шостий десяток, для Того, хто є Отцем,
ми завжди діти… Але тільки
замість канікул ти прийшов сюди,
з усім своїм болем…
На жаль, той біль був без любові до Нього.
Сказали тобі, що Він не приймає.
Хто тобі це сказав?
Замкнутість твоя тобі це сказала…
____________________
Роздуми автора про те, що будь-яку діяльність, в будь-якому віці, треба узгоджувати з Богом…
Ми, що чекаємо
Не вітер вирішує, чи падати листю і плоду.
І ми загадково знаходимось тут, звичайно,
ми, з небезпекою нашої любові,
яка в сльозах вбивці не може побачити
рани, які він сам собі завдав –
ми, що чекаємо, що хтось інший йому допоможе,
і віднесе, і покладе на солому.
На солому, насмикану з ліжка Ісусика малого…
____________________
Християнська любов передбачає прощення гріхів навіть вбивцям, особливо, коли вони самі жалкують про вчинений злочин (рани, які він сам собі завдав).
Статевий акт
На безглузде запитання: "Ви мене кохаєте?"
Отримуємо безглузду відповідь: "Так!"
А якщо на таке ж безглузде запитання
лунає відповідь: "Ні!" – ця безглуздість
стає менш жорстокою…
Два в одному? Та хто ж вам скаже!
Ніхто не хоче бути тринадцятим…
____________________
Тілесна любов має йти за духовною любов'ю, але перш ніж засуджувати пропозицію жінок легкої поведінки, треба засудити попит, бо якби не було попиту, то не було б і пропозиції.
І справді там
Це просто – згідно природи,
що тримається у нас в пам'яті…
І справді, є там моменти,
коли ми не знаємо,
чи виходимо з фону,
та це не означає
повернення у майбуття…
____________________
Вираз "пам'ять природи" – це своєрідна назва долі, в якій відображено і минуле життя, і майбутнє.
Гордість жінки
Гордість жінки, мовчазна чи довірлива,
завжди промовляє вустами статі.
І тихий характер – то не мовчання,
бо слово збережеться й буде заперечене
вагіною смерті…
____________________
Роздуми автора про "мстивість" ображеної гордості жінок…
Жовтень
Дерево з перерізаним горлом осені…
поки вони п'ють, танцюють, гуляють…
Що спільного з долею має випадок,
який любить сюрпризи…
І тільки один з них
не без трепоту прошепотів:
"Навіть святі не кровоточили,
а тільки їх стигмати!"
____________________
В образі дерева (алегорія жовтня) передано могутній святий дух, що своїми тілесними стражданнями учить людей задумуватись над власним безтурботним життям…
Для поцілунків
Бути першим одному, бути другим без інших,
бути третім – як служба на маяку…
Чому ми ще думаємо про жінок: ті двері
закриті міцно чи відкриті навстіж?
Є книги для поцілунків…
____________________
Жінки, як і книги, можуть бути відкриті усім, відкриті для поцілунків, просто треба зрозуміти призначення кожної книги…
Гіркота
Вже давно ти там не був,
тому і не варто пробувати,
чи ворота ще скриплять,
і не варто дивуватись,
що вже зрубаний той гарний граб,
і не варто бачити зморщені стіни,
вкриті судинами байдужого плюща,
і не варто заходити в той порожній дім,
який від льоху до даху
був колись наповнений сміхом…
Для гіркоти переконання, що ти живеш,
і не потребуєш мертвих…
____________________
Пам'ять людської душі не піддається впливові часу, і в цій пам'яті може все оживати – і давно спустілий будинок, і давно минулі радості… Але герою вірша гірко від того, що люди більше цінують фізичне життя, ніж духовні цінності (що ти живеш, і не потребуєш мертвих…)
Пекло
Була то одна з багатьох інших?
Створена думками чи мріями?
Роздягнена мною до плаття?
Але мрія перевищує брехню лише тим,
що тільки на дюйм перевищує
справжнє пекло брехні…
____________________
В коханні бувають і солодкі моменти, але бувають і моменти справжнього пекла, адже закохані, як правило, спочатку не помічають вад свого партнера.
Куди?
Закрилась розірвана завіса,
ляльки вже йдуть додому,
так само наш дух – вже не може,
і тільки ніщо – таке саме,
яким було і раніше… Так,
але і воно, куди вже поділось?..
____________________
Від сумних вистав нашого життя наш дух часто завмирає в безнадії, але цей стан порожнечі швидко проходить, бо треба жити далі…
Божевільна
Навіть у Бога є робота, але ми не знаємо, яка,
сказала божевільна.
Треба покласти шматочок грудня сюди,
щоб не було снігу, сказала божевільна.
Так, я сліпну, але не кажіть мені
про великі і малі літери,
я добре бачу, бо маю великі слова,
сказала божевільна.
Не думайте, що я всміхаюся тільки тому,
що маю гарні зуби… В мене є велика ідея,
сказала божевільна.
Волосся вночі і грім шахрайства
відкриває мозкову ніжність горіхового ядра,
сказала божевільна.
Глянь, цей простір кинутий хтивою відсутністю
грабіжників на цвинтарі! Переконую долю ніжністю,
сказала божевільна.
І вже бачу її, ту свою подругу, яка мене зрадила,
хоча пізніше і вона мої капелюхи взувала,
сказала божевільна.
