Всю громаду мою спустошив,
8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
9 Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог пронизує очима мене...
10 Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках, збираються разом на мене.
11 Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних...
12 Спокійний я був, та тремтячим мене він зробив... Схопивши за шию, він мене розтрощив, та й поставив мене собі ціллю:
13 Його стрільці мене оточили, він розриває нирки мої без жалю, мою жовч виливає на землю...
14 Він робить пролом на проломі в мені, він мчить на мене, як дужий вояк...
15 Верету пошив я на шкіру свою, і нижче пороху моя голова...
16 Почервоніло обличчя моє від плачу, на повіках моїх залягла смертна тінь,
17 хоч насилля нема в долонях моїх, і чиста молитва моя!
18 Не прикрий, земле, крові моєї, і хай місця не буде для зойків моїх,
19 бо віднині маю на небі Свідка, мій Захисник на висоті...
20 Мої друзі глузують з мене, моє око до Бога сльозить,
21 і хай він дозволить людині судитися з Богом, як синові людському з ближнім його,
22 бо минуть кілька років, і піду я шляхом, без вороття...
Йов 17
1 Мій дух надломився, мої дні згасають, попереду в мене тільки могила!...
2 Я став посміховиськом, і очі мої в гіркоті ночують...
3 Дай заставу за мене собі сам, бо хто ще на знак запоруки, зі мною вдарить по руках?
4 Бо від розуміння закрив ти їх серце, тому не звеличуєш їх.
5 Вони ділять на ближніх, а очі синів їхніх темніють,
6 Він зробив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...
7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Праведники дивляться з подивом, і невинний встає на безбожного.
9 І праведний тримається шляху свого, а чистий руками зростає в силі.
10 Але ви поверніться і продовжуйте, може бодай одного знайду між вами розумного...
11 Мої дні минули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
12 вони перетворюють мені ніч на день, наближають світло в час темряви!
13 Як помешкання свого, сподіваюся тільки шеолу, в темноті постелю своє ложе...
14 До могили я кличу: "О мій батьку!" До черви: "Моя мамо та сестро моя!"...
15 Де ж моє сподівання? Хто побачить його?
16 За шеолові засуви зійде воно, як ми станемо порохом"...
Йов 18
1 І сказав Білдад:
2 "Як довго ви будете пастками класти слова? Поміркуйте, а потім будемо розмовляти!
3 Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми дурні?
4 О ти, що розшарпуєш душу свою в гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
5 Таж світильник безбожних погасне, і не будуть виблискувати іскри його:
6 його світло стемніє в наметі, і згасне в ньому світильник його,
7 ослабнуть впевнені кроки його, і вдарить його власний намір!...
8 Ходитиме він понад сітями, і втрапить у пастку ногами своїми
9 пута схоплять його за стопу, і міцно триматиме його сітка,
10 на нього захована мотузка на землі, а пастка на нього — на стежці...
11 Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
12 Його сила не має поживи, а нещастя чатує на нього збоків.
13 хвороба з'їдає його шкіру, а первісток смерті поїсть члени його.
14 Відірваний буде спокій від намету його, а ти до царя жахів його приведеш...
15 Він перебуває в наметі чужому, на помешкання його буде кинута сірка.
16 Здолу посохне коріння його, а вгорі його гілки зів'януть.
17 Його пам'ять зникне з землі, а його ім'я з околиць.
18 Заженуть його зі світла до темряви, і весь світ прожене його.
19 Без нащадка в народі залишиться він, і без живої душі в оселі.
20 На заході жахнуться від нещастя його, а на сході злякаються...
21 Ось такі помешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!"
Йов 19
1 А Йов сказав:
2 "Аж доки засмучувати будете душу мою, та пригнічувати мене словами?
3 Десятий раз ви мене соромите, гнобити мене не цураєтеся!...
4 Якщо насправді завинив я, то мій гріх при мені залишиться.
5 Якщо вам конче в радість звеличуватися наді мною, і виказувати про мою ганьбу?
6 Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета свої розтягнув наді мною!
7 Ось ґвалтом кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та нема суду!...
8 Він перегородив мій шлях, і я не пройду, він поклав на стежки мої темряву!
9 Він стягнув з мене славу мою і корону зняв мені з голови!
10 Звідусіль він ламає мене, і я зникаю, сподівання мої, як те дерево, вивернув він...
11 І на мене свій гнів запалив, і зарахував він мене до своїх ворогів:
12 полки його разом приходять, торують на мене шлях свій, і таборують навколо намету мого...
13 Віддалив він від мене братів моїх, а знайомі стали чужими для мене,
14 мої ближні зникли, і забули про мене знайомі мої...
15 Хатні мої, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став у їхніх очах...
16 Я кличу свого раба, а він відповіді не дає, хоч своїми вустами благаю його...
17 Мій дух став бридкий для жінки моєї, а мій запах — синам моєї утроби...
18 Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують з мене...
19 Всі друзі мої гидують мною, а кого я любив обернулися проти мене...
20 До шкіри моєї й до тіла мого прилипли кістки мої і випирають, неначе зуби...
21 Змилуйтеся наді мною ближні мої, бо доторкнулася до мене Божа рука!...
22 Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтеся моїм тілом?
23 О, коли б записати слова мої, коли б у книгу вставити,
24 коли б різцем залізним чи оловом на скелі витесати їх навіки!
25 Та я знаю, що мій Захисник живий, і останнім він стане над порохом,
26 і хоч шкіра моя розпадається, та в тілі своєму побачу я Бога,
27 сам я побачу його, мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моєму нутрі!...
