Не вірте йому, бо не зміг жоден бог жодного народу та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші боги не врятують вас від моєї руки!16 Таке казали його раби на Господа, Бога, та на його раба Єзекію.
17 І писав він листи образливі на Господа, Ізраїлевого Бога, з такими словами: "Як боги народів тих країв не врятували свого народу від моєї руки, так не врятує Бог Єзекії народу свого від моєї руки!"
18 І гучно кричали вони юдейською до мешканців Єрусалиму, що були на мурі, щоб настрашити їх та налякати і здобути місто.
19 І висловлювалися вони проти Бога Єрусалиму, як проти богів землі, що зроблені людськими руками.
20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і зверталися до неба.
21 І послав Господь ангела, і він винищив усе військо і його очільників у таборі царя асирійського, і той повернувся з соромом до краю свого. А коли він прийшов до оселі бога свого, то там його власні нащадки вбили його мечем...
22 І врятував Господь Єзекію та мешканців Єрусалиму від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки інших ворогів, і дав їм мир навколо.
23 І багато приносили дарів для Господа в Єрусалим та коштовні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьому звеличився в очах усіх народів!
24 Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, і той відповів, і дав йому знака.
25 Та Єзекія не віддав належне йому, бо запишалося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусалим.
26 Але впокорився Єзекія в пишноті серця свого, він та мешканці Єрусалиму, і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії.
27 І мав Єзекія дуже велике багатство та славу, і він поробив собі скарбниці на срібло й на золото, і на камінь коштовний, і на пахощі, і на щити, і на всякі коштовні речі,
28 і клуні на збіжжя, і на виноградний сік, і на свіжу оливу, і загони для всякої худоби, і загони для черед.
29 І побудував він собі міста, і мав багато дрібної та великої худоби, бо Бог дав йому дуже великий маєток.
30 І Єзекія направив води горішнього Ґіхону на захід до Давидового Міста. І мав Єзекія успіх в усіх справах своїх.
31 Тільки при послах вавілонських очільників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в краю, залишив був його Бог, щоб випробувати його і довідатися, що в нього на серці.
32 А решта справ Єзекії та його чеснот, ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у книзі про Юдиних та Ізраїлевих царів.
33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його в кінці схилу, де ховали Давидових нащадків, і віддали йому честь по смерті його, уся Юдея та мешканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасія.
2 хроніки 33
1 Манасія був віку дванадцяти років, коли він зацарював, і царював він у Єрусалимі п'ятдесят п'ять років.
2 І робив він лихе в Господніх очах, за огидними поганськими звичаями тих народів, яких вигнав Господь перед Ізраїлевих синів.
3 І він знову побудував висоти, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставляв жертовники для Ваалів, і поробив Астарти, і вклонявся всім небесним силам, і служив їм.
4 І побудував він жертовники в Господньому храмі, про якого сказав був Господь: "В Єрусалимі буде ім'я моє навіки!"
5 І побудував він жертовники для всіх небесних сил на обох подвір'ях Господнього храму.
6 І він проводив своїх синів через вогонь у долині Гінномового сина, і займався знахарством та чарами, і ворожив, і призначив тих, хто викликає духів померлих та духів віщих, і багато робив лихого в очах Господа, гніваючи його.
7 І поставив він різьбленого боввана, якого зробив, у Божому храмі, про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона: "У цьому храмі та в Єрусалимі, що його я обрав з усіх міст Ізраїлевих племен, покладу я ім'я своє навіки!
8 І вже не покине Ізраїль тієї землі, яку я дав вашим батькам, якщо тільки вони пильнуватимуть робити все так, як наказав я їм, і будуть виконувати Закон і устави, і постанови, дані через Мойсея".
9 Та Манасія спонукав Юдею й мешканців Єрусалиму, щоб ті робили гірше від тих народів, яких Господь винищив перед Ізраїлевих синів.
10 І звертався Господь до Манасії та до народу його, та не слухали вони.
11 І Господь навів на них очільників війська асирійського царя, і вони схопили Манасію, і закували його в подвійні мідні кайдани та ланцюги й повели його до Вавілону.
12 А як був він в утиску, то благав Господа, Бога свого, і впокорився перед обличчям Бога своїх батьків.
13 І молився він до нього, і той був ублаганий, вислухавши благання його, і повернув його до Єрусалиму, до царства його. І зрозумів Манасія, що Господь він — Бог!
14 По цьому збудував він дуже високий зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону, долиною аж входу в Рибну браму, й обніс ним Офел. І понасталяв він військових очільників по всіх укріплених містах Юдеї.
15 І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господньої оселі, і всі жертовники, що він побудував був на горі Господньої оселі та в Єрусалимі, і викинув те поза місто.
16 І збудував він Господнього жертовника, і приніс на ньому жертви мирні та на подяку, і звелів юдеям служити Господові, Богові Ізраїлевому.
17 Але народ приносив жертви ще на висотах, тільки вже Господові, Богові своєму.
18 А решта справ Манасії, і його молитва до Бога його, і слова провидців, що промовляли до нього ім'ям Господа, Бога Ізраїлевого, ото вони описані в історії Ізраїлевих царів.
19 А молитва його, і як були почуті його благання, і весь його гріх та його зрада, і місця, що побудував на них висоти й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням, ось вони описані в словах його провидців.
