Не станеться це, — промовив Господь.
4 Господь Бог вчинив, що я бачив таке: ось Господь Бог покликав на суд вогонь, і пожер той велику безодню і частину землі.
5 І сказав я: "О, Господе, Боже, зупини! Як же Яків устояти може, бо такий він малий?"
6 І Господь пошкодував був про те. "Не станеться й це!" — сказав Господь Бог!
7 І він знову вчинив, що я бачив таке: ось на мурі стрімкому стоїть Господь Бог, а в руці його висок.
8 І запитав мене Господь: "Що ти бачиш, Амосе?" А я відповів: "Виска". І промовив Господь: "Ось я цього виска покладу посеред народу мого, Ізраїля, вже йому не пробачу!
9 І опустіють жертовні пагорби Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і я стану з мечем на оселю Єровоамову".
10 І послав Амація, священик Бет-Елу, до Єровоама, царя Ізраїлевого, кажучи: "Амос змовляється на тебе серед оселі Ізраїлевої, не може земля вже терпіти всіх його слів!
11 Бо так каже Амос: "Єровоам помре від меча, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!12 І сказав Амація до Амоса: "Провидцю, іди, втікай собі до Юдиного краю, і їж там хліб, і там пророкуй.
13 А в Бет-Елі вже не пророкуй, бо він оселя царя та святиня царства".
14 І відповів Амос Амації: "Я не пророк, і не син я пророків, я пастух та порав фіги дикі.
15 І взяв мене Господь від отари, і сказав до мене Господь: "Іди, пророкуй моєму народові Ізраїлеві!"
16 А зараз послухай Господнього слова: "Ти кажеш, що не пророкуй на Ізраїля, і нічого не кажи проти Ісакової оселі".
17 Тому так каже Господь: "Твоя жінка в місті буде розпусна, і сини твої та дочки попадають від меча, і земля твоя буде поділена мірничим шнуром, і ти помреш на нечистій землі, а Ізраїль конче піде на вигнання з своєї землі!"
Амоса 8
1 Господь Бог вчинив, що я бачив таке: ось кошик достиглих плодів.
2 І запитав він: "Що бачиш, Амосе?" А я відповів: "Кошик достиглих плодів". І сказав до мене Господь: "Достиг кінець моєму народові Ізраїлеві, вже йому не пробачу!
3 І того дня замість пісень буде стогін у храмі, — каже Господь Бог, — буде трупів багато, бо ворог на кожному місці накидає їх!
4 Послухайте це, ви, що тиснете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих землі,
5 кажучи: "Коли ж мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? І субота, щоб нам відчинити комори з зерном? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб обважувати,
6 щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і продавати висівки?"
7 Господь присягнув славою Якова: "Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!
8 Чи не затрясеться від цього земля, і всі мешканці її не впадуть у жалобу? Вся вона захвилюється, мов той Ніл, і скаламутившись, осяде знов, немов річка Єгипту".
9 І станеться в день той, — каже Господь Бог, — вчиню захід сонця опівдні, і на землі серед світлого дня настане темрява.
10 І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні — в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всяку голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого — скорбний день!
11 Ось дні настають, — каже Господь Бог, — і голод пошлю я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, а спрагу почути Господні слова!
12 І ходитимуть від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його!
13 Того дня млітимуть від спраги вродливі дівчата та хлопці,
14 що клянуться гріхом самарійським та кажуть: "Як живий твій Бог, Дане, і як живий шлях до Беер-Шеви!" Та вони всі попадають, і вже не встануть...
Амоса 9
1 Я бачив Господа, що стояв над жертовником, і він сказав: "Удар-но по маківці цих воріт, щоб затряслися пороги, я потрощу їм голови, а їхню решту поб'ю я мечем. Ніхто не втече з них і ніхто не врятується!
2 Якщо б закопалися вони до шеолу, то й звідти рука моя їх дістане, і якщо б піднялися на небо, то й звідти їх скину!
3 А якщо б поховалися вони на верховині Кармелу, там знайду й заберу їх, а якщо на дні моря вони поховаються від очей моїх, то й там я гадюці звелю, і вона покусає їх!
4 А якщо їх вороги поженуть у полон, то й там накажу я мечеві — і він їх поб'є, і на них я зверну своє око на лихе, а не на добре".
5 Бо коли Господь Бог Саваот доторкнеться землі, то розтане вона, і в жалобу впадуть усі мешканці її. І вся вона завирує, немов той Ніл, і мов річка Єгипту втихне.
6 Він будує на небі палаци свої, а свій небосхил заклав над землею, воду морську він кличе, і виливає її на поверхню землі, Господь йому ім'я!
7 Хіба ж ви, Ізраїлеві сини, мені не такі, як сини Етіопії? — каже Господь. Хіба ж не Ізраїля вивів я з Єгипту, а филистимлян з Кафтору чи Арама з Кіру?
8 Ось очі Господа Бога на грішне це царство, і з поверхні землі його винищу, та винищуючи, не знищу оселі Якова, — каже Господь.
9 Бо ось я звелів, і серед народів усіх пересію оселю Ізраїля, як пересівається решетом зерно, і жодна зернина не випаде на землю!
10 Впадуть усі грішні народу мого від меча, що кажуть: "Не досягне до нас і не зустріне нас це нещастя!"
