Як оці помирають, так само помирають і ті, і для всіх один дух, і нема над твариною вищості людям, марнота бо все!...
20 Все до місця одного йде. Все постало з пороху, і повернеться все знов до пороху...
21 Хто те знає, чи дух людських синів піднімається вгору, і чи спускається долі дух тварин?
22 І я бачив, нема людині кращого, як з праці своєї радіти, бо це життя її! Бо хто поведе її поглянути, що буде по ній?...
Проповідник 4
1 І знов я побачив всі утиски, що вчинялися під сонцем, і сльоза ось гноблених, та нема для них, хто б розраду їм дав, і насилля з руки, що їх гнобить, і нема для них розради...
2 І я визнав, що давно померлим, краще ніж живим, що живуть нині...
3 А краще від них від обох тій людині, що досі ще не була, що не бачила вчинків лихих під сонцем!
4 І я бачив, що всякий успіх одного, викликає заздрість іншого, і це все марнота та гонитва за вітром!...
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та тіло своє поїдає,
6 краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та гонитви за вітром!...
7 І знову я бачив марноту під сонцем:
8 Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та нема кінця всім зусиллям його, і не насититься око багатством його, і він не скаже: "Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу?" Марнота й оце, і даремна трата сил...
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу платню за працю свою,
10 і якби один упав, підніме інший свого друга! Та лихо одному, як він упаде, нема іншого, щоб підвести його...
11 Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зігрітись одному?
12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро порветься!
13 Кращий убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже застережень не сприймає,
14 бо виходить юнак із в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своєму народився він убогим!
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, як вони товпляться біля цього юнака, що має він стати на місце його.
16 Нема кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та гонитва за вітром!...
17 Пильнуй за ногою своєю, як до Божої оселі йдеш, адже прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім вчинків лихих!
Проповідник 5
1 Не квапся своїми вустами, і серце твоє хай не поспішає казати слова перед Божим обличчям, Бог бо на небі, а ти на землі, тому хай нечисленними будуть слова твої!
2 Бо як сни сняться через великі турботи, так і через багатослів'я — дурне базікання.
3 Коли даси обітницю Богові, то не зволікай її виконати, бо він не прихильний до дурнів, а що ти обіцяв, виконай!
4 Краще не дати обітницю, ніж дати й не виконати!
5 Не давай своїм вустам впроваджувати своє тіло, і не кажи перед ангелом Божим: "Це помилка!" Нащо Бог буде гніватися на твій голос, і справи твоїх рук буде нищити?
6 Бо марнота в численності снів, як і в численності слів, але ти бійся Бога!
7 Якщо ти побачиш у краї якому утиск злидаря і порушення права та викривлення правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
8 І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
9 Хто полюбляє срібло, той не насититься ним, хто ж полюбляє прибуток від багатства, це марнота також!
10 Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі те все?
11 Сон солодкий у працюючого, і не важливо чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
12 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке зберігається власникові його на лихо,
13 і гине багатство таке випадково, а народиться син і нема нічого у нього в руці:
14 як голий він вийшов з утроби матері своєї, так і відійде голим, і нічого не винесе він з праці своєї, що можна б узяти своєю рукою!...
15 І це теж лихо болюче: як він був прийшов, так само й відійде, і яка йому користь, що працював на вітер?
16 А до того всі дні свої їв у темряві, багато мав смутку, хвороб та розчарувань...
17 Оце, що я бачив, доброго та гарного, щоб їла людина й пила, і щоб насолоджувалася плодами праці своєї в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
18 Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати з того, та брати свою частку й тішитися своєю працею, то це дар Божий!
19 Вона багато не думає про швидкоплинність свого життя, бо Бог її серце наповнює радістю!
Проповідник 6
1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми.
2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і нестатку ні в чому, чого забажає для своєї душі, не знає вона, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть. Це марнота й недуга тяжка!...
3 Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив численні роки, і дні віку його були довгі, але не наситилася добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: Недоноскові краще за нього!...
4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде ймення його,
5 не бачив він сонця і не знав, тому спокійніше йому ніж тому!...
6 А коли б він жив двічі по тисячі років, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?
7 Вся праця людини для рота її, та душа її не насичується.
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що знає, як перед людьми ходити?
