Слова, написані 1893 року:
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать, —
стали героїчною обітницею Лесі Українки, здійсненої власним життям. У них — вся Леся, велика дочка українського народу. Вона увійшла в розвихрену дійсність нової епохи як невсипуща трудівниця, кожна думка якої палить вогнем благородства, виховує ідеал громадянського сумління.
Творчість великої поетеси багата й різноманітна, але в окремих віршах постійно повторюється комплекс почуттів та ідей Лесі. Які ж провідні мотиви лірики цієї геніальної поетеси?
На перший план слід вивести патріотизм. У дебютній збірці поезій "На крилах пісень", виданій у Львові, авторка пише:
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
Своє слово і талант віддала поетеса на служіння рідному краю. Думка про нього ні на хвилину не покидала Лесю Українку:
І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю!
Поетеса-патріотка й велика гуманістка задумується:
Як помогти в безмірнім людськім горі?
Як світ новий з старого збудувати?
Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся замислюється над болючими проблемами свого часу; звертається до музи, щоб та порадила, "як жити нещасливим"; шукає шляхів, провідної зірки, яка б вивела її народ до волі.
Мотив патріотизму тісно переплітається з мрією поетеси зробити свій народ вільним і щасливим. Саме так вона розуміла свій патріотичний обов'язок. Хвора жінка слово зробила своєю нищівною, разючою, гострою зброєю:
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Так у поетеси з'являються й утверджуються погляди на мистецтво слова і його роль у суспільному житті. Леся Українка переконує, що тільки той є справжнім митцем, хто йде до народу, віддає власне життя за істину.
- Реферати про життя та творчість Лесі Українки
- У якому творі Лесі Українки порушується проблема відповідальності за долю Батьківщини та національної самосвідомості? (та інші запитання)
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани, —
пише вона в поемі "Давня казка".
Звичайно, не обходиться поетеса у своїй творчості без оптимізму, віри у свої сили. Попри хворобу вона стверджує:
...я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Леся Українка глибоко вірила в те, що самодержавний лад буде повалено і народ побудує нове суспільство, країну "осяйну, наче світло ідеалу". У віршах "Мій шлях", "Коли втомлюся я життям щоденним..." письменниця мріє про "братерство, рівність, волю гожу", картини нового, вільного життя змальовує за допомогою абстрактних понять — образів — "золотих зірок", "іскри любові братньої", "влади світлої".
Особливу увагу, на мою думку, слід звернути на весняні пейзажі у творах поетеси. Вони символізують духовні сили людини, її мрії, надії, оновлення, щастя. Також весна асоціюється з початком Лесиного літературного шляху:
На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала...
Леся Українка у своїх поезіях, осмислюючи минуле України, торкається свого коріння, що живить її постійно, єднає з рідною землею. Вона захоплюється доблестю, мужністю, лицарством козацтва.
Велика поетеса, Леся Українка все життя і всю творчість свою присвятила рідному краю. Де б вона не була, ніде не могла забути біль уярмленої України. Вона мріяла про щасливу долю Батьківщини; і здійснення її мрій повинне стати нашим обов'язком.