Я блукатиму по землі і скрізь буду зайдою, а всякий зустрічний зможе вбити мене".
15 А Господь сказав: "Тому, хто вб'є Каїна, помста буде семикратною. І наклав Господь знака на Каїна, щоб не вбив його всякий зустрічний".
16 І пішов Каїн від обличчя Господнього та й осів у країні Нод, на схід від Едену.
17 І був Каїн в інтимних зносинах зі своєю жінкою, і вона завагітніла, і народила Еноха. І збудував він місто, і назвав він те місто, як і свого сина, Енох.
18 І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мегуяела, а Мегуяел породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха.
19 І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я першої Ада, а ім'я другої Цілла.
20 І народила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череди.
21 А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто грав на гуслах та сопілках.
22 А Цілла також народила Тувалкаїна, що кував усіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова — Ноема.
23 І промовив Ламех до жінок своїх: "Адо й Цілло, послухайте голосу мого, жінки Ламехові, почуйте слова мої! Має бути покараний смертю той чоловік, що поранить мене, і юнак, що мене вдарить,
24 бо як за Каїна була помста кратна семи, то за Ламеха — сімдесяти семи!"
25 І мав Адам інтимні зносини зі своєю жінкою, і сина вона народила. І назвала його Сифом, промовляючи: "Бог дав мені іншого нащадка за Авеля, що вбив його Каїн".
26 А Сифові теж народився був син і він назвав його Еношем. Тоді зачали кликати ім'я Господнє.
Буття 5
1 Оце книга нащадків Адамових. Того дня, коли створив Бог людину, він її створив за образом Божим.
2 Чоловіком та жінкою він їх створив, і поблагословив. І того дня, як були вони створені, назвав він їх людьми.
3 І жив Адам сто тридцять років, і сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав його Сифом.
4 І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісімсот років. І породив він синів та дочок.
5 А всіх Адамових днів, які він прожив, було дев'ятсот тридцять років. Та й помер він.
6 І жив Сиф сто п'ять років та й породив він Еноша.
7 І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісімсот сім років. І породив він синів та дочок.
8 А були всі дні Сифові дев'ятсот дванадцять років.
9 І жив Енош дев'яносто років та й породив він Кенана.
10 І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісімсот п'ятнадцять років. І породив він синів та дочок.
11 А були всі Еношеві дні дев'ятсот п'ять років. Та й помер він.
12 І жив Кенан сімдесят років та й породив він Магалал'їла.
13 І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісімсот сорок років. І породив він синів та дочок.
14 А всіх Кенанових днів було дев'ятсот дев'ять років. Та й помер він.
15 І жив Магалал'їл шістдесят п'ять років та й породив він Яреда.
16 І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісімсот тридцять років. І породив він синів та дочок.
17 А були всі дні Магалал'їлові вісімсот дев'яносто п'ять років. Та й помер він.
18 І жив Яред сто шістдесят два роки та й породив він Еноха.
19 І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісімсот років. І породив він синів та дочок.
20 А були всі Яредові дні дев'ятсот шістдесят два роки. Та й помер він.
21 І жив Енох шістдесят п'ять років та й породив Метушалаха.
22 І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні років. І породив він синів та дочок.
23 А всіх Енохових днів було триста шістдесят п'ять років.
24 І ходив з Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.
25 І жив Метушалах сто сімдесят сім років та й породив Ламеха.
26 І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сімсот вісімдесят два роки. І породив він синів та дочок.
27 А всіх Метушалахових днів було дев'ятсот шістдесят дев'ять років. Та й помер він.
28 І жив Ламех сто вісімдесят два роки та й сина породив,
29 і назвав його Ноєм, і сказав: "Цей нас потішить у наших справах та в праці рук наших біля землі, що Господь її прокляв".
30 І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ятсот дев'яносто п'ять років. І породив він синів та дочок.
31 А всіх Ламехових днів було сімсот сімдесят сім років. Та й помер він.
32 Ной був віку п'ять сотень років і мав синів, Сима, Хама та Яфета.
Буття 6
1 Люди розмножувалися на поверхні землі, і народжувалися в них дочки.
2 І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і хто котру вподобав, брали собі їх за жінок.
3 І промовив Господь: "Не терпітиме дух мій людину вічно через розбещеність її. Вона тіло, і дні її будуть сто двадцять років".
4 За тих днів, як стали приходити Божі сини до людських дочок, і вони їм народжували, а також по тому, на землі були велетні, що славилися своєю силою серед людей.
