Та розгнівався ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!
6 І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша — немов заплямований місячним одяг, ми в'янемо всі, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...
7 І нема нікого, хто кликав би ймення твоє, хто б прагнув триматися міцно за тебе, бо від нас заховав ти обличчя своє і через нашу провину кинув нас нидіти...
8 Нині, о Господе, ти наш Батько, ми глина, а ти наш гончар, і ми всі творіння твоєї руки!
9 Не гнівайся, Господе, надмір, і не пам'ятай провини наші повік! Поглянь, ми всі твій народ!
10 Святі міста твої стали пустелею, Сіон став пусткою, степом став Єрусалим...
11 Оселя святості нашої й нашої слави, де батьки наші хвалили тебе, погорілищем стала, а все нам любе стало руїною...
12 Чи й на це ще себе стримуватимеш, Господе? Мовчатимеш і надміру каратимеш нас?"
Iсаї 65
1 Я прихилявся до тих, що мене не питали, я знайдений тими, що мене не шукали. Я казав: "Ось я, ось я!" — до народу, що йменням моїм не був званий.
2 Я весь день простягав свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, шляхом ходить лихим,
3 до народу, що прямо в очі завжди мене ображає, що жертви в садках приносить, та що палить кадило на цеглі,
4 що сидить у могилах та ночує по ямах, їсть свинину, і в їхньому посуді юшка нечиста,
5 що каже: "Зупинися, не наближайся до мене, бо святий я для тебе!" Вони — дим для моєї ніздрі, вогонь, що палає весь день!
6 Ось написане перед обличчям моїм: "Я не мовчатиму, і відплачу й надолужу їм повну пазуху!
7 За всі переступи ваші й переступи ваших батьків, — каже Господь, — що кадили по горах і на пагорбах мене зневажали, платню я їм відміряю повну пазуху!"...
8 Так каже Господь: "Коли в гроні знаходиться сік виноградний, і хтось скаже: "Не псуй його, бо благословення у ньому", — отак я зроблю заради рабів своїх, щоб усього не нищити!
9 Я виведу нащадків з Якова, а з Юди — спадкоємця гір моїх, і обранці мої успадкують її, і раби мої житимуть там.
10 І стане Шарон пасовиськом для отари, а долина Ахор — за місце відпочинку худоби великої, для народу мого, що шукав мене.
11 А ви, що Господа кидаєте, забуваєте гору святу мою, що накриваєте Ґаду трапезу, а мені приносите жертву литу,
12 то вас відраховую я для меча, й на коліна впадете ви всі на заріз, бо кликав я вас, та ви відповіді не дали, промовляв був, та не чули ви й робили лихе в моїх очах, і чого не бажав, обирали собі!"...
13 Тому Господь Бог каже так: "Ось раби мої їстимуть, а ви голодуватимете, ось раби мої питимуть, а ви будете спраглі, ось раби мої радітимуть, а ви осоромлені будете...
14 Ось раби мої співатимуть з радості серця свого, ви ж кричатимете від сердечного болю, і від упадку духу стогнатимете...
15 І ви своє ймення дасте на прокляття обранцям моїм, і Господь Бог тебе вб'є, а рабам своїм дасть інше ймення,
16 так що хто на землі благословенний буде, буде благословений він від вірного Бога, а хто на землі присягає, вірним Богом присягне, бо забудуться утиски давні і заховані будуть вони від очей моїх!
17 Бо ось я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!
18 Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю я, бо ось я створю Єрусалим на радість, а народ його — на веселощі!
19 І радітиму я Єрусалимом, і втішатимуся народом своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голосіння!
20 З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторічний помре як юнак, а грішник і в віці ста років буде проклятий!
21 І побудують люди будинки, і в них мешкатимуть, і засадять вони виноградники, і споживатимуть їхній плід.
22 Не будуватимуть вони, щоб інший сидів, не садитимуть, щоб інший спожив, дні-бо народу мого — як дні дерева, і обранці мої споживатимуть плоди праці своєї!
23 Не працюватимуть вони даремно, і не народжуватимуть на страх, вони-бо нащадки, благословенні Господом, і нащадки їхні з ними.
24 І поки покличуть, то я відповім, вони ще промовлятимуть, а я вже почую!
25 Вовк та вівця пастимуться разом, і лев їстиме солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!... Вони не робитимуть зла і не шкодитимуть на всій святій моїй горі, — каже Господь".
Iсаї 66
1 Так промовляє Господь: "Небеса — мій престол, а земля — підніжок для ніг моїх. Який же то храм, що для мене збудуєте ви, і яке ото місце мого відпочинку?
2 Адже все це сталося і все це створене моєю рукою, каже Господь! І при тому дивлюсь я на вбогого і на надломленого духом, і на тремтячого над моїм словом.
3 Хто ріже вола, той одночасно вбиває людину, приносить у жертву ягня — ламає шию собаці, дарунка приносить — вживає крові свиней, складає з кадила частину пригадувальну — одночасно божка благословляє... Отак як шляхи свої вони обрали, і до неподобств тих своїх схиляється душа їхня,
4 так оберу й я їх на лихо, і предмет їхнього страху на них наведу, за те, що я кликав — і ніхто не відповів, промовляв я — й не чули вони, та робили лихе в моїх очах, і обрали те, чого я не жадав!"...
