І вніс він освячені речі свого батька Давида і срібло, і золото, все це дав Соломон до скарбниці оселі Божої.
2 Тоді Соломон зібрав до Єрусалиму Ізраїлевих старшин, усіх голів племен, очільників батьківських родів Ізраїлевих синів, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.
3 І були зібрані до царя всі ізраїльтяни на свято, воно — сьомого місяця.
4 І прийшли всі Ізраїлеві старшини, і левити понесли ковчега.
5 Понесли священики та левити ковчега і намет зібрання, і всі святі речі, що в наметі.
6 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралася при ньому перед ковчегом, приносили в жертву дрібну й велику худобу, що через велику кількість не була ані записана, ані порахована!
7 І священики внесли ковчега Господнього заповіту до його місця, до девіру, в святе святих, під крила херувимів.
8 А херувими розпрстертими крилами затінювали над ковчегом та над його жердинами зверху.
9 А ті жердини були довгі, і голівки їхні були видні з ковчегу, що перед девіром, а назовні не були видні. І так вони там аж до цього дня.
10 У ковчезі не було нічого, окрім двох таблиць, що поклав Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіт з Ізраїлевими синами при виході їх із Єгипту.
11 І як священики виходили із святині, а всі священики, що були там, освятилися, незалежно від їхньої черги,
12 а левити співаки, усі вони, аж до Асафа, Гемана, Єдутуна, і синів їхніх та братів їхніх у віссоновому вбранні, з цимбалами, з арфами та з цитрами, стояли на схід від жертовника, а з ними сто двадцять священиків, що сурмили в сурми,
13 і як злилися звуки сурм, цимбалів та інших музичних інструментів в один, і як співаки заспівали на хвалу й дяку Господові: "Добрий-бо він, бо навіки його милосердя", — то оселя Господня наповнилася хмарою...
14 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила оселю Божу...
2 хроніки 6
1 Тоді Соломон промовив: "Господе, ти сказав, що пробуватимеш у густому мороці храму.
2 І я збудував тобі храм, місце твого пробування навіки!"
3 Потім повернув цар обличчя своє, і поблагословив усю Ізраїлеву громаду, що стояла.
4 І сказав: "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що своїми вустами розмовляв був з моїм батьком Давидом, і руками своїми виконав, промовляючи:
5 "Від того дня, коли я вивів свій народ з Єгипетського краю, я не обрав собі міста з усіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм для перебування мого імені там. І не обрав я нікого, щоб був володарем над народом моїм, Ізраїлем.
6 Та нині обрав я Єрусалим на пробування мого імені там, і обрав я Давида, щоб був над народом моїм, Ізраїлем".
7 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: "За те, що на твоєму серці було збудувати храм для ймення мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.
9 Тільки ти не збудуєш його, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для ймення мого!"
10 І виконав Господь своє слово, що він промовляв. І став я замість батька свого Давида, сівши на Ізраїлевому троні, як казав був Господь, і я збудував цей храм для ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
11 І поставив я там ковчег, що в ньому Господній заповіт, який він склав із синами Ізраїлевими".
12 І став він перед Господнім жертовником навпроти всієї Ізраїлевої громади, і простяг свої руки.
13 А до цього Соломон зробив був мідне підвищення, і поставив його на середину подвір'я, п'ять ліктів довжина йому, п'ять ліктів ширина і три лікті висотою. І став він на ньому на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого зібрання, простяг свої руки до неба,
14 та й сказав: "Господе, Боже Ізраїлів! Нема подібного тобі Бога на небі та на землі! Ти стережеш заповіт та виявляєш ласку до своїх рабів, що ходять перед твоїм обличчям усім своїм серцем.
15 Ти виконав своєму рабові Давидові, батькові моєму, що обіцяв йому. Промовляв ти йому своїми вустами, а рукою своєю виконав, як цього дня.
16 А зараз, Господе, Боже Ізраїлів, виконай для свого раба Давида, мого батька, те, що ти обіцяв йому: "Не переведеться перед обличчям моїм ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої пильнуватимуть свої шляхи, щоб ходити в Законі моєму, як ти ходив перед обличчям моїм".
17 Тож, Господе, Боже Ізраїлів, хай виконається слово твоє, яке ти сказав рабові своєму Давидові.
18 Бо чи ж справді Бог сидить з людиною на землі? Ось небо та небо небес не обіймають тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував?
