ісусом були, вихопив меча свого, рубонув слугу одного із старших священиків, відтявши йому вухо.
52 Тоді промовив до нього Ісус: "Сховай свого меча, бо всі, хто візьме меча, від меча й загинуть.
53 Чи ти гадаєш, що я не можу вблагати свого Батька, щоб він дав мені зараз більше дванадцяти легіонів ангелів?
54 Але як тоді має збутися Писання, де сказано, що так статися мусить?"
55 Тієї години промовив Ісус до народу: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти мене! Я щоденно в храмі сидів і навчав, і мене не взяли ви".
56 Це ж сталося все, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді повтікали, залишивши його...
57 А Ісуса схопили, і повели до першосвященика Каяфи, де зібралися книжники й старшини.
58 Петро ж здалека йшов услід за ним аж до двору першосвященика, і ввійшовши всередину, сів зі сторожою, щоб бачити чим це все закінчиться.
59 А старші священики та весь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти йому,
60 і не знаходили, хоч свідків неправдивих багато підходило. Аж ось з'явилися двоє й сказали:
61 "Він казав: "Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його"".
62 Тоді першосвященик устав і до нього сказав: "Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать проти тебе?"
63 Ісус же мовчав. І першосвященик сказав йому: "Заприсягаю тебе живим Богом, щоб нам ти сказав, чи ти Христос, Син Божий?"
64 Промовив тоді до нього Ісус: "Ти сказав це"... І я кажу вам: "Віднині ви будете бачити Людського Сина, що сидить праворуч сили Божої, і що йде хмарами небесними!"
65 Тоді першосвященик роздер одяг свій та й сказав: "Він зневажив Бога! Нащо нам ще свідки потрібні? Ось ви щойно чули його слова, що зневажають Бога!
66 Що ви думаєте про це?" Вони ж відповіли: "Має померти!"
67 Тоді стали плювати на обличчя йому та бити по щоках, інші ж били киями й казали:
68 "Відгадуй, Христе, хто вдарив тебе?"...
69 А Петро сидів на подвір'ї, як до нього підійшла одна служниця та й сказала: "І ти був з галілеянином Ісусом!"
70 А він перед усіма відрікся, сказавши: "Не відаю я, що ти кажеш"...
71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала присутнім там людям: "Оцей був з назарянином Ісусом!"
72 І він знову відрікся та став присягати: "Не знаю цього чоловіка!"...
73 Трохи згодом хтось із присутніх сказав Петрові: "Все ж таки ти з отих, твоя мова видає тебе".
74 Тоді він став присягати та божитися: "Не знаю цього чоловіка!" І тієї миті заспівав півень...
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: "Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене". І вийшовши звідти, він гірко заплакав...
Вiд Матвiя 27
1 А коли настав ранок, зібралися всі старші священики й старшини народу, і стали міркувати, як заподіяти смерть Ісусові.
2 І зв'язавши його, повели, щоб віддати намісникові Понтієві Пилату.
3 А Юда, що видав його, як побачив, що його засудили, розкаявся, і повернув тридцять срібняків старшим священикам і старшинам,
4 та й сказав: "Я згрішив, видавши невинну кров". Вони ж відповіли: "А нам що до того? То твоя справа"...
5 І кинувши в храм срібняки, він пішов та й повісився...
6 А старші священики, взявши срібняки, сказали: "Цього не годиться класти до скарбниці церковної, бо це платня за кров".
7 А порадившись, купили на них поле гончарське, щоб мандрівників ховати,
8 чому й досі те поле називають полем крові.
9 Тоді справдилося те, що сказав був пророк Єремія: "І взяли вони тридцять срібняків, платню, в яку оцінили його сини Ізраїлеві,
10 і дали їх за поле гончарське, як Господь наказав був мені".
11 Ісус же став перед намісником. І намісник його запитав: "Чи ти цар юдейський?" Ісус же йому відповів: "Ти це сказав".
12 Коли ж старші священики й старшини його звинувачували, він нічого на те не відповідав.
13 Тоді сказав до нього Пилат: "Чи не чуєш, як багато на тебе свідчать?"
14 А він на подив намісника жодного слова йому не відповів.
15 Мав же намісник звичай відпускати на свято народові за їхнім бажанням одного в'язня.
16 Був тоді в'язень відомий, що кликали Вараввою.
17 І як зібралися вони, то сказав їм Пилат: "Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив, Варавву, чи Ісуса, що кличуть Христом?"
