І радився він зі слугами своїми, промовляючи: "На такому-то й такому-то місці буде мій табір".
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, промовляючи: "Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сирійці!"
10 І послав Ізраїлів цар розвідку в те місце, про яке застерігав його Божий чоловік, і він обходив те місце не один раз.
11 І дуже занепокоїлося серце сирійського царя про те, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: "Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед ізраїльським царем?"
12 І сказав один із його слуг: "Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти промовляєш у спальні своїй!"...
13 А той сказав: "Ідіть, подивіться, де він, і я пошлю, щоб схопили його!" І доповіли йому, що той у Дотані
14 І послав він туди військо на колісницях. І прибули вони вночі, і оточили те місто.
15 А слуга Божого чоловіка, вставши рано, вийшов, аж ось військо з кіньми та колісницями оточує місто. І запитав його слуга в нього: "Ой, пане мій, що будемо робити?"
16 А той відповів: "Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними".
17 І молився Єлисей: "Господе, розкрий йому очі, і хай він побачить!" І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та вогняних колісниць навколо Єлисея...
18 І підійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа промовляючи: "Удар цей люд сліпотою!" І він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...
19 І сказав до них Єлисей: "Це не той шлях і не те місто. Ідіть за мною, і я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте". І він завів їх у Самарію.
20 І як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: "Господе, відкрий очі їм і хай вони побачать!" І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони серед Самарії...
21 І запитав Ізраїлів цар у Єлисея, коли побачив їх: "Чи мені їх побити, батьку?"
22 А той відповів: "Не вбивай! Чи ти вб'єш тих, кого взяв до неволі своїм мечем та списом? Поклади хліб та воду перед ними, і хай вони їдять та п'ють, і хай ідуть до свого пана".
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили, і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди після того не входили до Ізраїлевого краю.
24 І по тому зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, весь свій табір, і пішов та взяв в облогу Самарію.
25 І був великий голод у Самарії. І в час облоги, віслюча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного посліду — п'ять шеклів срібла.
26 І коли проходив Ізраїлів цар муром, а одна жінка гукнула до нього: "Допоможи, пане царю!"
27 А він сказав: "Якщо тобі не допоможе Господь, як же я допоможу тобі? Чи може з току щось, чи з чавила?"
28 І запитав у неї цар: "Що тобі?" А та відповіла: "Оця жінка сказала мені, щоб я дала свого сина, і ми з'їли його сьогодні, а її сина з'їли б завтра.
29 І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї іншого дня: "Дай сина свого, і ми з'їмо його", та вона сховала свого сина".
30 І як цар почув слова цієї жінки, то роздер одяг свій. І коли він ходив муром, народ побачив веретище на тілі його!
31 І він сказав: "Отак хай зробить мені Бог і так хай додасть, якщо залишиться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!"
32 А Єлисей сидів у своєму помешканні, а з ним сиділи старшини. І послав цар людину від себе. Поки посланець ішов до нього, то Єлисей сказав до старшин: "Уявіть собі, цей син убивці послав зтяти мою голову. Глядіть, як прийде ця людина, то замкніть двері, і затримайте його в дверях. А ось і кроки пана його за ним".
33 Ще він розмовляв з ними, аж ось прийшов посланець, і він сказав: "Отаке лихо Господнє! Чи можу я ще сподіватися на Господа?"
2 про царів 7
1 І сказав Єлисей: "Послухайте слово Господнє, так сказав Господь: "Завтра о цій порі буде в брамі Самарії сея пшеничного борошна за шекля і дві сеї ячменю за шекля"".
2 І сказав до Божого чоловіка царський вельможа, що він на його руку спирався: "Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?" А той сказав: "Ось ти побачиш своїми очима, та не їстимеш звідти".
3 І були при вході до брами четверо прокажених. І сказали вони один до одного: "Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?
4 Якщо ми підемо до міста, а там голод, то помремо в місті, а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходімо до сирійського табору, якщо там нас не вб'ють, то житимемо, а якщо вб'ють, то помремо"...
5 І рушили вони надвечір до сирійського табору. І як увійшли до краю його, то побачили, що табір порожній.
6 Бо Господь вчинив так, що в сирійському таборі почувши гуркіт колісниць, іржання коней та галас великого війська, подумали, що то Ізраїлів цар привів на них хіттейських царів та царів єгипетських.
7 І вони, втекли в сутінках, полишивши свої намети, і віслюки свої, і табір, як він був, рятуючи життя своє!
8 І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і винесли звідти срібло, золото та вбрання, і пішли та й сховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і винесли звідти, і те сховали.
9 І сказали вони один до одного: "Недобре ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до світанку, то впаде на нас провина. Мерщій ходімо й розповімо царській оселі!"
