І ось передам я кожну людину, до рук свого ближнього та до рук царя їхнього, і землю вони потовчуть, і я з їхніх рук не врятую нікого!
7 Заради вас нужденних я пас отару, яка призначена на заріз. І взяв я собі два киї, і першого назвав: "Ласка", а другого назвав: "Згода", і пас я отару.
8 Я знищив трьох пастирів за один місяць, втративши терпіння до них, бо душа їхня ненавиділа мене.
9 Тому я сказав: "Не пастиму вас! Та вівця, що має померти, хай помре, а що має знищена бути, хай буде знищена, а решта хай тіло одна одної з'їдять!"
10 І я взяв свого кия, Ласку, і його поламав, щоб зламати свою угоду, яку я склав був з моїм народом.
11 І вона зламана була того дня, і зрозуміли нещасні отари, які спостерігали за мною, що це справді слово Господнє.
12 І сказав я до них: "Якщо добре це в ваших очах, дайте платню мою, а як ні, то не давайте!" І вони мою платню відважили — тридцять срібняків.
13 І промовив до мене Господь: "Кинь її до скарбниці, ту славну ціну, що вони оцінили мене!" І я взяв оті тридцять срібняків, і кинув в скарбницю до оселі Господньої.
14 І зламав я свого кия другого, Згоду, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем.
15 І промовив до мене Господь: "Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного.
16 Бо ось я настановлю пастиря на землі, він на молодих не зверне уваги, розпорошених не шукатиме, і хворих не вилікує, здорових не годуватиме, а м'ясо вгодованих їстиме, і ратиці їхні зламає.
17 Лихо негідному пастиреві, який покидає отару! Меч на руку його та в його праве око, конче всохне рука йому, і конче потьмяніє його праве око!
Захарії 12
1 Пророцтво Господнього слова на Ізраїля. Так промовляє Господь, що небо напнув та землю заклав, і дає дух людині в нутрі її:
2 "Ось я Єрусалим зроблю за келиха сп'яніння всім народам навколо, і на Юду також, коли буде в облозі на Єрусалим.
3 І буде в той день, я зроблю Єрусалим за камінь тяжкий усім народам. Усі, хто волітимуть зрушити його, будуть конче поранені, і зберуться на нього всі народи землі.
4 Того дня — каже Господь — наполохаю всіх коней, і вражу шаленством його верхівців, а над Юдиною оселею відкрию я очі свої, а всіх коней народів поб'ю сліпотою.
5 І скажуть тоді князі Юдині в серці своєму: "Наша потуга — мешканці Єрусалиму в Господі Саваоті, їхньому Бозі!"
6 Того дня я вчиню князів Юди, немов ту жаровню з вогнем між дровами, і як палаючий смолоскип між снопами, і вони пожиратимуть праворуч і ліворуч всі довколишні народи. І знову осядуть мешканці Єрусалиму на місці своєму, в Єрусалимі.
7 І Господь допоможе найперше Юдиним наметам, щоб не збільшилася слава оселі Давида та мешканця Єрусалиму понад Юду.
8 Того дня захистить Господь мешканця Єрусалиму, — і буде того дня той, хто спіткнеться серед них — як Давид, а оселя Давидова — як Бог, як ангел Господній перед ними.
9 І в день той я шукатиму, щоб понищити всі ті народи, що приходять на Єрусалим.
10 А на Давидову оселю та на мешканця Єрусалиму я виллю духа ласки та благання. І вони дивитимуться на того, кого прокололи, і за ним голоситимуть, як голосять за одинаком, і гірко заплачуть за ним, як плачуть за первістком.
11 Того дня станеться велике голосіння в Єрусалимі, як голосіння Гададріммона в Меґіддонській долині.
12 І голоситиме земля, кожен рід окремо: окремо рід оселі Давида й окремо жінки їхні, окремо рід оселі Натана й окремо жінки їхні,
13 окремо рід оселі Левія й окремо жінки їхні, окремо рід оселі Шім'ї й окремо жінки їхні.
14 Усі роди, які залишилися, кожен рід окремо й окремо жінки їхні.
