Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності — закон жертви. Всі ми більшою чи меншою мірою жертвуємо людям щось своє: час, знання, любов... Та є у світі найвища самопожертва, що не має жодного аналога, це — материнство. Мати не лише дарує дитині свій час і безмежну любов, не лише допомагає вижити, вона віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти. І немає для матері більшого горя, як пережити смерть дитини, а тим більше вбивство дітьми один одного.
Але життя часто буває жорстоким, і в силу різних обставин діти стають найлютішими ворогами, між якими розривається бідна мати. Громадянська війна початку минулого століття забрала синів у тисячі матерів, а ще тисячі принесла біль від спостереження того, як заради якихось примарних ідей сини вбивають один одного. Жахлива трагедія братовбивства не була рідкістю під час громадянської війни, тому знайшла відтворення у багатьох творах, присвячених зображенню подій того кривавого періоду. Так, у новелі М. Хвильового "Мати" відтворено почуття матері, що розривається між своїми двома синами і не може збагнути, що сталося з її дітьми, чому вони хочуть убити один одного.
Ще трагічнішу долю родини змалював Юрій Яновський у своєму романі "Вершники". Письменник показав, як війна, що відбувається в межах однієї нації, може стати війною в межах родини, колись дружної і великої. Перед читачем постає трагедія родини Мусія Половця, п'ятеро синів якого в складній політичній обстановці громадянської війни виявилися виразниками різних класово непримиренних груп, і як наслідок — зустрілися в кривавій січі під Компаніївкою як люті вороги.
- "Шаланда в морі" (повний текст)
- "Шаланда в морі" (скорочено)
- "Шаланда в морі" (аналіз)
- У яких кольорах ви побачили новелу "Шаланда в морі"? Словесно опишіть один з її епізодів. (та інші запитання)
На відміну від Хвильового, Юрій Яновський приділяє небагато уваги зображенню почуттів матері, чиї діти стали ворогами. Навпаки, письменник дуже скупими штрихами змальовує постать старої Половчихи. В новелі "Шаланда в морі" автор подає її портрет, немов різьблений з граніту, бо містить лише два означення і порівняння: "...одежа на ній віялась, мов на кам'яній, вона була висока і строга, як у пісні...". Цей скупий портрет може розповісти про риси вдачі матері п'ятьох синів, про її моральну силу і велику волю. Вона виступає "маяком невгасимої сили". Зовсім не випадково Юрій Яновський порівнює Половчиху зі скелею: "...мати стояла на чолі родини...мов скеля в штормі". Говорячи про шторм, автор натякає на бурхливе життя, в якому так важко гідно встояти на ногах. Суворим рисам зовнішності Половчихи письменник протиставляє жіночу ніжність її душі, що з особливою силою розкривається в її монолозі-голосінні.
У своєму творі Юрій Яновський відтворив усю складність ситуації, що склалася в Україні під час громадянської війни. В образі старої Половчихи письменник показав горе всіх матерів, чиї діти гинули за чиїсь інтереси, вбивали один одного за чиїсь примарні ідеї, забуваючи про істинні цінності і святий родинний обов'язок.