Безмежне-бо милосердя його.
11 Моя дочко убога та бурею гнана, невтішна, ось камені твої покладу в малахіті, основи ж твої закладу із сапфіру!
12 І зроблю з рубіну карнизи твої, брами зроблю з карбункула, а всю огорожу твою — з коштовного каміння.
13 Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм!
14 Будеш міцно поставлена правдою, будеш далеко від утиску, бо не боятимешся, і від страху, бо до тебе він не наблизиться.
15 Коли хто чіплятиметься до тебе, то це не від мене, хто чіплятиметься до тебе, той перед тобою впаде.
16 Отож, я створив коваля, який дме на вогонь, що виходить з вугілля, і виробляє зброю свого ремесла. Я створив також руйнівника, який нищить ту зброю.
17 Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і всякого язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів і їхнє оправдання від мене, — каже Господь!
Iсаї 55
1 О, всі спраглі, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, йдіть, купуйте живність і їжте! Йдіть, без срібла купуйте живність і без платні — вино й молоко!
2 Нащо вам важити срібло за те, що не хліб, і працювати на те, що не ситить? Послухайте уважно мене, і споживайте добро, хай розкошує у їжі ваша душа!
3 Нахиліть своє вухо, й до мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І я з вами складу заповіт навіки на незмінній ласці до Давида.
4 Отож, його дав я за свідка народам, за провідника та володаря.
5 Ти покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поквапляться прийти до тебе, заради Господа, Бога твого, і заради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе.
6 Шукайте Господа, доки можна знайти його, кличте його, поки він близько!
7 Хай безбожний покине шлях своій, а крутій — свої задуми, і хай до Господа, нашого Бога звернеться, і він змилується, бо пробачає багато!
8 Бо ваші думки — не мої це думки, а шляхи мої — не ваші шляхи, — каже Господь.
9 Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі шляхи мої за ваші шляхи, а думки мої — за ваші думки.
10 Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не повертається, аж поки землі не напоїть і родючою зробить її, щоб вона дала насіння для сівби і хліб для споживання,
11 так буде і слово моє, що виходить з вуст моїх. Порожнім до мене воно не повертається, поки не зробить, що я пожадав, і поки не виконається те, на що я його посилав!
12 Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й пагорби втішитимуться перед вами й веселитимуться, і всі польові дерева плескамуть у долоні.
13 На місці тернини зросте кипарис, а замість кропиви з'явиться мирт. І стане все Господові на славу, на вічну ознаку, яка ніколи не буде знищена!"
Iсаї 56
1 Так каже Господь: "Бережіть правосуддя, щоб не вчинити нічого лихого, незабаром-бо прийде порятунок мій, і з'явиться правда моя.
2 Щаслива людина, що робить таке, і син людський, що міцно тримається цього, що пильнує суботи, щоб її не безчестити, та береже свою руку, щоб не вчинити нічого лихого!
3 І хай не скаже чужинець, який прилучився до Господа: "Напевно мене відділить Господь від народу свого", і скопець хай не скаже: "Таж я сухе дерево!"
4 Бо так каже Господь про скопців, що суботу мою бережуть, і обирають те, що мені до вподоби, тримаючись міцно мого заповіту.
5 Я їм дам місце і ймення в своїй оселі та в мурах своїх, що краще воно ніж у синів та дочок, я дам йому вічне ім'я, яке ніколи не зникне!
6 А тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити йому та любити Господнє ім'я, щоб бути йому за рабів, усіх, хто береже суботу, щоб її не збезчестити, і тих, що тримаються міцно мого заповіту,
7 їх приведу на гору святу мою та втішу їх в оселі молитви моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть мені до вподоби на моєму жертовнику, бо моя оселя буде названа оселею молитви для всіх народів!"
8 Слово Господа Бога, що збирає вигнанців Ізраїля: "Я ще дозбираю інших до його зібраних!"
9 Всі звірі полів і лісів, прибудьте спожити!
10 Його вартові всі сліпі, не знають нічого, всі вони собаки німі, які неспроможні гавкати, мрійники, лежні, що люблять дрімати!
11 Це ненажерливі собаки, що не знають насичення, це ті пастирі, що не мають розуміння. Усі вони ходять власним корисливим шляхом...
12 Кажуть: "Приходьте! Візьмемо вина та нап'ємося напою п'янкого, а завтра буде, як сьогодні, і навіть багато краще!"...
Iсаї 57
1 Праведний помирає, і нема нікого, хто б узяв це до серця, і люди побожні беруться зі світу, і нема такого, хто б те зрозумів, що від лихого забирається праведний зі світу!
2 Вони відходять з миром. Знаходять спокій у могилах своїх, хто ходить прямим шляхом.
3 Наблизьтесь сюди, сини ворожки, нащадки перелюбника та повії,
4 над ким розкошуєте ви, над ким розтуляєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, нащадки брехні,
5 ви, що розпалюєтеся пристрастю серед великих дерев, під кожним розлогим деревом, що ріжете дітей у долинах та між скелями?
6 У гладеньких каменях потоку твоя частка, вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! Чи цим я заспокоєний буду?
7 На високій горі ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви.
8 І ти за дверима й одвірком кладеш свого знака культового, бо ти відступила від мене, оголюєшся і входиш, розстеляєш ложе своє, і складаєш угоду з одним із тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш.
9 Ти до Молоха з оливою ходиш, готуєш різноманітні мазі свої, посилаєш далеко своїх посланців і понижуєшся аж до шеолу.
