І повернулася тінь від сонця на десять східців назад тими східцями, якими зійшла було.
9 А це писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав від своєї хвороби:
10 "Я сказав був: "Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму"...
11 Я сказав: "Не побачу я Господа, Господа в краї живих, вже між мешканцями царства померлих не побачу людини...
12 Помешкання моє вже розібране, і від мене відібране, немов той пастуший намет. Я життя своє згорнув, мов ткач полотно, від основи мене він відірве, змушує страждати з ранку до ночі...
13 Я кричав аж до ранку... Він, як лев, трощить усі кістки мої, цілодобово змушує страждати мене...
14 Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб. Зниділи очі мої, позираючи вгору... Господе, розчавлений я, заступися за мене!
15 Що маю сказати? А що він сказав був мені, те й зробив. Всі роки свої я матиму гіркоту на душі!
16 Господе, на словах твоїх, житимуть люди, як і моя душа, ти зцілиш мене і оживиш!
17 Ось страждання ці вийшли мені на добро, ти стримав від гниття в могилі мою душу, бо ти кинув за спину свою всі гріхи мої,
18 бо ж не прославлятиме тебе шеол, смерть тебе не вихвалятиме... Не можуть сподіватися на правду твою ті, хто сходять до могили.
19 Живий, тільки живий тебе славитиме, як я ось сьогодні, батько синам розкаже про правду твою!
20 Господь на порятунок мені, і ми співатимемо в оселі Господній по всі дні мого життя!21 А Ісая сказав: "Хай візьмуть фіґовий хлібець, і хай розітруть на тому гнояку, і він видужає!"
22 А Єзекія запитав: "Який мені буде знак, що я ввійду до оселі Господньої?"
Iсаї 39
1 Того часу послав Меродах-Баладан, син Баладанів, вавілонський цар, листи та подарунка до Єзекії, бо почув був, що той захворів та видужав.
2 І радів ними Єзекія, і показав їм скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброярню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в палаці своєму та в усьому володінні своєму.
3 І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й запитав у нього: "Що казали ці люди? І звідки вони прийшли до тебе?" А Єзекія відповів: "Вони прийшли до мене з далекого краю, з Вавілону".
4 І той запитав: "Що вони бачили в палаці твоєму?" І Єзекія відповів: "Усе, що в ньому, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх".
5 І сказав Ісая до Єзекії: "Послухай же слова Господа Саваота:
6 "Ось приходять дні, коли все, що в палаці твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене аж до Вавілону. Нічого не залишиться", — каже Господь...
7 А синів твоїх, що вийдуть з тебе, яких ти породиш, заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавілонського царя!""...
8 І сказав Єзекія до Ісаї: "Добре Господнє слово, яке ти сказав!" І подумав собі: "Так, за моїх днів буде мир та безпека!"...
Iсаї 40
1 Втішайте, втішайте народ мій, каже ваш Бог!
2 Промовляйте до серця Єрусалиму, звіщайте йому, що скінчилася його недоля і провини йому пробачені, бо він за свої всі гріхи вдвоє отримав з руки Господа!
3 Чути голос, що закликає: "Готуйте в пустелі шлях Господній, рівняйте битий шлях Богові нашому в степу!"
4 Хай підніметься всяка долина і хай понизиться всяка гора та пагорб, і хай стане крутизна за рівнину, а пасма гірські — за долини!
5 І з'явиться слава Господня, і побачить її кожне тіло, бо вуста Господні це сказали!
6 А голос закликає: "Звіщай!" Я ж запитав: "Про що маю звіщати?" Звіщай: "Всяке тіло — трава, всяка ж слава — як цвіт польовий.
7 Від подиху Господнього трава засихає, а квітка в'яне!... Воістину, народ — це трава.
8 Трава засохне, а квітка зів'яне, слово ж нашого Бога буде вічно!"
9 На гору високу зійди, благовіснику Сіону, посиль свій голос, благовіснику Єрусалиму! Посиль, не лякайся, скажи містам Юди: "Ось Бог ваш!"