11 Того дня я підведу розвалену Давидову халупу, поправлю в ній проломи, і відновлю руїни її, і відбудую її, як за днів стародавніх,
12 щоб решту Едому посіли вони, і всі ті народи, що в них кликалося моє ім'я, — каже Господь, який робить оце.
13 Ось дні настають, — промовляє Господь, — і орач із женцем зустрінуться, а чавильник винограду з сіячем, і гори закрапають виноградним соком, а всі узгір'я добром потечуть.
14 І долю народу свого, Ізраїля, я поверну, і вони відбудують міста спустошені, і осядуть у них, і засадять вони виноградники, і питимуть з них вино, і порозводять садки, і їстимуть їхні плоди.
15 І я посаджу їх на їхній землі, і вже їх не вириватимуть із землі, яку я їм дав, — каже Господь, Бог твій!
ПРОРОЦТВО ОВДІЯ
Овдія 1
1 Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: "Почули ми звістку від Господа, і посланий був між народів вісник, щоб сказати: "Вставайте, піднімайтеся на війну проти нього!"
2 Оце я малим зробив тебе між народами, і став ти зневажений.
3 Тебе гордість серця твого обдурила, тебе, що перебуваєш по рощілинах високих скель, і кажеш у серці своєму: "Хто скине на землю мене?"
4 Якби ти піднявся, немов той орел, і якби ти кубло своє зробив поміж зорями, то й звідти я скину тебе, — каже Господь!
5 Якби до тебе злодії прийшли, чи нічні грабіжники, то як би вони тебе розорили! Чи ж вони б не вкрали лиш те, що бажали? І якби до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони б не лишили бодай кілька грон?
6 Як старанно Ісав обшуканий, коли його приховані скарби були викриті!
7 Аж до кордону прогнали тебе, обдурять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку поставлять на тебе, нема в тому розуму!
8 Чи ж не станеться це того дня, — каже Господь, — і винищу я мудреців з Едому, а розум з гори Ісавової?
9 І настрашене буде твоє хоробре воїнство, о Темане, щоб був убитий кожен з Ісава.
10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки.
11 Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужинці полонили були його військо, і коли в його брами ввійшли, і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них!
12 І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхнього знищення, і не розкривай своїх вуст у день утиску.
13 І не входь до брами народу мого в день лиха його, і не зловтішайся над нещастям його в день його лиха, і не простягай своєї руки до багатства його цього дня!
14 І на перехресті шляхів не стій, щоб убивати його втікачів, і в день утиску не видавай його залишків!
15 Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено. Повернуться на твою голову вчинки твої!
16 Бо як ви пили на святій моїй горі, так народи всі завжди питимуть! І питимуть вони, і хлептатимуть, і стануть вони, немов їх не було.
17 А на Сіоні буде порятунок, і буде святим він, і спадок свій посяде оселя Якова.
18 І оселя Якова стане вогнем, і оселя Йосипа стане полум'ям, а оселя Ісава — соломою, вони спалять її й пожеруть, і не залишиться нікого з роду Ісава, бо Господь це сказав.
19 І посядуть ті, що з півдня Ісавову гору, а мешканці долин — филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин — Ґілеад.
20 А полонені з Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське, аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці, що в Сефараді, посядуть міста південні.
21 І рятівники прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!"
ПРОРОЦТВО ЙОНИ
Йони 1
1 І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
2 "Іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед обличчя моє".
3 І встав Йона, щоб утекти до Таршішу від Господнього обличчя. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав платню його, і ввійшов у нього, щоб відпливти на ньому до Таршішу від Господнього обличчя.
4 А Господь нагнав сильний вітер на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що розіб'є вона корабель.
5 І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити його. А Йона зійшов до дна корабля, ліг і заснув.
6 І підійшов до нього капітан корабля, та й сказав йому: "Чого ти спиш? Вставай, звернися до Бога свого, можливо згадає цей Бог про нас, і ми не загинемо".
7 І сказали вони один до одного: "Киньмо жеребки, та й дізнаємося, через кого нам це лихо". І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.
8 І сказали до нього: "Скажи ж, через що нам це лихо? Яке твоє ремесло, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?"
9 І сказав він до них: "Я єврей, і боюся я Господа, небесного Бога, що створив море та сушу".
10 І дізнавшись від нього, що він втікає від Господнього обличчя, налякалися дуже ті люди.
11 І вони сказали до нього: "Що нам зробити, щоб втихомирилося море, і не втопило нас?" Бо море вирувало все більше.
12 І сказав він до них: "Візьміть мене, і киньте до моря, і втихомириться воно перед вами, бо я знаю, що через мене ця велика буря".
13 І налягли ці люди на весла, щоб дістатися берега, та не могли, бо море бушувало все більше проти них.
14 І вони кликали до Господа: "О Господе, хай же не загинемо ми за душу цієї людини, і не давай на нас невинної крові, бо робиш ти Господе, як того бажаєш!"
15 І підняли вони Йону, і кинули його в море, і втих шторм.
16 І ще більше налякалися ці люди Господа, і приносили Господові жертви, і складали обітниці.
Йони 2
1 І звелів Господь великій рибі, щоб вона проковтнула Йону.