Захарії 13
1 Того дня відкриється джерело для Давидової оселі та для мешканців Єрусалиму, щоб очистити їх від гріха та огид.
2 І станеться в день той, — каже Господь Саваот, — винищу з землі імена бовванів, і вони вже не згадуватимуться, бо й пророків та духа нечистого виведу я з землі!
3 І станеться, коли хто пророкуватиме ще, то скажуть йому батько та мати, що його породили: "Не житимеш ти, бо кажеш брехню Господнім ім'ям!" І коли він пророкуватиме, його батько та мати, що його породили, заколять його.
4 І станеться в день той, осоромлені будуть пророки оті, кожен видінням своїм, коли пророкував він, і волосяниці вони не одягатимуть, щоб обдурювати.
5 І скаже він: "Я не пророк, я людина, що порає землю, бо земля — мій набуток з юнацтва мого".
6 А коли його запитає хто: "Що це за рани на твоїх руках?" То відповість: "Побито мене в оселі тих, хто любить мене".
7 Піднімися, меч, на мого пастиря та на мого товариша! Вдар пастиря — і розпорошаться вівці, і я візьму малих під свою руку — каже Господь Саваот.
8 І станеться в усьому краї — каже Господь, — дві частини в ньому витяті будуть, і помруть, а третя частина залишиться.
9 І цю третю частину введу в вогонь, і очищу їх, як очищується срі́бло, і їх випробую, як випробовується золото. Вони кликатимуть ім'я моє, і я їм скажу: "Це народ мій", а вони скажуть: "Господь — наш Бог!"
Захарії 14
1 Ось день настає для Господа, і серед тебе поділена буде здобич.
2 Я зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть оселі, а жінки збезчещені. І пів міста піде на вигнання, а решта народу не буде вигнана з міста.
3 І вийде Господь, і стане на прю з народами цими, як за дня боротьби його, як за дня битви.
4 І того дня стануть ноги його на Оливній горі, що перед Єрусалимом зі сходу, а Оливна гора навпіл розділиться великою долиною, на схід і на захід. І на північ осунеться половина гори, а половина її — на південь.
5 І ви втікатимете в долину між гір моїх, бо долина гірська сягатиме по Ацал. І ви втікатимете, як утікали перед землетрусом за днів Уззії, царя Юдиного. І прийде Господь, Бог мій, і з ним усі святі.
6 І в день той світла не буде, і все охолоне.
7 І буде той день знаний, як день Господа. То буде і не день, і не ніч, а на вечір станеться світло.
8 І в день той вийде з Єрусалиму жива вода: половина її до східного моря, а половина її до моря західного. Літом і зимою це буде.
9 І стане Господь за царя над землею всією, Господь буде один того дня, і одне ймення його.
10 Вся ця земля стане степом від Ґеви до Ріммону, на південь Єрусалиму, який підніметься, і заселиться на місці своєму від брами Веніямина аж до місця Першої брами, аж до брами Наріжників, і від вежі Хананеїла аж до царського чавила.
11 І осядуть у ньому, і знищення вже не буде, і безпечно сидітиме Єрусалим.
11 Таким буде кара, що нею вразить Господь усі народи, хто піде війною на Єрусалим: згниє тіло його, хоч він на ногах своїх стоятиме, і очі йому погниють в очних ямах, і язик його погниє у вустах своїх.
13 І в день той між ними настане велике сум'яття, і схопить один руку одного, і підніметься рука його понад руку свого ближнього.
14 І навіть Юда воюватиме в Єрусалимі, і буде нагромаджений маєток усіх навколишніх народів, багато золота, срібла та одягу.
15 І буде така сама кара на коня, мула, верблюда й віслюка, та на всяку худобу, що буде в таборах у них, як кара оця.
16 І рештки з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, приходитимуть щороку, щоб вклонятися Цареві, Господові Саваотові, і щоб святкувати свято Кучок.
17 І хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятися Цареві, Господові Саваотові, то не буде дощу в них.
18 А якщо не прийде плем'я єгипетське, і не ввійде всередину, то буде на них та кара, якою народи вдарить Господь, що святкувати свято Кучок не прийде.