10 Ось прийде Господь Бог з потугою, і рука його пануватиме для нього. Ось із ним нагорода його, а перед обличчям його — його відплата.
11 Він отару свою пастиме, як пастух, рукою своєю збере ягнята, і на грудях своїх носитиме їх, дійних же дбайливо водитиме!
12 Хто води переміряв своєю пригорщею, а п'яддю виміряв небо, і в мірку зібрав порох землі, і гори та пагорби зважив вагою?
13 Хто Господнього духа збагнув, і де та людина, що поради свої давала йому?
14 З ким радився він, і той дав йому розуміння, хто навчив шляхів права, хто додав йому знань, і хто йому підказав шлях мудрості?
15 Таж народи для нього, як крапля з відра, а важать — як порох на шальках! Адже він острови піднімає, немов порошинку!
16 Навіть дерев Лівану не вистачить на жертовне вогнище, не стане й його звірини на цілопалення!
17 Супроти нього всі люди немов би ніщо, пораховані в нього марнотою та порожнечею.
18 І до кого вподобите Бога, і образ який ви поставите поруч із ним?
19 Майстер божка відливає, золотар же його покриває золотом, та прикріплює йому срібні ланцюжки.
20 Хто на таке не спроможний, бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який би стояв не хитаючись.
21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не повідомлено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?
22 Він той, хто сидить понад кулі земної, а мешканці її немов та сарана. Він ростягнув небо, мов тканину тонку, напнув він його, мов намет на житло.
23 Він той, хто князів перетворює на ніщо, робить суддів землі за марноту.
24 Вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і стовбур їхній в землі ще не вкорінився, та як тільки на них він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!
25 До кого мене прирівняєте, і йому буду рівний? — каже Святий.
26 Погляньте вгору й побачте, хто те все створив? Той, хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність його.
27 Нащо кажеш, Якове, і ти Ізраїлю: "Прихований шлях мій перед Господом, і від уваги Божої відійшло моє право".
28 Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув, що Бог — відвічний Господь, що землю він створив? Він не змучується та не втомлюється, і незбагненний розум його.
29 Він змученому дає силу, а безсилому — міць.
30 Змучаться хлопці й потомляться, юнаки спіткнуться й попадають,
31 а ті, що сподіваються на Господа, силу відновлять, крила піднімуть, немов ті орли, бігатимуть — і не втомляться, ходитимуть — і не змучаться!
Iсаї 41
1 Послухайте мовчки мене, острови, а народи, чекайте навчання мого! Хай підійдуть і скажуть: "Приступімо всі разом на суд!"
2 Хто зі сходу пробудив переможця? Він народи дає перед ним та царів на топтання, його меч перетворює їх на порох, його лук — на солому, розвіяну вітром.
3 Він впевнено жене їх шляхом, яким ще не ходив ногами своїми.
4 Хто розпочав і довершив це? Той, хто покоління покликав віддавна. Я, Господь, перший, і з останніми я той самий!
5 Бачили це острови та жахалися, кінці землі тремтіли, вони прийшли всі разом.
6 Один одному допомагає і каже до брата свого: "Тримайся!"
7 І підбадьорює ремісник золотаря, а той, хто молотком розгладжує метал, того, хто працює молотом та каже про пайку, що добре виходить, і дає цвяхів для міцності.
8 Та ти, о Ізраїлю, рабе мій, Якове, що я тебе обрав, насіння Авраама, друга мого,
9 ти, якого я взяв був з усіх кінців землі, покликав тебе з найвіддаленіших місць її, і сказав до тебе: "Ти раб мій, я обрав тебе і не відкинув,
10 не бійся, бо я з тобою, і не озирайся в боки, бо я Бог твій! Я зміцню тебе, і тобі допоможу, і правицею правди своєї тебе я підтримаю.
11 Отож, осоромляться всі, що на тебе лютують, хто затіває с тобою сварку, стануть нічим і згинуть твої супротивники.
12 Шукатимеш своїх супротивників, але їх ти не знайдеш. Стануть нічим та марнотою ті, хто з тобою воює.
13 Бо я — Господь, Бог твій, що каже тобі, тримаючи тебе за правицю: "Не бійся, я тобі допоможу!