5 Послухайте слова Господнього ті, що на слово його тремтите. Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас через ймення моє виганяють: "Хай прославиться Господь, і ми вашу радість побачимо!" Та будуть вони осоромлені!
6 Чути гомін з міста, голос — із храму, це голос Господа, що надолужує своїм ворогам!
7 Поки зазнала мук пологів, вона народила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела...
8 Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Що народжена буде земля в один день, що народжений буде народ за одним разом? Та не встигла зазнати дочка Сіону пологових мук, як синів своїх вже народила...
9 Чи я відкрию утробу, і зроблю, щоб вона не народила? — каже Господь. — Чи я зроблю, щоб народжувала, і стримаю те? — каже твій Бог.
10 Радійте з Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтеся ним усі, що через нього в жалобі були!
11 Щоб ви ссали й наситилися з перс його втіхи, щоб ви ссали з перс його слави і розкошували!
12 Бо Господь каже так: "Ось скерую до нього я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік повноводний. Ви ссатимете і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах!
13 Як когось його ненька втішає, так і вас я втішу, і ви втішені будете Єрусалимом.
14 І побачите це, і серце ваше радітиме, і як трава молода, розцвітуть ваші кістки! І в рабах його виявиться Господня рука, а його гнів на його ворогах.
15 Бо ось прийде Господь у вогні, а його колісниці — мов буря, щоб відплатити жаром гніву свого і палючим вогнем свого невдоволення!
16 Бо вогнем та мечем своїм судитиметься Господь з кожним тілом, і буде багато побитих від Господа...
17 А ті, хто освячуються і очищують себе, щоб увійти до поганських садів, між кимось всередині, їдять м'ясо свиней та інші огиди, навіть миш, вони всі згинуть, — каже Господь!...
18 Я знаю їхні вчинки та їхні думки, я зберу всі народи та язики і прийдуть вони, щоб мою славу побачити!
19 І знака на них покладу, і пошлю врятованих з них до народів, у Таршіш, Пул і Лул, у Мешех і Кос, у Тувал та Яван, на острови далекі, що звістки про мене не чули й не бачили слави моєї, і розкажуть про мою славу вони між народами!
20 І вони приведуть усіх ваших братів з усіх народів у дарунок для Господа на колісницях і на возах, і на конях, і на мулах та верблюдах, на гору святу мою, до Єрусалиму, — каже Господь, — як приносять сини Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до оселі Господньої.
21 І візьму я з них за священиків та за левитів, — каже Господь.
22 Бо як небо нове та нова земля, що створю, стануть перед обличчям моїм, — каже Господь, — так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я!
23 І кожного новомісяччя і кожної нової суботи, всяке тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям моїм, — каже Господь.
24 І вийдуть вони та й побачать трупи людей, що відступили від мене, бо їхня черва не помре і не погасне вогонь їхній, і стануть вони за огиду для кожного тіла!"
ПРОРОЦТВО ЄРЕМІЇ
Єремiї 1
1 Слово Єремії, сина Хілкіїного, із священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,
2 що було до нього від Господа за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання.
3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року царювання Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, й аж до виходу Єрусалиму у вигнання в п'ятому місяці.
4 І прийшло мені слово Господнє:
5 "Ще поки тебе сформував я в утробі матері, я знав був тебе, і ще поки ти вийшов з нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!"
6 А я відповів: "О, Господе, Боже, таж я промовляти не вмію, бо ще надто юний!"...
7 Господь же мені сказав: "Не кажи, що ти юний, бо ти підеш до всіх, куди тільки тебе я пошлю, і скажеш усе, що тобі накажу.
8 Не бійся їх, бо я з тобою, щоб тебе захищати", — каже Господь!
9 І простягнув Господь руку свою, і доторкнувся моїх вуст та й до мене сказав: "Ось я дав у твої вуста слова мої!
10 Дивися, я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб викорінювати та ламати, щоб нищити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!"
11 І було мені слово Господнє: "Що ти бачиш, Єреміє?" А я відповів: "Я бачу гілку мигдалю".
12 І сказав мені Господь: "Ти добре бачиш, бо я пильную свого слова, щоб справдилося воно".
13 І було мені слово Господнє вдруге таке: "Що ти бачиш?" А я відповів: "Я бачу кипляче горня, а перед його звернутий з півночі на південь".
14 І сказав мені Господь: "З півночі прийде лихо на всіх мешканців землі.
15 Бо ось я покличу всі племена північних царств, — каже Господь, — і вони прийдуть, і поставлять кожен свій трон при вході до брам Єрусалима, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдейських містах.
16 І я судитимуся з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули мене, і кадили іншим богам, і вклонялися творінню своїх рук.
17 А ти підпережеш стегна свої та скажеш їм усе, що я накажу тобі. Не бійся їх, щоб я не нагнав жаху на тебе перед ними!
18 Бо я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу цієї землі.
19 І вони воюватимуть з тобою, та не переможуть тебе, бо я з тобою", — каже Господь, — щоб тебе захищати!
Єремiї 2
1 І було мені слово Господнє:
2 "Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, що так каже Господь: "Я згадав тобі ласку юності твоєї, ту любов, коли ти наречена була та за мною ходила в пустелі, в землі незасіяній".
3 Ізраїль — святість для Господа, початок врожаю його.