Чи ж можете ви пити чашу, що я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся?" Вони ж сказали йому: "Можемо".
23 Тоді він сказав до них: "Ви будете пити мою чашу. А сидіти праворуч мене та ліворуч — не моє це давати, Батько мій те визначатиме".
24 Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.
25 А Ісус їх покликав і сказав: "Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 Не так буде між вами, але хто з вас бажає бути великим, хай він буде слугою вам.
27 А хто з вас бути першим бажає, хай буде він вам за раба.
28 Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох!"
29 Як вони з Єрихону виходили, за ним ішов натовп великий.
30 І ось двоє сліпих, що сиділи при шляху, почувши, що переходить Ісус, стали вигукувати, благаючи: "Змилуйся над нами, Господе, Сину Давидів!"
31 Народ же сварився на них, щоб мовчали, ті ж іще дужче вигукували, благаючи: "Змилуйся над нами, Господе, Сину Давидів!"
32 Ісус же зупинився, покликав їх та й запитав: "Чого ви очікуєте від мене?"
33 Вони йому сказали: "Господе, хай нам розкриються очі!"
34 І змилосердився Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і враз прозріли їм очі, і вони подалися за ним.
Вiд Матвiя 21
1 А коли вони наблизилися до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, що на горі Оливній, то Ісус вислав двох учнів, сказавши:
2 "Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете там прив'язану віслючку з лошам. Відв'яжіть, і мені приведіть їх.
3 А як хто вам що скаже, то скажіть, що їх потребує Господь, і віддадуть їх".
4 А це сталося, щоб справдилося те, що сказав був пророк:
5 "Скажіть Сіонській дочці: "Ось до тебе йде Цар твій! Він лагідний, на віслюкові, що з в'ючної худоби"".
6 І учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
7 Вони привели до Ісуса віслючку з лошам і поклали на них одях, і він сів верхи.
8 І багато народу стелили одяг свій на його шляху, інші ж різали гілки з дерев та встеляли шлях ними.
9 А народ, що йшов перед ним і позаду, вигукував: "Осанна Синові Давидовому! Благословенний, хто йде в Господнє ім'я! Осанна на висоті!"
10 А коли увійшов він до Єрусалиму, то захвилювалося все місто, й запитували: "Хто це такий?"
11 А народ відповідав: "Це пророк, Ісус з Назарету галілейського!"
12 Потому Ісус, увійшовши в храм Божий, вигнав усіх продавців та покупців з храму, і поперевертав міняйлам столи та ослони продавцям голубів.
13 І сказав їм: "Написано: "Оселя моя буде оселею молитви, а ви робите з неї печеру розбійників"".
14 І підійшли в храмі до нього сліпі та криві, і він їх зцілив.
15 А першосвященики й книжники, бачучи чуда, що він робив, і дітей, що в храмі вигукували: "Осанна Сину Давидовому",
16 обурено запитали його: "Чи ти чуєш, що кажуть вони?" А Ісус відповів їм: "Так. Чи ж ви не читали ніколи: "Вустами немовлят і тих, що ссуть, вчинив ти хвалу?17 І покинувши їх, він вийшов за місто в Віфанію, і там заночував.
18 А вранці, повертаючись до міста, він зголоднів.
19 І побачив він при дорозі одне фігове дерево, і до нього прийшов, та нічого, окрім листя, на ньому не знайшов. І він до нього: "Хай плоду з тебе не буде ніколи повіки!" І фігове дерево зараз же всохло.
20 А учні, побачивши це, з подивом казали: "Як швидко всохло це фігове дерево!"...
21 Ісус же сказав їм: "Запевняю вас, якби ви мали віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як з фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: "Зруш та й кинься до моря", то й сталося б те!
22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то отримаєте".
23 А коли він прийшов у храм і навчав, прийшли старші священики й старшини народу до нього й запитали: "Якою ти владою робиш це? І хто тобі владу цю дав?"
