На що цар сказав: "Валтасаре, хай не лякає тебе цей сон та його значення!" І Валтасар сказав: "Мій пане, на ненависників би твоїх цей сон, а те що він означає — на твоїх ворогів!
17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне і сягало до неба, і що видно його на всю землю,
18 і листя його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива для всіх, і під ним мешкала польова звірина, і на його гілках перебували птахи небесні,
19 то ти, царю, той, що став великий та потужний і твоя велич сягнула аж до небес, а панування твоє до краю землі.
20 А що цар бачив святого з Божої сторожі, який сходив з небес і сказав: "Зрубайте це дерево і знищіть його, тільки залиште в землі пенька з його коренем, але в путах залізних та мідних, на зеленій польовій траві і небесною росою хай він зрошується, а його частка з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів".
21 То це, царю, постанова Всевишнього, що стосується мого пана царя:
22 Проженуть тебе від людей і з польовою звіриною буде життя твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки усвідомиш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому вважає за потрібне.
23 А що сказали залишити пень з коренем, то твоє царство залишиться тобі, якщо ти визнаєш владу небесну.
24 Тому, царю, хай буде до вподоби моя порада тобі, віддали свої гріхи справедливістю, а свої провини — милосердям для вбогих, щоб твій спокій і мир були довготривалими".
25 Усе це сталося з царем Навуходоносором.
26 Через дванадцять місяців, проходячи царським палацом у Вавілоні.
27 Цар сказав: "Чи ж це не величний Вавілон, що я збудував його на оселю царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?"
28 Ще це слово було на вустах царських, коли з неба зійшов голос, щоб повідомити цареві Навуходоносорові: "Це царство відходить від тебе!
29 І від людей тебе проженуть, і з польовою звіриною буде життя твоє, і тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не усвідомиш, що над людським царством панує Всевишній і дає його тому, кому вважає за потрібне".
30 Тієї ж миті виконалося це слово над Навуходоносором, і прогнали його від людей, і їв він траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, і його волосся стало, як пір'я орлине, а його пазурі — як у птахів.
31 А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, і Вічно Живого хвалив я та славив, що його панування, панування вічне, а царство його з покоління в покоління.
32 А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і він робить все зі своєї волі серед небесного війська та мешканців землі, і нема нікого, хто противився б його руці та й сказав би йому: "Що ти робиш?"
33 Тієї пори повернувся мій розум до мене і я повернувся до слави царства свого, і ясність моя повернулася до мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову, і був звеличений.
34 Нині ж я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі справи його — правда, а шлях його — правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, він може понизити".
Даниїл 5
1 Цар Валтасар справив великий бенкет для тисячі своїх вельмож, і пив вино з ними.
2 Коли вино опанувало розум, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який виніс був його батько Навуходоносор з храму, що в Єрусалимі, щоб з нього пили цар та вельможі його, його жінки та його наложниці.
3 Тоді принесли золотий посуд, який винесли з храму божої оселі, що в Єрусалимі, і пили з нього цар та вельможі його, жінки його та його наложниці.
4 Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідних, залізних, дерев'яних та кам'яних.
5 Аж ось з'явилися немов пальці людської руки, що писали навпроти свічника на стіні царського палацу, і цар бачив обрис руки, яка писала.
6 Тоді змінилося обличчя царя, і думки його налякали його, ослабли суглоби крижів його, і затряслися коліна його.
7 Цар гучним голосом наказав привести заклиначів, халдеїв та віщунів. І цар сказав вавілонським мудрецям: "Кожен, хто прочитає це писання й оголосить мені його тлумачення, той одягатиметься в пурпур, і носитиме золотого ланцюга на своїй шиї, і пануватиме третім у царстві".
8 Тоді прийшли всі царські мудреці, та не могли прочитати писання й об'явити цареві його значення.
9 Тоді цар Валтасар дуже налякався і обличчя його зблідло, а його вельможі були безпорадні.
10 На слова царя та вельмож його ввійшла до бенкетної зали цариця. І сказала вона: "Царю, живи повік! Хай не лякають тебе думки твої, а обличчя твоє хай не блідне!
11 Є в твоєму царстві чоловік, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька в ньому знаходилася ясність, розум і мудрість, рівна мудрості богів. І цар Навуходоносор, твій батько, настановив його головним чарівників, заклиначів, халдеїв, віщунів,
12 бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім'я Валтасар, перебував надзвичайний дух, і знання та розум тлумачити сни, і відгадувати загадки та розплутувати вузли. Хай покличуть Даниїла, щоб він розтлумачив!"
13 Тоді привели Даниїла перед царя. І цар запитав Даниїла: "Чи ти той Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї?
14 І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі ясний розум, і надзвичайна мудрість.
15 Ось були приведені перед мене мудреці, заклиначі, щоб прочитали оце писання, і розтлумачили мені його, та не змогли вони цього зробити.
16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'язувати невідоме, і розплутувати вузли. Тож, якщо зможеш прочитати це писання, і розповісти мені його значення, то одягнеш пурпур, і золотий ланцюг носитимеш на своїй шиї, і пануватимеш третім у царстві".