Гамівна сорочка – це просто весільне плаття для ратуші,
а інші – для церкви,
сказала божевільна.
Чому мені дали чорні окуляри? Я і без них бачу,
що тут – провінціали кубізму! Я – освічена!
сказала божевільна.
Все воно так, та я б сказала і більше,
якби мені дали ту скелю раніше,
ніж прийде момент пробудження,
сказала божевільна.
____________________
В словах божевільної панує хаос, але в тому хаосі автор заховав критику сучасного йому суспільства...
Аж до коліна
Аж до коліна снігу у грудні.
Жінка наносить парфуми
на сорочку і блузку…
Потім через дзеркало
цілується з чоловіком,
і з того – постає книга,
яка відкрита для всіх…
І, плюнувши потім на бур'ян,
йде лягати спати, бо їй байдуже,
до котрого з коханців вона звернулась…
____________________
Муза – це жінка, яка дарує натхнення багатьом, і з того натхнення пізніше постають книги…
Безкоштовні квитки
Живемо на світі без любові тільки тому,
що боїмося жорстокості любові…
Не визнаємо надії, яку вже маємо,
і навіть іншої, без якої живемо…
Нетерпіння нашого відчаю вимагає
вже тільки самознищення або якогось чуда.
І ми хочемо цього чуда тільки тому,
щоб спокушати святість…
____________________
Святі творили чудеса, аби переконати людей в істинності віри, але люди мало змінилися за тисячоліття і так само не вірять в чудеса, і не хочуть дарувати нікому свою любов, як це робили колись святі…
Можливо…
Можливо, це був Адам,
що яблуко Єві дав.
Але якщо ви промовите,
що це було за три милі від Бога,
Бог це зможе перевірити…
____________________
Бог завжди знає правду, як знає і те, що люди люблять когось іншого звинувачувати у своїх власних гріхах – чи то змія, чи то Єву, чи то самого Бога…
Сьогодні
Сьогодні саме тому
така темрява,
що Бог нас пильнує
викраденими очима.
І питаємо один в одного:
чи ви йдете вже там?.,
поки Бог намацує
пограбовані Небеса…
____________________
Автор з гіркотою констатує той факт, що сьогодні люди живуть і йдуть в майбутнє без Бога, тобто порушуючи його заповіді…
Так, але що ж ви…
Мороз передріздвяний
охопив уже першу сторінку
і починає сніжну книгу друкувати,
сюди, до бібліотеки Офелії.
Так, але що ж ви, душі дівиць,
померлих в епоху богослужінь?
Хіба ж ви мертві, коли ви в поезії?
____________________
В образі Офелії Шекспір передав душу чистої та прекрасної дівчини, котра своїми душевними стражданнями засуджує гріхи світу, створеного людьми…
Надіятись І
Поки сліпий прислухається
за дверима картини,
ти, спираючись на свинарник,
бачиш, як доля в саду
плює на листя малини…
Присутність у двох місцях –
це шлях від пробуджень до снів…
Але одяг країни карає
забуттям існуючих тіл…
____________________
Нові явища в житті країни часто відкидають (забувають) те хороше, що було в старі часи…
Взагалі
Неначе весняні грози,
воно – лиш на мить неспокійне,
у найглибшій чуттєвості блискавок,
що вдаряють в земні стовпи –
і кохана теж лиш на мить твоя,
бо вона про це не знає…
А в тобі так багато суцільних ночей,
що інакше ти був би в темряві…
____________________
Поетичне натхнення подібне блискавці чи чуттєвості в коханні, яке пізніше дарує вірш, що розганяє хмари…
Вночі це сильніше
Ні, ні, це не він,
цей рух порожнечі,
у випадковому бутті,
що іноді завмирає.
Ні, ні, вночі це – сильніше,
і одного вбити, а двох зробити –
це майже те саме...
____________________
Натхнення поета – сильніше вночі, але коли один його вірш вийде невдалий, то його можна знищити, але поетичний досвід згодом допоможе створити два вірша…
Светрик
Навіть і любові може бути забагато. Але ми
швидше одужуємо від обману, коли про це знаємо.
І в цьому полягає жорстокість любові, бо вона,
соромлячись себе самої, знищення свого бажає…
Але і в кровозмішанні є багато нетерплячості брата,
щоб могла бути жалісливою сестра.
І він – мерзне, бо він – в її светрику,
який від молі покритий дірками…
____________________
Роздуми автора про непрості стосунки, які можуть виникати між братом та сестрою.
Читання
Тут, в кімнаті, – ніч і лампа,
і безсоромно відкриті стегна книги –
про троєкратну мужність Ґільґамеша…
А за межами кімнати – осінні дерева
протистоять усім запереченням
листю, що опадає,
а коли листя опаде, це вже – доведено…
____________________
Діяльність Ґільґамеша, міфічного героя Стародавнього Сходу, автор порівнює з осіннім листям, яке опадає. Так само і історія людства – постійно оновлюється та презентує нових і нових героїв.
Вірність
Все тут вірно: і стіна, що на вітрі,
та вона тут – не одна,
бо на вітрі вона разом із статуєю,
яку несе сама…
То як же можна забути про те,
що станеться, коли всесвіт,
який тікає від самого себе,
знову зустрічає самого себе!
____________________
Бути вірним самому собі – це виконувати своє земне призначення, від якого не можна втекти, бо це призначення дається всесвітом...
Вже мала тут бути
Ворони літають.