20 І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його поруч оселі його, а замість нього зацарював син його Амон.
21 Амон був віку двадцяти двох років, коли він зацарював, і царював він у Єрусалимі два роки.
22 І робив він лихе в Господніх очах, як робив його батько Манасія. А всім бовванам, яких наробив його батько Манасія, Амон приносив жертви та служив їм.
23 І не впокорився він перед Господнім обличчям, як упокорився був його батько Манасія, а тільки збільшив провину.
24 І змовилися раби його на нього, і вбили його в його помешканні.
25 А народ краю перебив усіх змовників на царя Амона. І настановив царем замість нього сина його Йосію.
2 хроніки 34
1 Йосія був віку восьми років, коли він зацарював, і царював він у Єрусалимі тридцять один рік.
2 І робив він добре в Господніх очах, і ходив шляхами свого прабатька Давида, і не збочував ані праворуч, ані ліворуч.
3 І восьмого року царювання свого, будучи ще юнаком, розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від висот, Астарт і бовванів різьблених та литих.
4 І розбили перед ним Ваалові жертовники, а стовпи сонця, що були на них, він зрубав, а Астарти й боввани різьблені та литі поламав, перетер і розкидав на могили тих, хто приносив їм жертви.
5 А кістки жерців спалив на їхніх жертовниках, і очистив Юдею та Єрусалим.
6 А по містах Манасії, Єфрема, Симеона й по руїнах околиць Нефталима
7 порозбивав жертовники та Астарти, і потовк боввани на порох, а всі ідоли сонця позрубував по всьому Ізраїлевому краї, і повернувся до Єрусалиму.
8 А вісімнадцятого року царювання його, по очищенні краю та Божої оселі, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, очільника міста, Йоаха та канцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб направити оселю Господа, Бога його.
9 І прийшли вони до першого священика Хілкії, і дали срібло, що було знесене до Господньої оселі, яке зібрали левити, що стерегли порога, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та мешканців Єрусалиму.
10 І дали на руку виконробам, приставлених до Господнього храму, а ті давали робітникам на відбудову та для направи Божого храму.
11 І дали вони теслям, і будівничим, щоб купувати тесане каміння та деревину на зв'язування та на покриття будівель, що їх понищили Юдині царі.
12 А ті люди чесно виконували працю, а над ними були поставлені левити Яхат та Овадій, із синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатових для керування. А всі ті левити, що розумілися на музичних інструментах,
13 були над носіями, і керували всіма працівниками, що виконували всякі доручення. А деякі з левитів були писарі й урядники та придверні.
14 А коли вони виймали срібло, принесене до Господньої оселі, священик Хілкія знайшов книгу Господнього Закону, даного через Мойсея.
15 І Хілкійя сказав до писаря Шафана: "Я знайшов у Господньому храмі книгу Закону! І дав Хілкія ту книгу Шафанові.
16 І приніс Шафан ту книгу до царя, і доповів цареві: "Усе, що дано через твоїх рабів, вони роблять".
17 І вони висипали те срібло, що знайдене в Господньому храмі, і дали його на руку приставлених та на руку працівників.
18 І доповів писар Шафан цареві: "Священик Хілкія дав мені книгу". І Шафан перечитав з неї перед царем.
19 І як цар почув слова книги Закону, то роздер свій одяг...
20 І наказав цар Хілкії, Ахікамові, Шафановому синові, Авдонові, Міхиному синові, писареві Шафанові і Асаї, царевому рабові:
21 "Ідіть, зверніться до Господа про мене та про решту Ізраїля та Юди, про слова цієї книги, що знайдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші не трималися Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі".
22 І пішов Хілкія та ті, кому звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сторожа одягу, а вона сиділа в Єрусалимі в Новому Місті, і сказали їй про це.
23 А вона сказала до них: "Так промовляє Господь, Бог Ізраїлів: "Скажіть чоловікові, що послав вас до мене,
24 що так каже Господь: "Ось я наведу лихо на це місце та на мешканців його, усі ті прокляття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем,
25 за те, що вони покинули мене й кадили іншим богам, гніваючи мене всіма справами своїх рук. І вилився гнів мій на це місце, і він не згасне"...
26 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете, що так каже Господь, Бог Ізраїлів, про ті слова, які ти чув:
27 "За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед обличчям Бога свого, коли ти почув слова його на це місце та на мешканців його, і ти впокорився перед обличчям моїм, і роздер свій одяг та плакав перед моїм обличчям, то я також почув, — каже Господь.
28 Ось я прилучу тебе до батьків твоїх, і ляжеш ти до могили своєї в спокої, і очі твої не побачать усього того лиха, що я наведу на оце місце та на мешканців його!"" І вони принесли відповідь цареві.
29 А цар послав, щоб зібрати усіх старшин Юдеї та Єрусалиму.
30 І ввійшли до оселі Господа цар, мешканці Юдеї, мешканці Єрусалиму, священики, левити і весь народ від великого й аж до малого, і він прочитав гучно слова книги заповіту, знайденої в оселі Господа.
31 І став цар на своєму місці, і уклав угоду перед Господнім обличчям, щоб ходити за Господом та триматися його заповідей, свідчень і уставів усім серцем своїм та всім життям своїм, щоб виконувати слова того заповіту, що написані в тій книзі.
32 І наставив він кожного, хто знаходився в Єрусалимі та в Веніямині, до того.