5 І бачив Господь, що стали надто розбещені люди на землі, і що думки серця людського лиш на лихе.
6 І пошкодував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився він у серці своєму.
7 І промовив Господь: "Зітру я людину, яку створив, з поверхні землі, а також тварин та птаство небесне, бо шкодую, що я їх створив".
8 Але Ной знайшов ласку в очах Господніх.
9 Оце розповідь про Ноя. Ной був людиною праведною і невинною серед покоління свого. Ной з Богом ходив.
10 Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.
11 Зіпсована стала земля в очах Божих, наповнилася вона насиллям.
12 І бачив Бог землю, і ось зіпсована вона, кожне бо тіло спотворило шлях свій на землі.
13 І промовив Господь до Ноя: "Прийшов кінець кожному тілу перед обличчям моїм, бо наповнилася земля насиллям від них. І я винищу їх із землі.
14 Зроби собі ковчега з дерева гофер. З перегородками зробиш ковчега, і посмолиш його зсередини та зовні смолою.
15 Зробиш його три сотні ліктів вдовж, п'ятдесят ліктів вшир і тридцять ліктів у висоту.
16 Ковчег має бути триповерховим. Зробиш у ньому на лікоть нижче даху вікно, і облаштуєш збоку вхід.
17 А я ось наведу потоп на землю, щоб під небесами винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!
18 І складу я заповіт свій з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів з тобою.
19 І введеш до ковчегу від кожного тіла по двоє, самця і самицю з усього живого, що є на землі, щоб їх зберегти живими з тобою.
20 І з птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їхнім, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.
21 І набереш собі та для них всякої поживи".
22 І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так і зробив він.
Буття 7
1 І сказав Господь Ноєві: "Увійди ти й усі твої з тобою до ковчегу, бо я бачив тебе праведним перед обличчям своїм серед роду цього.
2 З усякої чистої худоби візьмеш собі від кожної по семеро, самця та самицю, а з худоби нечистої по двоє самців та самиць.
3 Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.
4 Ось бо по семи днях я пошлю на землю дощ, і він литиме сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку я створив, зітру з поверхні землі!"
5 І зробив Ной усе, як звелів був Господь.
6 А Ноєві було шістсот років, як стався потоп на землі.
7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед потопом.
8 І з чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і з усього, що плазує на землі,
9 по двоє ввійшли до Ноя в ковчег, самець і самиця, як Бог Ноєві був звелів.
10 І по семи днях води потопу хлинули на землю.
11 Року шостої сотні днів життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.
12 І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.
13 Того ж дня до ковчегу ввійшов Ной і Сим, і Хам, і Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,
14 вони та всяка звірина за родом її і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство крилате за родом його, усе, що літає над землею.
15 І ввійшли з Ноєм до ковчегу по двоє з кожного тіла, що в ньому дух життя.
16 А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.
17 І був потоп сорок день на землі, і піднялася вода, і понесла ковчега високо над землею.
18 А вода все прибувала та піднімалася вище й вище над землею, ковчег же плавав по поверхні води.
19 І багато води на землі прибуло, і покрилися нею всі гори високі під небом.
20 Вода піднялася на п'ятнадцять ліктів угору, і покрила гори.
21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства і серед худоби, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.
22 Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.
23 І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, людей, тварин, плазунів і птаство небесне, всі вони стерлися з землі. І залишився тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.
24 Потоп же тривав на землі сто п'ятдесят днів.
Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про всю звірину та худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітер на землю, і вода перестала прибувати.
2 І закрилися джерела безодні та небесні розтвори, і дощ перестав падати з неба.
3 І стала вода спадати з поверхні землі по ста п'ятдесяти днях.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця, ковчег зупинився на Араратських горах.
5 А вода невпинно спадала аж до десятого місяця. І першого дня, десятого місяця, завиднілися гірські вершини.
6 І по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 І вислав він крука. І відлітав той та повертався назад, аж поки не висохла вода на землі.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода на землі.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для своєї ноги, і повернулася до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І він вистромив руку, і взяв її до себе в ковчег.
10 І він зачекав ще сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 І надвечір повернулася голубка до нього, і ось у неї в дзьобі свіжий лист оливковий. І довідався Ной, що спала вода.
12 І він зачекав ще сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не повернулася.
13 І шістсот першого року, першого місяця, першого дня місяця, висохла вода на землі.