28 Коли міркуєте ви: "За що гнатимемо його, чого б лихого в ньому знайти!"
29 то побійтеся меча, бо гнів за провину — меч, щоб ви знали, є ще Суддя!"...
Йов 20
1 І сказав Цофар:
2 "Тому думки мої відповідати мене спонукають, і тому в мені цей неспокій!
3 Почув я образливий докір, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Чи знаєш ти те, що від вічності, відколи людина на землю поставлена,
5 спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на мить?
6 Якщо піднесеться велич його до неба, а його голова аж до хмари досягне,
7 проте він згине навіки, немов той гній, хто бачив його, запитає: "Де він?"
8 Немов сон відлетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він наполоханий буде:
9 його бачило око, та бачити вже не буде, і місце, на якому він був, вже його не побачить...
10 Сини його підлещуватимуться до нужденних, і руками своїми він поверне маєток їм...
11 Повні кістки його молодечої сили, та до пороху з ним вона ляже!
12 Якщо у вустах його зло солодке, він ховає його під своїм язиком,
13 береже і не відпускає, і тримає його у своїх вустах,
14 то цей хліб у його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...
15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює, Бог виганяє його з утроби його...
16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!
17 Він олійних потоків не побачить, ані струмків меду та молока.
18 Поверне він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з торгівлі своєї, жувати не буде...
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він грабував будинок, хоч не ставив його!
20 Бо спокою не знав він у нутрі своєму, і свого наймилішого не збереже.
21 Нема зажерливості його меж, тому нетривале добро його все.
22 За повного статку його, буде тривожно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!
23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле він на нього жар гніву свого, і дощитиме на нього його недугами...
24 Він буде втікати від зброї залізної, та вдарить його мідний лук...
25 Прошиє стріла його тіло, а спис пройде через жовчний міхур, і жах на нього впаде!
26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти вогонь не роздмухуваний, а те що в наметі його буде знищене...
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,
28 врожай від господи його втече, розпливеться в день гніву його...
29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!"
Йов 21
1 А Йов сказав:
2 "Уважно послухайте слово моє, і хай буде мені це розрадою!
3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй глузуватимете.
4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би стати нетерплячим мій дух?
5 Подивіться на мене з подивом, і руку свою покладіть на вуста...
6 Я коли згадую про це, то мене огортає страх, і морозом проймається тіло моє...
7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
8 Нащадки в них міцно стоять перед ними, їхні нащадки у них на очах...
9 У їхніх будинках нема страху, і над ними нема бича Божого.
10 Спинається бугай його, і немарно, зачинає корова його, і не скидає.
11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їхні діти вибрикують.
12 Вони співають під бубни та цитри, і веселяться під звуки сопілки.
13 Провадять в добрі свої дні, і до шеолу сходять у спокої.
14 А до Бога кажуть вони: "Відступи від нас, ми шляхів твоїх не бажаємо знати!
15 Хто такий Всемогутній, що будемо служити йому? І яка нам користь благати його?"
16 Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...
17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходять на них їхні нещастя? Чи він часто у гніві своєму на них розставляє пастки!
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
19 Бог збереже синам його кривду, та надолужить самому йому, щоб він знав!
20 Хай його очі побачать нещастя його, і бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
21 Яка йому частка в оселі його по ньому, як число його місяців вже скінчилося?
22 Чи буде хто Бога навчати знань, що й небесних судитиме?
23 Оцей у повній силі своїй помирає, весь він спокійний та мирний,
24 діжки його повні були молока, а мозок кісток його свіжий.
25 А цей помирає з гіркотою в душі, і доброго не споживав він,
26 та порохом будуть лежати обоє вони, і черва покриє їх...
27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що прагнете кривдити ними мене.
28 Бо ж питаєте ви: "Де князів будинок, і де намет пробування безбожних?"
29 Хіба ви не запитували мандрівників, і їхнє свідчення не запамятали,
30 що буває врятований у день загибелі лиходій, і на день гніву має захист!
31 Хто в обличчя йому розповість про шлях його? І хто йому надолужить, за те, що він наробив?
32 І на цвинтар буде проваджений він, і про могилу його подбають...
33 Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто був до нього, нема тим числа...
34 Тож чого варті ваші втішання, коли ваші відповіді — суцільна фальш?"...
Йов 22
1 І сказав Еліфаз:
2 "Чи для Бога людина корисна? Ні, бо мудрий корисний самому собі!
3 Хіба Всемогутній бажає, щоб ти був ніби праведним? І що за користь йому, як шляхи свої ти вважаєш невинними сам?
4 Чи він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
5 Хіба твоє зло не велике? Та ж твоїм беззаконням нема кінця!
6 Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з жебрака одяг стягав!
7 Не поїв ти водою спраглого, і від голодного стримував хліб...
8 Для людини сильної цей край, і поважний у ньому сидітиме.
9 Ти порожньо вдів відсилав, і сирітські руки гнобилися,
10 тому пастки тебе оточили, і раптовий страх тебе позбавляє спокою,
11 Настала пітьма, ти нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе...
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та угору на зорі поглянь, як вони високо!
13 А ти кажеш: "Що знає Бог? Чи судитиме він через темряву?
14 Хмари завіса йому, і він не бачить, і ходить по небосхилу".
15 Чи ти триматимешся шляху відвічного, що ним ступали безбожні,
16 що невчасно були вони знищені, що річка розлита, підвалина їх,
17 що до Бога казали вони: "Відступи від нас!" — та: "Що зробить для нас Всемогутній?"
18 А він будинки їхні наповнив добром!...