Повернуться на твою голову вчинки твої!
16 Бо як ви пили на святій моїй горі, так народи всі завжди питимуть! І питимуть вони, і хлептатимуть, і стануть вони, немов їх не було.
17 А на Сіоні буде порятунок, і буде святим він, і спадок свій посяде оселя Якова.
18 І оселя Якова стане вогнем, і оселя Йосипа стане полум'ям, а оселя Ісава — соломою, вони спалять її й пожеруть, і не залишиться нікого з роду Ісава, бо Господь це сказав.
19 І посядуть ті, що з півдня Ісавову гору, а мешканці долин — филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин — Ґілеад.
20 А полонені з Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське, аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці, що в Сефараді, посядуть міста південні.
21 І рятівники прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!"
ПРОРОЦТВО ЙОНИ
Йони 1
1 І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
2 "Іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед обличчя моє".
3 І встав Йона, щоб утекти до Таршішу від Господнього обличчя. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав платню його, і ввійшов у нього, щоб відпливти на ньому до Таршішу від Господнього обличчя.
4 А Господь нагнав сильний вітер на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що розіб'є вона корабель.
5 І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити його. А Йона зійшов до дна корабля, ліг і заснув.
6 І підійшов до нього капітан корабля, та й сказав йому: "Чого ти спиш? Вставай, звернися до Бога свого, можливо згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо".
7 І сказали вони один до одного: "Киньмо жеребки, та й дізнаємося, через кого нам це лихо". І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.
8 І сказали до нього: "Скажи ж, через що нам це лихо? Яке твоє ремесло, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?"
9 І сказав він до них: "Я єврей, і боюся я Господа, небесного Бога, що створив море та сушу".
10 І дізнавшись від нього, що він втікає від Господнього обличчя, налякалися дуже ті люди.
11 І вони сказали до нього: "Що нам зробити, щоб втихомирилося море, і не втопило нас?" Бо море вирувало все більше.
12 І сказав він до них: "Візьміть мене, і киньте до моря, і втихомириться воно перед вами, бо я знаю, що через мене ця велика буря".
13 І налягли ці люди на весла, щоб дістатися берега, та не могли, бо море бушувало все більше проти них.
14 І вони кликали до Господа: "О Господе, хай же не загинемо ми за душу цієї людини, і не давай на нас невинної крові, бо робиш ти Господе, як того бажаєш!"
15 І підняли вони Йону, і кинули його в море, і втих шторм.
16 І ще більше налякалися ці люди Господа, і приносили Господові жертви, і складали обітниці.
Йони 2
1 І звелів Господь великій рибі, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі.
2 І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби,
3 та й казав: "Я кликав з нещастя свого до Господа — і відповідь дав він мені, з нутра шеолу кричав я — і почув ти мій голос!
4 І ти кинув мене в глибочінь, у серце моря, і безодня мене поглинула, і наді мною вирували хвилі твої.
5 І сказав я: "Я вигнаний від очей твоїх, проте ще побачу я храм твій святий".
6 Вода аж по душу мені дістає, навколо мене вирує безодня, водорості на моїй голові!
7 Я зійшов аж до споду гори, а земля засуви закрила за мною навіки! Та піднімеш з ями життя моє, Господе, Боже ти мій!
8 Як у мені омлівала душа моя, Господа я згадав, і молитва моя ця до тебе долинула, до храму святого твого!
9 Ті, що тримаються марних божків, свого Милосердного кидають.
10 А я гучною подякою принесу тобі жертву, про що присягав я, те виконаю. Порятунок у Господа!"
11 І Господь звелів рибі, і вона виплюнула Йону на берег.
Йони 3
1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:
2 "Іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що я наказав був тобі!"
3 І Йона пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто дуже велике, на три дні ходи.
4 І ходив Йона містом, на один день ходи, і проповідував промовляючи: "Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!"
5 І ніневіяни повірили в Бога, і оголосили піст, і одягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він підвівся з трону свого, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.
7 І він звелів оголосити в Ніневії наказ царя та його вельмож, промовляючи: "Хай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, хай вони не пасуться, і хай не п'ють води!
8 І хай покриваються веретами людина й та худоба, і хай кличуть до Бога, і хай кожен зверне зі свого шляху та від насилля, що в їхніх руках.
9 Хто знає, може Бог змилується, і відверне запал гніву свого, і ми не загинемо!"
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зі свого лихого шляху, і пошкодував Бог щодо того лиха, про яке казав, що їм зробить, і не зробив.
Йони 4
1 І було це для Йони прикрістю великою, і він засмутився.
2 І молився він до Господа та й казав: "О Господе, чи ж не це було моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що ти Бог ласкавий, милосердий і довготерпеливий, і ти пошкодуєш за лихо, що жадав скоїти.
3 А зараз, Господе, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть, ніж таке життя!"
4 А Господь сказав: "Чи слушно ти гнівається?"
5 І вийшов Йона з міста, і сів на схід від міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, щоб бачити, що буде в місті.