10 Ти змучувалася на численних шляхах своїх, але не казала: "Годі!" Знаходила сили в собі, щоб не ослабнути.
11 І за ким побивалася ти лякаючись, що невірною стала й мене не згадала, не клала на серце своє? Хіба не тому, що мовчав я від віку, то ти не боїшся мене?
12 Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не допоможуть тобі!
13 Як ти кликатимеш, хай порятує тебе твоя зграя божків. Але подув вітру усіх їх розвіє. Хто ж на мене сподівається, успадкує землю і гору мою святу посяде!
14 І він каже: "Будуйте шлях, будуйте шлях, розчистіть шлях, заберіть перешкоди зі шляху народу мого!"
15 Бо так промовляє Високий і Величний, Вічний і Святий: "Пробуваю я на висоті та в місці святому, з приниженим та упокореним, щоб оживляти дух скромних і серця гноблених!
16 Бо ж не вічно я судитимуся, і не завжди я гніватимуся, бо через це знемігся б дух, та й душі, які я створив.
17 Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав обличчя своє й лютував, та йшов він, відступник, шляхом серця свого.
18 Я бачив шляхи його. Я поведу і втішу його і тих, що зажурені з ним.
19 Я створю плід вуст. Мир, мир далекому та близькому, — каже Господь, — і я зцілю його.
20 А безбожні, як море розбурхане, неспроможне заспокоїтися, що води його багно та мул викидають.
21 Для безбожних же не буде спокою, — каже Господь!
Iсаї 58
1 Кричи щосили, мов у сурму, не стримуйся, оголоси народові моєму про їхній переступ, а оселі Якова — їхні гріхи!
2 Вони-бо щоденно шукають мене та жадають зрозуміти шляхи мої, мов народ праведний, що береже Закон свого Бога. Вони запитують мене про суди справедливі, жадають близькості Бога й кажуть:
3 "Нащо ми постимо, коли ти не бачиш, мучимо душу свою, адже ти не знаєш того?" Отак, у день посту свого ви займаєтеся своїми справами, і піддаєте утиску всіх ваших працівників!
4 Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Нині ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на висоті!
5 Хіба ж оце піст, що я обрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та сипле попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем схваленим Господом?
6 Чи ж не для того піст, який я обрав, щоб зняти кайдани безбожності, розв'язати пута, пустити на волю пригноблених і всяке ярмо зламати?
7 Чи ж не це, щоб відламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до оселі впровадити? Що як побачиш роздягнутого, вкрити його, а не сховатися від свого рідного?
8 Засяє тоді, мов досвітня зоря твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня тебе прикриватиме!
9 Тоді кликатимеш і Господь відповість, кликатимеш і він скаже: "Ось Я!" Якщо прибереш між себе ярмо, не підноситимеш пальця й не казатимеш лихого,
10 даватимеш голодному хліб свій і знедолену душу наситиш, тоді засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане.
11 І провадитиме тебе завжди Господь, і душу твою нагодує в посуху, і зміцнить кістки твої, і ти станеш, немов той зрошений сад, мов джерело, що води його не всихають!
12 І руїни відвічні сини твої позабудовують, ти поставиш основи довічні, і називатимуть тебе замуровником пролому, направником шляхів до поселень!
13 Якщо заради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не вчиняти своїх забаганок у день мій святий, і буде субота тобі приємністю, святим та шанованим днем Господнім, і з шани до неї, не підеш своїми шляхами, справ собі не шукатимеш та не казатимеш даремні слова,
14 тоді в Господі розкошуватимеш, і він підніме тебе на висоти землі та зробить, що ти споживатимеш спадщину Якова, батька твого, бо вуста Господні сказали це!
Iсаї 59
1 Отож-бо, Господня рука не покоротшала, щоб не рятувати, і його вухо не стало глухим, щоб не чути,
2 бо то тільки переступи ваші відділяли вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя його від вас, щоб він не почув,
3 бо ваші долоні заплямовані кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, вуста ваші брешуть, язик ваш белькоче лихе!
4 Нема нікого, хто позиває на суд справедливо, і нікого нема, хто судився б правдиво, кожен сподівається на марноту і бреше, вагітніє лихом й породжує злочин!
5 Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння. Хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде...
6 Нитки їхні не стануть одягом, і виробами своїми вони не покриються. Їхні справи — справи лихі, і в їхніх руках — насилля...
7 Їхні ноги біжать на лихе, і квапляться проливати невинну кров, їхні думки — думки лихі, руїна й грабунок на їхніх шляхах!
8 Шляхи спокою не знають і правосуддя нема на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки і кожен, хто ними ступає, не має спокою.
9 Тому віддалилося право від нас, і не сягає нас справедливість! Чекаємо світла — та ось морок, чекаємо сяйва — та й у темряві ходимо!
10 Ми мацаємо, мов сліпі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі, спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!...
11 Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті, повсякчас воркочемо, чекаємо права — й нема, порятунок від нас віддалився...
12 Бо збільшилися наші переступи перед тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами беззаконня наше, а наші провини ми знаємо!
13 Ми зраджували й брехали на Господа, і відступили від нашого Бога, казали про утиск та зраду, вагітніли й видумували з серця свого слова неправдиві...
14 І правосуддя назад відступило, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти.
15 Істина зникла, а той, хто від лихого відходить, грабований він...