14 Не бійся, ти Якова черве, жменько Ізраїлева. Я тобі допоможу, — каже Господь, Святий Ізраїлів, що тебе викуповує!
15 — Ось зроблю я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх потрощиш, а пагорби перетвориш на полову!
16 Ти їх перевієш, і вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти втішатимешся Господом, хвалитимешся Святим Ізраїлевим.
17 Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від спраги висох. Я, Господь, вислухаю їх, я, Бог Ізраїлів, їх не полишу!
18 Я ріки відкрию на лисих горах, а джерела — посеред долин, перетворю я пустелю на озеро глибоководне, а землю суху на джерела!
19 На пустелю дам кедра, акацію, мирта й маслину, насаджу я в степу кипариса, явора й бука,
20 щоб усі побачили й знали, пересвідчилися та зрозуміли, що Господня рука це зробила і створив це Святий Ізраїлів!"
21 Принесіть свою справу, — каже Господь, — доведіть мені, каже Цар Якова.
22 Хай прийдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! І розкажуть про справи минулі, а ми серце наше на те покладемо, щоб дізнатися про їхній кінець, або сповістіть нам про майбутнє.
23 Розкажіть наперед про майбутнє, і побачимо ми, що ви боги. Отож, зробіть щось добре чи лихе, щоб ми всі побачили.
24 Та ви менше від нічого, ваші справи мізерніші за марноту, огидний — хто вас обирає!
25 Я з півночі його покликав — і прийде він, зі сходу сонця ім'я моє покличе, і топтатиме князів, мов ту багнюку, як гончар, роблячи заміс, точе глину!
26 Хто сказав це віддавна, щоб знали те ми, і щоб наперед ми сказали: "Це правда?" Та ніхто не сказав, і ніхто не дав почути, і ніхто не почув ваших слів...
27 Я перший сказав до Сіону: "Ось вони!" І я дам Єрусалиму благовісника.
28 Але нікого нема, вони немов неіснуючі, нема кому дати пораду, щоб відповів, коли запитаю.
29 Тож усі вони — ніщо, їхні справи — марнота, вітер та порожнеча — їхні ідоли!
Iсаї 42
1 Ось мій слуга, що я підтримую його, мій обранець, що його полюбила душа моя. Я злив свого духа на нього і він відкриє народам справедливість.
2 Він не буде кричати та кликати, і на вулицях чути не дасть свого голосу.
3 Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догораючого не погасить, на собі він покаже, що таке справедливість.
4 Не втомиться він і не ослабне, поки не встановить на землі справедливість, і чекатимуть Закон його острови".
5 Так каже Господь Бог, що створив і напнув небеса, що ростелив землю з тим, що на ній, що дає людям дихання, і духа всім тим, хто ходить по ній:
6 "Я — Господь, покликав тебе в справедливості, і міцно триматиму за руки тебе, тебе берегтиму, і зроблю тебе заповітом народові, світлом поганам,
7 щоб очі відкрити незрячим, щоб звільнити в'язня з темниці, а мешканців темряви вивести на світло!
8 Я — Господь, оце ймення моє, і іншому слави своєї не дам, ні хвали своєї божкам.
9 Речі давні прийшли ось, нові ж я вам розповім, дам почути про них, поки вони настануть.
10 Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі йому хвалу! Хай шумить море, і все, що в ньому, острови та їхні мешканці!
11 Хай гучно кличуть пустеля й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скель, хай кричать із вершини гірської!
12 Хай Господові честь віддадуть, і на островах його славу звіщають!
13 Господь вийде, як сильний вояк, розбудить завзяття своє, він вигукне бойовий клич, переможе своїх ворогів!
14 Я довго мовчав, був мовчазний та стриманий, а зараз я кричатиму, стогнучи й задихаючись, мов породілля!
15 Спустошу я гори й пагорби, всю їхню рослинність висушу, річки перетворю в острови, і стави повисушую!
16 І я поведу незрячих шляхом, якого не знають, стежками незнаними їх поведу, перетворю перед ними темряву на світло, вирівняю їм шлях.