19 І ти прислухаєшся до молитви свого раба та до його благання, Господе, Боже мій, щоб почути прохання моє та молитву, якою раб твій молиться перед обличчям твоїм,
20 щоб очі твої були відкриті на цей храм вдень і вночі, на те місце, про яке ти сказав, що покладеш ім'я своє там, щоб чути молитву, якою буде молитися твій раб на цьому місці.
21 І ти прислухатимешся до благань свого раба та свого народу, Ізраїля, що молитимуться на цьому місці. І ти почуєш з місця свого пробування, з небес, почуєш, і пробачиш.
22 Якщо згрішить людина проти свого ближнього, і буде змушена принести клятву з присутнім у ній прокляттям, і під цією клятвою прийде і стане перед твоїм жертовником у цьому храмі,
23 то ти почуєш з небес, і судитимеш своїх рабів, і винесеш вирок несправедливому, щоб дати його шлях на його голову, і виправдаєш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.
24 А якщо твій народ, Ізраїль, буде побитий ворогом за гріхи перед тобою, і коли вони звернуться, і хвалитимуть ім'я твоє, і молитимуться, і благатимуть тебе в цьому храмі,
25 то ти почуєш з небес, і пробачиш гріх народу свого, Ізраїля, і повернеш їх до землі, яку дав ти їм та їхнім батькам!
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо грішать тобі, то вони помоляться на цьому місці, і славитимуть ім'я твоє, і з гріха свого навернуться, бо ти впокорюватимеш їх,
27 то ти почуєш на небесах, і пробачиш гріх своїх рабів та народу свого, Ізраїля, бо покажеш їм той добрий шлях, яким вони підуть, і ти даси дощ на край свій, якого ти дав своєму народові на спадщину!
28 Коли голод буде в краю, моровиця коли буде, посуха, цвіль, сарана, черва коли буде, коли вороги гнобитимуть його в містах його, коли буде яке лихо, яка хвороба,
29 усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу твого, Ізраїля, коли хто зазнає лиха чи скрути, і простягне руки свої до цього храму,
30 то ти почуєш з небес, місця пробування свого, і пробачиш, і даси тій людині за всіма її шляхами, бо ти знаєш серце її, адже тільки ти один знаєш серце людське,
31 щоб вони боялися тебе, і ходили твоїми шляхами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, що ти дав батькам нашим!
32 Також і чужинця, який не з народу твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю заради ймення твого великого та сильної витягнутої руки твоєї, і прийде, і помолиться в цьому храмі,
33 то ти почуєш це з небес, місця пробування свого, і зробиш усе, про що проситиме тебе той чужинець, щоб усі народи землі знали ім'я твоє, та щоб боялися тебе, як народ твій, Ізраїль, і щоб знали вони, що ім'я твоє кличеться в цьому храмі, що я збудував!
34 Коли народ твій вийде воювати з ворогами своїми, шляхом, яким ти пошлеш їх, і помоляться вони до тебе в напрямку до цього міста, що ти обрав його, та храму, що я збудував для ймення твого,
35 то ти почуєш з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш з ними справедливо!
36 Коли вони згрішать тобі, бо нема людини, щоб вона не згрішила, і ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневолювачі візьмуть їх у неволю до краю далекого чи близького,
37 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і благатимуть тебе в краю своєї неволі, промовляючи: "Ми згрішили, викривили шлях свій, і були несправедливі",
38 і коли вони навернуться до тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямку до свого краю, що ти дав їхнім батькам, і в напрямку міста, яке ти обрав, та храму, що я збудував для ймення твого,
39 то ти почуєш з небес, з місця пробування свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш з ними справедливо, і пробачиш своєму народові, що згрішив тобі!
40 Тож, Боже мій, благаю, хай будуть очі твої відкриті, а вуха твої наставлені до молитви з цього місця!
41 А зараз устань, о Господе, Боже, та увійди у свій відпочинок, ти й ковчег сили твоєї! Хай священики твої, о Господе Боже, в порятунок одягнуться, і хай побожні твої добром звеселяться!
42 Господе Боже, не відвертай обличчя від свого помазанця, згадай про ласку свою, яку ти виявив до свого раба Давида!"
2 хроніки 7
1 А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов вогонь з небес, і поглинув цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той!
2 І священики не могли ввійти до Господньої оселі, бо слава Господня наповнила оселю Господню.
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив вогонь та Господня слава на храм той, і вони попадали і вклонилися обличчям до землі, і дякували Господові: "Добрий бо він, бо навіки його милосердя!"
4 А цар та весь народ приносили жертву перед Господнім обличчям.
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять дві тисячі, а худоби дрібної — сто двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божої оселі цар та весь народ.