10 І прийшли вони, покликали міських воротарів та й розповіли їм, що в сирійському таборі нема ані людей, ані голосу їхніго, а тільки прив'язані коні, віслюки та порожні намети.
11 І воротарі сповістили про це в царську оселю.
12 І встав цар серед ночі й сказав своїм слугам: "Я здогадуюся, що задумали сирійці. Вони знають, що ми голодні, і вийшли з табору, щоб сховатися на полі, думаючи що ми вийдемо з міста, і вони схоплять нас живими, та й увійдуть до міста!"
13 І сказав один із його слуг: "Хай п'ятеро людей візьмуть коней, що лишилися в місті, і хай підуть та розвідають".
14 І запрягли вони дві колісниці, і цар послав їх за сирійським військом, наказуючи: "Ідіть і подивіться".
15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось на шляху вбрання та різні речі, що покидали сирійці втікаючи! І повернулися ті розвідники, і доповіли цареві.
16 І вийшов народ, і пограбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничного борошна по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!
17 І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, наглядати за брамою. Та затоптав його народ до смерті в брамі, як казав був Божий чоловік, коли приходив до нього цар.
18 І як Божий чоловік казав до царя: "Дві сеї ячменю будуть завтра по шеклю, і сея пшеничного борошна по шеклю буде завтра в брамі Самарії", то й сталося так.
19 І вельможі, що сказав Божому чоловікові: "Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?" А той відповів: "Ось ти побачиш своїми очима, та не їстимеш того".
20 Так і йому сталося, затоптав його народ до смерті в брамі...
2 про царів 8
1 А Єлисей сказав до жінки, що її сина він воскресив: "Устань, бери своїх хатніх, та йди в інше місце, бо з волі Господньої прийшов голод до краю на сім років".
2 І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка. І пішла вона та її хатні, і замешкала в Филистимському краї на сім років.
3 І наприкінці семи років повернулася та жінка з Филистимського краю, і пішла до царя благати за свою оселю та за своє поле.
4 А цар сказав до Ґехазі, слуги Божого чоловіка: "Розкажи мені про все те велике, що зробив Єлисей".
5 І як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, прийшла та жінка, що він воскресив сина її, благати царя за свою оселю та за своє поле.
6 І сказав Ґехазі: "Пане мій царю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!"
7 І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворів. І доповіли йому: "Божий чоловік прийшов аж сюди!"
8 І сказав цар до Газаїла: "Візьми в свою руку подарунка, та йди зустріти чоловіка Божого. І запитай Господа через нього: "Чи видужаю я від цієї хвороби?9 І пішов Газаїл зустріти його, і взяв подарунка в руку свою, та з усього добра Дамаску навантажив на сорок верблюдів. І прийшов, і став перед ним та й сказав: "Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, запитати, чи видужає він від своєї хвороби".
10 І сказав до нього Єлисей: "Іди, скажи йому, що видужає він, та Господь показав мені, що все ж він помре".
11 І довго дивився в очі його, аж той збентежився. І заплакав Божий чоловік.
12 А Газаїл запитав у Єлисея: "Чого плаче мій пан?" А той відповів: "Бо знаю, що ти зробиш лихе Ізраїлевим синам. Їхні твердині спалиш, вояків їхніх уб'єш мечем, дітей їхніх посічеш, а їхнє вагітне розітнеш"...
13 А Газаїл сказав: "Та хто такий твій раб, він усього лиш собака, щоб зробити таку велику річ?" І сказав Єлисей: "Господь показав мені тебе царем над Сирією!"
14 І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана. А той запитав його: "Що сказав тобі Єлисей?" І він сказав: "Сказав мені, що ти видужаєш!"
15 І другого дня, взяв Газаїл покривало, намочив у воді, поклав на обличчя царя, і той помер. І зацарював він замість нього.
16 А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.
17 Він був віку тридцяти двох років, коли зацарював, а царював він вісім років у Єрусалимі.
18 І ходив він шляхом Ізраїлевих царів, як робила оселя Ахавова, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він лихе в Господніх очах.
19 Та не мав наміру Господь знищувати Юду, адже він обіцяв дати Давидові та синам його світильника по всі дні.
20 За його днів повстав був Едом, вийшов з-під Юдиної руки, і настановив над собою царя.
21 І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колісниці. І коли вночі він побив Едом, що оточив був його своїми колісницями, то народ утік до наметів своїх.
22 Як повстав Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, так є й до цього дня. За того часу повстала й Лівна.
23 А решта справ Йорама, та все, що він зробив, ось вони описані в книзі про Юдиних царів.
24 І спочив Йорам, і був похований з батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахазія.
25 У дванадцятому році царювання Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.
26 Ахазія був віку двадцяти двох років, коли він зацарював, і царював він один рік у Єрусалимі.