24 Ісус же сказав у відповідь їм: "Запитаю й я вас. Як дасте мені відповідь, то й я вам скажу, якою владою я це роблю.
25 Іванове хрищення звідки було, з неба, чи від людей?" Вони ж міркували між собою: "Коли скажемо: "З неба", він нам скаже: "Чого ж ви йому не повірили?"
26 А сказати від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка".
27 І відповіли вони Ісусові: "Ми не знаємо". І сказав він їм: "То й я вам не скажу, якою владою я це роблю.
28 А як ви гадаєте? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: "Піди-но, дитино, сьогодні, попрацюй у винограднику!"
29 А той відповів: "Готовий, батьку", і не пішов.
30 І прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів: "Щось нема в мене бажання". А потім покаявся й пішов.
31 Котрий же з двох вчинив з волі батькової? Вони відповіли: "Останній". Ісус же сказав до них: "Запевняю вас, що митники та повії випереджають вас у боже царство.
32 Бо прийшов був до вас шляхом праведності Іван, та йому не повірили ви, а митники та повії йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.
33 Послухайте іншої приповісті. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, вежу поставив, і доручивши його винарям, пішов.
34 Коли ж надійшов час збору плодів, він послав до винарів своїх рабів, щоб отримати його урожай.
35 Винарі ж рабів його схопили, кого побили, кого замордували, а кого вкаменували.
36 Знов послав він інших рабів, більше як перше, та й їм вчинили те саме.
37 Нарешті послав до них сина свого і сказав: "Посоромляться сина мого".
38 Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: "Це спадкоємець, ходімо, замордуймо його й заберемо його спадщину!"
39 І схопивши його, вивели за виноградник, та й убили.
40 Отож, як прибуде той господар виноградника, що зробить він тим винарям?"
41 Вони відповіли йому: "Злочинців знищить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що плоди віддаватимуть йому своєчасно".
42 І сквзав Ісус до них: "Чи ви не читали ніколи в Писанні: "Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем. Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!"
43 Тому кажу вам, що від вас царство Боже відніметься й дасться народові, який плоди його буде приносити.
44 І хто впаде на цей камінь — розіб'ється, а на кого він сам упаде — то розчавить його".
45 А як першосвященики та фарисеї почули ці приповісті його, то зрозуміли, що про них він каже.
46 І намагалися схопити його, але побоялися людей, бо вважали його за пророка.
Вiд Матвiя 22
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав промовляти до них приповістями:
2 "Царство небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті відмовилися прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: "Скажіть запрошеним: "Ось я приготував обід, зарізали бичків і іншу худобу вгодовану. Все готове, ідіть на весілля!5 Та вони розійшлися, злегковаживши запрошенням, той на поле своє, а той на свій торг.
6 А останні, схопивши рабів його, познущалися, та й убили їх.
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і знищив тих убивць, а їхнє місто спалив.
8 Тоді каже рабам своїм: "Весілля готове, але негідні були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля".
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, лихих і добрих. І весільна кімната гістьми наповнилася.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитися, побачив там чоловіка, в одяг весільний невбраного,
12 та й сказав йому: "Як ти, друже, ввійшов сюди, не маючи одягу весільного?" Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: "Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви", буде плач там і скрегіт зубів...
14 Бо багато покликаних, та обраних мало".
15 Тоді фарисеї пішли й радилися, як зловити на слові його.
16 І послали вони до нього своїх учнів з іродовими приспішниками сказати: "Вчителю, знаємо ми, що ти справедливий, наставляєш на шлях Божий правдиво й не зважаєш ні на кого, бо на людську особистість не дивишся ти.
17 Скажи ж нам, як на твою думку, годиться давати податок для кесаря, чи ні?"
18 А Ісус, знаючи їхнє лукавство, сказав: "Чого ви, двоєдушні, мене випробовуєте?