18 Бо він знав, що його через заздрощі видали.
19 Коли ж він сидів на суддівському місці, його жінка прислала сказати йому: "Нічого не май з отим праведником, бо сьогодні уві сні я натерпілася через нього"...
20 А старші священики й старшини підмовили народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
21 Намісник тоді запитав їх: "Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?" Вони ж відповіли: "Варавву".
22 Пилат сказав до них: "А що ж маю зробити з Ісусом, якого кличуть Христом?" І всі стали вигукувати: "Хай розп'ятий буде!"...
23 А намісник запитав: "Що ж лихе він зробив?" Вони ж почали ще дужче вигукувати: "Хай розп'ятий буде!"
24 І як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій тільки наростає, набрав він води, та й перед народом умив свої руки, сказавши: "Я невинний у крові його! Дивіться самі"...
25 А весь народ вигукував: "На нас його кров і на наших дітях!"...
26 Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, відшмагавши, видав, щоб розп'ятий був.
27 Намісникові ж вояки привели Ісуса до преторію, зібравши на нього весь відділ.
28 І роздягнувши, одягли на нього багряницю.
29 І сплівши з тернини вінка, поклали йому на голову, а тростину в правицю його. І падаючи перед ним навколішки, глузливо казали: "Радій, царю юдейський!"
30 І плюючи на нього, брали в нього тростину та били його по голові...
31 А коли назнущалися, зняли з нього плаща, і одягнувши в його одяг, повели на розп'яття.
32 А виходячи, зустріли одного кірінеянина на ймення Симон, його змусили нести для нього хреста.
33 І прибувши на місце, що зветься Голгофа, себто Череповище,
34 дали йому пити вина, з гіркотою змішаного, та покуштувавши, він пити не став.
35 А розп'явши його, вони поділили одяг його, кинувши жереба.
36 І посідавши, стерегли його там.
37 І напис провини його помістили над його головою: "Це Ісус, цар юдейський".
38 Тоді ж розп'ято з ним двох розбійників, одного праворуч, а іншого ліворуч.
39 А хто обіч проходив, лихословив його та головою своєю хитав, промовляючи:
40 "Ти, що храм руйнуєш та за три дні будуєш, врятуй самого себе! Коли ти Божий Син, то зійди з хреста!"
41 Так само ж і старші священики з книжниками та старшинами, глузуючи, казали:
42 "Він інших рятував, а самого себе не може врятувати! Коли цар він Ізраїлів, хай же зійде з хреста, і ми повіримо йому!
43 Сподівався він на Бога, хай же той його визволить, якщо він до вподоби йому. Адже він казав: "Я Син Божий""...
44 Також глузували з нього й розбійники, що з ним були розп'яті.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталася по всій землі!
46 А близько дев'ятої години скрикнув Ісус гучно, промовивши: "Елі, Елі, лама савахтані?" себто: "Боже мій, Боже мій, нащо мене ти покинув?"...
47 Дехто з тих, що стояли там, це почули й казали, що він кличе Іллю.
48 А один з них побіг, взяв губку, і змочивши її оцтом, настромив на тростину й давав йому пити.
49 Інші казали: "Чекай-но, побачимо, чи прийде Ілля визволяти його".
50 А Ісус знову гучно скрикнув, і духа віддав...
51 І ось завіса в храмі роздерлася навпіл від верху й додолу, і земля затряслася, і почали розпадатися скелі,
52 і відкрилися могили, і вставало багато тіл спочилих святих,
53 а з могил вийшовши, по його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьом явилися.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетрус побачили, і те, що там сталося, налякано казали: "Він справді був Син Божий!"
55 Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і йому прислуговували.
56 Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова й Йосипа та мати синів Зеведеєвих.
57 А коли настав вечір, то прийшов чоловік багатий з Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат звелів тоді видати.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, і обгорнувши його чистою плащаницею,
60 поклав у свою нову печеру, що був висік у скелі, а потім, приваливши могильний вхід каменем, відійшов.
61 Була там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи проти могили.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися старші священики та фарисеї,
63 і сказали: "Пригадали ми, пане, собі, що брехун отой, як живий ще був, то сказав: "По трьох днях я воскресну".
64 Звели ж могилу стерегти аж до третього дня, щоб учні його не прийшли, та й не вкрали його, і не сказали народові, що він з мертвих воскрес.