Шукала його, та його не знайшла...
2 Хай устану і хай я пройдуся по місту, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...
3 Спіткали мене сторожі, що по місту проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя. Схопила його, й не відпустила, аж поки його не ввела в оселю неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...
5 Заклинаю я вас, дочки Єрусалиму, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки воно само не прокинеться!...
6 Хто вона, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами купецькими?
7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
9 Ноші зробив собі цар Соломон із ліванських дерев:
10 жердини їхні зробив він із срібла, а його склепіння — золоте, сидіння з пурпуру, а його середина з любов'ю вбрана дочками Єрусалиму!...
11 Підіть і побачте, о дочки Сіону, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала в день весілля його та в день радості серця його!
Пiсня над пiснями 4
1 Яка ти прекрасна, моя подруго, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, поглядають із-за серпанку твого! Твої коси немов череда кіз, що хвилями сходять з гір Гілеаду!
2 Твої зубки немов та отара овець стрижених, що з купелі вийшли, що котять близнята, і між ними нема неплідної...
3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої вуста красні, мов частина гранату, скроня твоя за серпанком твоїм!
4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована. Тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасаються між лілеями...
6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на гору мирри й на пагорб ладану...
7 Уся ти прекрасна, моя подруго, і вади нема на тобі!
8 Зі мною з Лівану, моя наречена, зі мною з Лівану ти підеш! Поглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з лігвища левів, з леопардових гір.
9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені одним поглядом своїм, разочком одненьким намиста свого!...
10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки краще кохання твоє за вино, а запах масел твоїх за всі пахощі!...
11 Вуста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а одяг твій пахне ліванськими пахощами!
12 Замкнутий садок — то сестриця моя, наречена моя — замкнутий садок, джерело запечатане...
13 Лоно твоє — сад гранатовий з плодом досконалим, кипри і нарди,
14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое з усіма найкращими пахощами,
15 ти джерело садове, криниця живої води, та тієї, що плине з Лівану!...
16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з півдня, повій на садок мій. Хай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і хай споживе плід найкращий його!...
Пiсня над пiснями 5
1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, моя наречена! Збираю я мирру свою з бальзамом, споживаю мед щільниковий, п'ю вино з молоком!... Споживайте, друзі, пийте до схочу, кохані!
2 Я сплю, моє ж серце чує... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, моя подруго, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
3 Зняла я одяг свій, як знову його одягну? Помила я ніжки свої, як же їх забрудню?...
4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалося від того!...
5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він промовляв... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відгукнувся до мене...
7 Зустріли мене сторожі, що ходять по місту, набили мене, завдали мені ран... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
8 Заклинаю я вас, дочки Єрусалиму, як мого коханого зустрінете, скажіть йому, що я хвора з кохання!
9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша із жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що ти так заклинаєш нас?
10 Коханий мій білий і рум'яний, найпомітніший він серед десяти тисяч інших...
11 Голова його — щире золото, його кучері — пальмові гілки, чорні, як ворон...
12 Його очі, немов голубки над джерелами водними, у молоці викупані, що над повним струмком посідали!
13 Його личко як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи — лілеї, з яких капає мирра!
14 Його пальці — золоті, оздоблені хризолітом, а живіт його — витвір мистецтва зі слонової кістки, покритий сапфірами!
15 Його ноги — мармурові колони, на золотих підставах! Його вигляд величний, немов той ліванський кедр!
16 Солодкі його вуста, і весь він жаданий... Оце мій коханий, оце мій дружок, дочки Єрусалиму!
Пiсня над пiснями 6
1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша із жінок? Куди попрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його з тобою.
2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
4 Ти прекрасна, моя подруго, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
5 Відверни свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов череда кіз, що сходять хвилями з гір Гілеаду!
6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелі вийшли, що котять близнята, і між ними нема неплідної!
7 Мов частина гранату скроня твоя за серпанком твоїм!
8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам нема числа,
9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, єдина вона у своєї матері! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою кликали, а цариці й наложниці вихваляли її:
10 "Хто це така, мов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?"
11 Зійшла я в горіховий сад, щоб поглянути на пуп'янки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи розцвіли гранати?
12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя на колісницю князя мого народу...
Пiсня над пiснями 7
1 Повернися, повернися, Суламітко! Повернися, повернися, хай ми на тебе надивимося! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на бойовий танець?
2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов, майстерно виточене намисто!
3 Твій пупок — немов кругла чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт — сніп пшениці, оточений тими лілеями!
4 Два перса твої — немов двоє сарняток близнят!
5 Твоя шия — як башта з кістки слонової, твої очі — озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс — немов вежа ліванська, що дивиться все в бік Дамаску!
6 Голівка твоя на тобі — мов Кармел, а коса на голівці твоїй — немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
7 Яка ти прекрасна й приємна яка, серед усієї розкоші!
8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса — до грон виноградних!
9 Я подумав: "Вилізу на цю пальму, схоплюся за гілки її", і хай стануть перса твої, немов виноградні грона, а дихання твоє, як пахощі яблук!...
10 А вуста твої, як найкраще вино. Тече воно до мого коханого, робить промовистими і вуста сплячих!
11 Я належу своєму коханому, а його пожадання — до мене!
12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, заночуємо серед лавсоній!
13 Встанемо рано й підемо в виноградники, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвіли, чи гранатові дерева порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!
14 Видадуть аромат мандрагори, і біля наших дверей усілякі найкращі плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, мій коханий!
Пiсня над пiснями 8
1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б зустріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
2 Привела б я тебе до оселі неньки своєї. Ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним та гранатовим соком!
3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
4 Заклинаю вас, дочки Єрусалиму, не будіть мого кохання, аж доки воно само не прокинеться!
5 Хто вона, що виходить з пустелі, опираючись на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя ненька!
6 Поклади мене, як печатку на серце своє, як печатку на руку свою, бо непереборне кохання, як смерть, ревнощі люті, немов той шеол, його жар — жар вогню, воно полум'я Господа!
7 Води великі не зможуть загасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання весь маєток свій, то зневажили б ним!...
8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
9 Якщо вона мур, забороло срібне збудуймо на ньому, а якщо вона двері, облицюймо кедром їх...
10 Я мур, мої ж перса як вежі, тоді я була в його очах мов та, що спокій знайшла...
11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
13 О ти, що сидиш у садах, друзі твої прислухаються до твого голосу. Дай почути його й мені!
14 Втікай, мій коханий, і стань подібний до сарни, чи до молодого оленя в бальзамових горах!
ПРОРОЦТВО ІСАЇ
Iсаї 1
1 Видіння Ісаї, Амосового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів.
2 Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо промовляє Господь: "Синів собі виховав та викохав я, а вони вчинили бунт проти мене!...
3 Віл знає свого власника, а віслюк — ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, не звертає уваги народ мій на мене"...
4 О люде грішний, обтяжений злочинами, лиходійське насіння, сини розбещені, ви покинули Господа, ви Святим Ізраїлевим знехтували, відвернулися!
5 У що будете биті ще, коли неслухняними далі будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще...
6 Від стопи ноги й аж до голови нема живого місця на ньому: рани, синці та відкриті виразки, не перев'язані й оливою не змащені...
7 Земля ваша спустошена, вогнем спалені ваші міста, поля ваші на ваших очах поїдають чужинці, скрізь пустка, немов після вандалів!...
8 І залишилася дочка Сіону, мов курінь у винограднику, мов намет для ночівлі на баштані, як місто в облозі...
9 Коли б був Господь Саваот не лишив нам залишку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні...
10 Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморрський.
11 "Нащо мені численні ваші жертви? каже Господь.