6 А священики стояли на вартах своїх, а левити — з музичними інструментами для супроводу Господньої пісні, які зробив цар Давид на подяку Господові, "Бо навіки його милосердя", щоб прославляти похвальними піснями Господа. Священики сурмили навпроти них, а весь Ізраїль стояв...
7 І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господньої оселі, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, адже мідний жертовник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою.
8 І влаштував тоді Соломон свято на сім день, а весь Ізраїль був з ним, дуже велике зібрання, що зійшлося від входу в Хамат і аж до Єгипетського потоку.
9 А восьмого дня були врочисті збори, бо обряд освячення жертовника справляли сім день, і сім день — свято.
10 А дня двадцять третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, веселих та з радістю в серці, через усе те добро, що вчинив Господь Давидові й Соломонові, та народові своєму Ізраїлеві.
11 І закінчив Соломон оселю Господа та палац царський, і в усьому, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в оселі Господа та в своєму палаці, щастило йому.
12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: "Вислухав я молитви твої, та обрав це місце для себе на храм жертви.
13 Якщо я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ мій,
14 і впокоряться люди мої, що над ними кличеться ім'я моє, і помоляться, і шукатимуть ім'я моє, і повернуть з лихих своїх шляхів, то я вислухаю з небес, і пробачу їхній гріх, та й зцілю їхній край.
15 Віднині очі мої будуть відкриті, а вуха мої наставлені на молитви з цього місця.
16 Я обрав і освятив цей храм, щоб ім'я моє було там навіки, мої ж очі та серце моє будуть там по всі дні.
17 І якщо ти ходитимеш перед обличчям моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав я тобі, і якщо триматимешся уставів моїх та права мого,
18 то поставлю певним трон царства твого, як я обіцяв батькові твоєму Давидові, промовляючи: "Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі!"
19 А якщо ви відвернетеся та покинете устави мої й заповіді мої, що я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,
20 то я повириваю їх із моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що я освятив для ймення свого, відкину від обличчя свого, і дам його за приказку та за посміховисько серед усіх народів!
21 А про храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, з подивом запитає: "За що Господь зробив так цьому краєві та храмові цьому?"...
22 І скажуть: "За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, який вивів їх із Єгипетського краю, і ходили за іншими богами, і вклонялися їм, і служили їм, тому він навів на них усе оце лихо!""...
2 хроніки 8
1 І сталося по двадцятьох роках, коли Соломон будував оселі для Господа та собі,
2 то міста, які дав Хурам Соломонові, Соломон розбудував їх, і осадив там Ізраїлевих синів.
3 І пішов Соломон до Хават-Цови, і здолав її.
4 І відбудував він Тадмор у пустелі, та всі міста для запасів, що побудував у Хаматі.
5 І побудував він Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, твердинні міста, мури, брами та засуви,
6 і Баалат, і всі міста для запасів, що були в Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для вершників, і все, що прагнув Соломон збудувати в Єрусалимі й на Лівані, та в усьому краї його панування.
7 Весь народ, що залишився з хіттеян, амореян, періззеян, хіввеян і з євусеян, що вони не з Ізраїля,
8 з їхніх синів, що залишилися по них у краї, що їх не знищили Ізраїлеві сини, то їх Соломон узяв на данину, і так аж до цього дня.
9 А Ізраїлевих синів Соломон не використовував для підневільної праці, вони були військовими, керували сторожою його, колісницями та вершниками.
10 У царя Соломона було двісті п'ятдесят намісників, що панували над народом.
11 А фараонову дочку перевів Соломон з Давидового Міста до помешкання, що збудував для неї, як сказав: "Не буде сидіти мені жінка в палаці Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, адже Господній ковчег увійшов у нього".
12 Тоді Соломон приніс цілопалення для Господа на Господньому жертовнику, якого він збудував перед притвором,
13 щоб за потребою кожного дня приносити жертву за Мойсеєвим наказом, на суботи, на молодики і на свята тричі на рік: у свято Опрісноків і в свято Тижнів, і в свято Кучок.
14 І поставив він, за розпорядком Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу і левитів на їхніх вартах на хвалу та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня, і придверних у їхніх чергах для кожної брами, бо такий був наказ Давида, Божого раба.
15 І не відступали вони від наказів царя про священиків та левитів, щодо всякої речі й щодо скарбів.
16 І були завершені всі починання Соломонові з будівництва оселі Господньої, від закладин Господньої оселі й аж до закінчення всіх робіт у ній.
17 Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту, що на морському узбережжі Едому.
18 І прислав йому Хурам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море.