17 А Даниїл відповів цареві: "Твої дари хай будуть тобі, а подарунки свої давай іншим. Це писання я прочитаю цареві, і розповім тобі його значення.
18 О, царю, Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство і велич, і славу та пишноту.
19 А через велич, яку він дав був йому, всі народи, племена та мови тремтіли та боялися його, бо він за власним бажанням, вбивав, або лишав жити, піднімав, або понижував.
20 А коли загордилося його серце, і затятим став дух його, він був скинутий з трону свого царства, і його слава була взята від нього.
21 І він був вигнаний від людських синів, і серце його було змінене на звірине, а пробування його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зрошувалося його тіло, аж поки він не зрозумів, що над людськими царствами панує Всевишній Бог, і він ставить над ним того, кого вважає за потрібне.
22 А ти, сину його Валтасаре, не опанував своє серце, хоч усе це знав.
23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і посуд храму його принесли перед тебе, а ти та вельможі твої, жінки твої та наложниці твої пили з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідних, залізних, дерев'яних та кам'яних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці його душа твоя і що його всі шляхи твої, ти не славив.
24 І тоді від нього послана була рука, і було це написане.
25 А оце те, що було написане: "Мене, мене, текел упарсін".
26 І ось що це означає: "Мене — порахував Бог дні царства твого, і поклав йому кінець.
27 Текел — ти зважений на вазі, і знайдений легким.
28 Перес — поділене царство твоє, і віддане мідіянам та персам"".
29 Тоді наказав Валтасар, і одягли на Даниїла пурпур, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім правителем у царстві.
30 Тієї ж ночі було вбито Валтасара, царя халдейського.
Даниїл 6
1 Мідіянин Дарій отримав царство в віці шістдесяти двох років.
2 І поставив Дарій над царством сто двадцять сатрапів, щоб були над усім царством.
3 А вище від них три найвищі урядники, що одним з них був Даниїл, перед якими звітували ці сатрапи, щоб цар не мав ніяких збитків.
4 Данило ж вирізнявся серед найвищих урядників та сатрапів, бо в ньому був надзвичайний дух, і цар задумав поставити його над усім царством.
5 Тоді урядники та сатрапи стали шукати, як обмовити Даниїла у справах царства, але жодної зачіпки чи недбалості знайти не змогли, бо той був вірний цареві.
6 Ці люди казали: "Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної зачіпки, якщо не знайдемо чогось проти нього в Законі його Бога".
7 Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поквапилися до царя, і так йому промовляли: "Царю Даріє, живи повік!
8 Радилися всі найвищі урядники царства та сатрапи, радники та підсатрапи і вирішили видати царську постанову про заборону до тридцяти днів на всякі звернення людей з проханням до будь-якого бога чи людини, окрім тебе, о царю. А той, хто це зробить, має бути вкинутий до ями з левами.
9 Тож, царю, затверди цю постанову на заборону, яку за законом мідіян та персів, не можна змінити чи відмінити".
10 Тому цар Дарій видав цю постанову на заборону.
11 А Даниїл, коли довідався, що була видана та постанова, йшов до свого помешкання, в якому вікна його горішньої кімнати виходили в бік Єрусалиму, і як зазвичай, тричі на день падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога.
12 Тож ці люди поквапилися до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.
13 Тоді вони пішли і сказали до царя: "Чи ж не видав ти заборони на тридцять днів, що кожна людина, яка звертатиметься з проханням до будь-якого бога чи людини, окрім тебе, царю, буде вкинута до ями з левами?" Цар відповів: "Це слово певне, як право мідіян та персів, що не може бути відмінене".
14 Вони ж сказали цареві: "Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, знехтував тобою, о царю, та забороною, яку видав ти, і тричі на день приносить свою молитву".
15 Тоді цар, як почув це, дуже засмутився, і думав, як врятувати Даниїла, і до заходу сонця силкувався визволити його.
16 А ті люди поквапилися до царя, і промовляли до ньго: "Знай, царю, що за правом мідіян та персів всяка заборона та постанова, яку цар видасть, не може бути змінена".
17 Тоді він звелів, і привели Даниїла, та й кинули до ями з левами. І цар сказав Данилові: "Твій Бог, що ти йому служиш, він завжди врятує тебе!"
18 І принесли камінь, і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож, що не буде змінена Даниїлова справа.
19 Тоді цар пішов до свого палацу, і провів ніч у пості, і до нього не впроваджено наложниці, і сон його втік від нього.
20 На світанку цар встав, і в поспіху пішов до ями з левами.
21 А як він наблизився до ями, де був Даниїл, то жалібним голосом сказав до Даниїла: "Даниїле, рабе Бога живого, чи твій Бог, якому ти завжди служиш, зміг врятувати тебе від левів?"
22 І Даниїл відповів цареві: "Царю, живи повік!
23 Мій Бог послав свого ангела, і позамикав пащі левів, і вони не нашкодили мені, бо перед ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю".
24 І цар дуже зрадів, і наказав вивести Даниїла з ями.