19 Оце кара Єгиптові буде, і кара всім народам, хто святкувати свято Кучок не прийде.
20 Буде того дня на кінських дзвониках написано: "Святість Господові", і будуть горнята в Господній оселі, немов ті кропильниці перед жертовником.
21 І буде всяке горня в Єрусалимі та в Юді святістю для Господа Саваота, і приходитимуть усі, хто жертву приносить, і з них братимуть, і в них варитимуть. І того дня вже не буде крамарів в оселі Господа Саваота".
ПРОРОЦТВО МАЛАХІЇ
Малахiї 1
1 Пророцтво Господнього слова до Ізраїля через Малахію.
2 Я вас полюбив, — каже Господь, — а ви запитуєте: "Як ти нас полюбив?" Чи ж не брат Ісав Якову? — каже Господь, — а я Якова був полюбив,
3 а Ісава зненавидів, і зробив його гори пусткою, а спадок його — для шакалів пустелі.
4 Коли скаже Едом: "Ми зруйновані, та знову відбудуємо руїни", то так промовляє Господь Саваот: "Вони відбудують, а я розвалю! І кликатимуть їх: "Країна безбожності, і народ, на якого навіки розгнівався Господь!"
5 І ваші очі побачать це, і ви скажете: "Звеличиться Господь понад кордони Ізраїлеві!"
6 Шанує син батька, а раб свого пана, та якщо я вам батько, де шана моя? А якщо я вам пан, де страх переді мною? — каже Господь Саваот вам, — священики, що зневажаєте моїм ім'ям та й кажете: "Чим ми зневажили ім'я твоє?"
7 На жертовник мій ви приносите хліб опоганений і кажете: "Чим тебе ми зневажили?" Тим, що кажете ви: "Стіл Господній можна зневажати!"
8 І коли ви проносите в жертву сліпе, це не лихе? І як кульгаве та хворе приносите, чи ж це не лихе? Принеси-но подібне своєму намісникові, чи тебе він уподобає, чи підійме обличчя твоє? — каже Господь Саваот.
9 Тож пом'якшіть Боже обличчя і хай стане він до нас милостивим. З ваших рук це було, то хіба кому з вас він обличчя підійме? — каже Господь Саваот.
10 Хай хто серед вас замкне двері святині, і надармо не розпалюватиме мого жертовника! Я не задоволений вами, — каже Господь Саваот, — і з ваших рук не вподобаю дару!
11 Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться ймення моє між народами, і буде кадитися в кожному місці для ймення мого дар чистий, бо звеличиться ймення моє між народами
12 Ви ж його зневажаєте, кажучи: "Господній стіл нечистий, і страва, що кладуть на нього, варта зневаги".
13 І до того ж кажете: "Стільки мороки!" І зневажливо пирхаєте, — каже Господь Саваот, — і приносите крадене, кульгаве та хворе, і таку жертву хлібну приносите. Чи буде воно мені миле з рук ваших? — каже Господь.
14 Проклятий брехун, що в череді його є самець, а він обіцяє та в жертву дає Господові зіпсоване, а я Цар великий, — каже Господь, — і серед народів грізне моє ім'я!
Малахiї 2
1 Тому, священники, ось вам заповідь:
2 "Якщо ви не послухаєте, і не покладете на серце собі, щоб славити ймення моє, — каже Господь Саваот, — то пошлю я прокляття на вас, і прокляну благословення ваші, і вже проклинаю, бо ви не берете до серця цього!
3 Ось я витну насіння ваше, і кину відходами свят ваших у ваші обличчя, і разом з ними ви викинуті будете.
4 І зрозумієте ви, що я заповідь вам цю послав, щоб дієвим був заповіт мій Левієві, — каже Господь Саваот.
5 Заповіт йому був для життя та для миру, і зробив я, щоб він мав страх, та боявся ймення мого.
6 Закон правди у вустах його був, і не знайшлася на губах його кривда, у мирі й простоті ходив він зі мною, і багатьох відвернув від гріха.
7 Бо вуста священикові знання стережуть, і у вустах його люди шукають Закон, бо він ангел Господа Саваота.
8 А ви відхилилися зі шляху, і через те багато спіткнулися в Законі.