6 І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, і щоб утішити його. І дуже радів Йона від цього рицинового куща.
7 А при сході зірниці другого дня звелів Бог черв'якові, і він підточив рицинового куща, і той усох.
8 І сталося, як сонце зійшло, то нагнав Бог східний гарячий вітер, і припекло сонце в голову Йоні, і він зомлів. І було в нього бажання померти, і він сказав: "Краще мені смерть, ніж таке життя!"
9 А Бог запитав у Йони: "Чи слушно розгнівався ти за рициновий кущ?" А той відповів: "До смерті розлютився я!"
10 І сказав Господь: "Тобі шкода рицинового куща, над яким не працював, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.
11 А я не пошкодував би Ніневію, це велике місто, що в ньому більше ста двадцяти тисяч люду, які не відрізняють праву руку від лівої, та численну худобу?"
ПРОРОЦТВО МИХЕЯ
Михея 1
1 Слово Господнє, що було до Михея з Морешету за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим:
2 "Почуйте це, всі народи, послухай, земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь із храму святого свого!
3 Бо Господь ось виходить з місця свого, він сходить, ступаючи по висотах землі.
4 І розтоплюються гори під ним, і тануть долини, мов віск від вогню, мов ті води, що ллються з узбіччя.
5 Усе це за провини Якова, за гріхи оселі Ізраїля. Хто провина Якова — чи ж не Самарія? А хто гріх оселі Юдиної — чи ж не Єрусалим?
6 Я зроблю Самарію руїною в полі, місцем для виноградників, і повикидаю в долину каміння її, і відкрию основи її.
7 І потовчені будуть усі її ідоли, всі ж дарунки її за розпусту будуть спалені в вогні, і всіх бовванів її я віддам на знищення. Бо зібрала вона від платні за розпусту, і на платню за розпусту це повернеться.
8 Над оцим плакатиму й голоситиму, ходитиму босий і голий, скулитиму, немов ті шакали, і тужитиму, як страуси!
9 Бо рани її незагойні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло аж до брами народу мого, аж до Єрусалиму.
10 Цього не оголошуйте в Ґаті, і плакати не плачте, качайтеся в поросі в Бет-Леафрі.
11 Іди мешканко Шафіру, гола й осоромлена, вже бо не вийде мешканка Цаанану, голосіння Бет-Гаецелу не дасть вам зупинитися в ньому.
12 Бо мешканка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.
13 Запряжи баскі коні до колісниці, мешканко Лахішу! Ти початок гріха для доньки Сіону, бо знайшлися серед тебе провини Ізраїлеві,
14 тому то даси розлучні листи на Морешет-Ґат. Оселі Ахзіва були оманою для Ізраїлевих царів.
15 Приведу тобі ще спадкоємця я, о мешканко Мареші, аж до Адулламу дійде слава Ізраїля.
16 Зроби собі лисину та пострижися за синів своїх любих, пошир свою лисину, мов у орла, бо пішли на вигнання від тебе вони!
Михея 2
1 Лихо тим, що задумують кривду і на ложах своїх вчиняють лихе! з самого ранку вони вже це роблять, бо їхня рука має силу.
2 Якщо поля жадають — то відберуть вони, а зажадають будинків — то заберуть. І вони обдурюють чоловіка та хатніх його, і забирають спадок його.
3 Тому так промовляє Господь: "Ось я задумав на цей рід лихе, що ший своїх з нього не визволите, і не ходитимете гордо, бо це час лихий.
4 Того дня проголосять на вас приказку, і співатимуть пісню жалобну, промовляючи: "Сталося! До пня спустошені ми. Частку мого народу він віддає іншим народам! Наше поле поділене буде чужинцями",
5 тому в тебе не буде нікого, хто кидав би шнура мірничого, як жеребка на Господньому зібранні.
6 "Не проповідуйте, — вони кажуть, — хай нам не проповідують, не досягне нас ганьба".
7 Оселя Якова каже: "Хіба в Господа терпець урвався? Хіба такі його вчинки? Хіба добра не роблять слова його тому, хто ходить правдиво?"
8 Ще вчора були ви народом моїм, нині ж стаєте за ворога, ви з одягом верхнім і сорочку стягуєте, як здобич з тих, хто ходить безпечно, що й гадки про війну не мають.
9 Жінок мого народу з їхніх осель виганяєте, ви відбираєте у дітей славу мою навіки.
10 Встаньте і йдіть геть, бо це вже не край спочинку, через нечистоту вашу він став руїною.
11 Коли б людина, ведена вітром і брехнею, набрехала, промовляючи: "Проповідуватиму про вино та про напій п'янкий", то була б вона любим пророком цьому народові.
12 Конче зберу тебе всього, о Якове, конче згромаджу залишок Ізраїлів, разом поставлю його, як отару в Боцрі, як ту череду на пасовиську, і буде чутно багатолюдний гомін його!
13 Перед ними піде той, хто зробить пролом, і вони продеруться через нього, пройдуть брамою та й вийдуть з неї.