9 Краще бачити очима, аніж мандрувати в думках, і також це марнота та гонитва за вітром...
10 Що було, тому ймення його вже дане давно, і відоме, що то людина, і вона не може судитися з сильнішим від себе,
11 бо багато речей, що марноту примножують, але яка користь від них для людини?
12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, в яких вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
Проповідник 7
1 Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерті людини від дня її народження!
2 Краще ходити до оселі жалоби, ніж до оселі бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!
3 Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумному добре серце!
4 Серце мудрих в оселі жалоби, а серце безглуздих у оселі веселощів.
5 Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісню дурнів,
6 бо як тріск тернини під горщиком, такий сміх дурня. Теж марнота й оце!...
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар псує серце.
8 Кінець справи краще від початку її. Кращий терпеливий від чванькуватого!
9 Не квапся в своєму дусі ображатися, бо образа спочиває в нутрі дурнів.
10 Не кажи: "Що це сталося, що перші дні були кращі за ці?" бо не з мудрості ти запитав про це.
11 Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 бо під захистом мудрості як під захистом срібла, та перевага знаннь і мудрості в тому, що вони життя зберігають тому, хто має їх.
13 Придивися уважно до Божих справ, бо хто може те випростати, що він викривив?
14 За доброго дня веселися, за лихого ж зважай на те, що перше і друге вчинив Бог для того, щоб людина нічого по собі не знайшла!
15 В днях марноти своєї я всього набачився: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе у своєму злі.
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру. Нащо нищити маєш себе?
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь. Нащо маєш передчасно померти?
18 Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 Нема людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,
21 тому не клади свого серця на всякі слова, що кажуть люди, щоб не чути, як твій раб лихословить тебе,
22 знає бо серце твоє, що ти також багато лихословив на інших!
23 Усе це я в мудрості випробував, і сказав: "Стану мудрим!" Та далека від мене вона!
24 Далеке оте, що було, недосяжне й глибоке, хто знайде його?
25 Звернувся я серцем своїм, щоб збагнути, розвідати та знайти мудрість і розум, та щоб дізнатися, в чому хибність дурості і нерозсудливість безглуздя!
26 І знайшов я річ гіршу від смерті — то жінку, бо пастка вона, її ж серце — тенета, а руки її — кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!
27 Ось, до якого висновку прийшов я, сказав Проповідник, порівнюймо одне з одним, щоб знайти розуміння!
28 Чого шукала душа моя, та не знайшла. Я знайшов одного з тисячі праведного чоловіка, але жінки між ними всіма не знайшов!...
29 Лиш оце я знайшов, що праведними створив Бог людей, та вигадок усяких шукають вони!...
Проповідник 8
1 Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Прояснює мудрість людини обличчя її, і суворість його полишає.
2 Я раджу: Накази царські виконуй заради присяги перед Богом.
3 Не квапся від нього йти, не стій при справі лихій, бо все, що захоче, він зробить,
4 бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?
5 Хто виконує заповідь, той не побачить нічого лихого, серце ж мудрого знає час і суд.
6 Для кожної речі час і суд свій, бо багато на людину лиха,
7 бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?
8 Нема в людини влади над духом, щоб стримати його, і нема в неї влади над днем смерті, і нема звільнення від цієї війни, і не врятує безбожність тих, хто під владою в неї.
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до всього, що відбувалося під сонцем, у час, коли панує людина над людиною на лихо для неї.
10 І я бачив безбожних похованих, і до їхніх могил приходили, а ті, що робили добро, викинуті з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце!
11 Не швидко виконується присуд за вчинки лихі, тому серце людських синів повне бажання вчиняти лихе.
12 Хоч сто раз зробить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, але я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям його має страх!
13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим обличчям не має страху!
14 Є марнота, яка діється на землі. На праведних лихо спадає, мов за вчинок безбожних, а на безбожних спадає добро, мов за вчинки справедливі! Я сказав, що марнота й оце!...
15 І радість я вихваляв, бо нема людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість збагнути, і побачити справи людські на землі, бо через них ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,
17 і коли я побачив усякі справи Бога, тоді я зрозумів, що не може людина збагнути того, що робиться під сонцем! Тому, як би людина не бажала дошукатися цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...
Проповідник 9
1 Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні вчинки у Божій руці, так само любов чи ненависть.