Дикий рогань
Давно-давно колись на урвищах та осипах Джендема1 гуляли кози. За ватага в них був здоровенний цап, на спині в якого лисніла бура шерсть, а круті чорні роги нагонили жах на всіх молодих цапків. Почувши небезпеку, цап різко свистів ніздрями й бив ратицями по землі, а його кози, прищуливши вуха та повтягавши животи, умить зникали серед найдикіших скель Джендема.
Помак2 Ібраїм приходив сюди полювати мало не через день...