19 Покажіть мені гріш податковий". І принесли динарія йому.
20 А він запитав у них: "Чий це образ і напис?"
21 Ті ж відповіли: "Кесарів". Тоді каже він їм: "Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже".
22 А почувши таке, вони дивувалися. І лишивши його, відійшли.
23 Того дня підійшли до нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали його:
24 "Вчителю, Мойсей наказав: "Коли хто помре, не маючи дітей, то хай його брат візьме вдову його і продовжить рід брата свого".
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, помер, і не маючи нащадків, залишив жінку свою братові своєму.
26 Так само і другий, і третій, і аж до сьомого.
27 А по всіх померла й жінка.
28 Отож, у воскресінні котрому з сімох вона жінкою буде? Бо всі мали її".
29 Ісус же промовив у відповідь їм: "Ваша проблема в тому, що ви не знаєте ні Писання, ні Божої сили.
30 Бо по воскресінні не одружуватимуться, а будуть як ангели ті на небі.
31 А про воскресіння померлих хіба не читали сказаного вам від Бога:
32 "Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова. Бог не є Богом мертвих, а живих"".
33 А народ, чуючи це, дивувався науці його.
34 Фарисеї ж, почувши, що він вуста замкнув саддукеям, зібралися разом.
35 І запитав один законник, його випробовуючи:
36 "Вчителю, котра заповідь найбільша в Законі?"
37 Він же відповів йому: "Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга однакова з нею: "Люби свого ближнього, як самого себе".
40 На двох оцих заповідях весь Закон і Пророки стоять".
41 Коли ж фарисеї зібралися, Ісус їх запитав:
42 "Що ви думаєте про Христа? Чий він син?" Вони ж йому відповіли: "Давидів".
43 А він сказав: "Як же то силою духа Давид його Паном кличе, коли каже:
44 "Сказав Господь Панові моєму: "Сядь праворуч мене, доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм"".
45 Тож, коли Давид кличе його Паном, як же він йому син?"
46 І ніхто не спромігся відповісти йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався вже запитувати його.
Вiд Матвiя 23
1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів своїх:
2 "На сидінні Мойсеєвому всілися книжники та фарисеї.
3 Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте, та за вчинками їхніми не ходіть, бо кажуть вони, та не роблять того!
4 Вони ж в'яжуть непосильні ноші та кладуть їх на людські плечі, самі ж навіть пальцем своїм не поворухнуть, щоб їх зрушити...
5 Вони все роблять, щоб їх бачили люди, і свої коробки з уривками писань збільшують, і подовжують китиці.
6 І люблять вони почесні місця на бенкетах та перші лавки в синагогах,
7 і привітання на ринках, і щоб називали їх люди вчителями.
8 А вас хай не називають вчителями, бо один вам Вчитель, а ви всі брати.
9 І не називайте нікого батьком на землі, бо один вам Батько — що на небі.
10 І не називайтеся наставниками, бо один вам Наставник — Христос.
11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
12 Хто-бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.
13 Лихо ж вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що перед людьми зачиняєте царство небесне, самі ви не входите і тих, хто хоче ввійти, не пускаєте!
14 Лихо ж вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитеся довго, через те осуд важчий ви приймете!
15 Лихо вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного, а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим за вас!
16 Лихо вам, поводатари ви сліпі, що кажете: "Коли хто поклянеться храмом, то нічого, а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий".
17 Нерозумні сліпці, що більше: золото, чи той храм, що освячує золото?
18 І що кажете: "Коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на ньому, то він винуватий".
19 Нерозумні сліпці, що більше: жертва, чи той жертовник, що освячує жертву?
20 Отож, хто клянеться жертовником, клянеться ним та всім, що на ньому.
21 І хто храмом клянеться, клянеться ним та тим, хто мешкає в ньому.
22 І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і тим, хто на ньому сидить.
23 Лихо вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що даєте десятину з м'яти, ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру.