Найширше, всенародне визнання Леся Українка здобула як поетеса, її ім'я увійшло в свідомість багатьох поколінь як символ мужності й боротьби.
У творчості кожного письменника важливо визначити два головні аспекти: зміст і характер написаного та місце і роль його в історії літератури. Для аналізу творчості Лесі Українки це особливо суттєво, бо за ідейно-художнім змістом та значенням для історії її поезія посідає особливе місце.
До Лесі Українки були великі поети — Тарас Шевченко, Іван Старицький, Павло Грабовський. Це були певні зразки і ті традиції, до яких призвичаїлась муза юної поетеси, доки не визначився її власний творчий шлях.
Світ поезії Лесі Українки різноманітний і багатий, яскраво індивідуальний, емоційно-піднесений. її талант лірика найповніше розкрився після тяжкої хвороби, що вразила Лесю ще в дитинстві, зробила її непохитною, як писала про свій стан сама поетеса, це був "жарт", який утяла дівчині сама натура — початок туберкульозу, з яким вона боролася все життя. Боліло серце не тільки у Лесі, бо як страждала її матір, та чим вона могла допомогти своїй дитині.
Гортаючи сторінки біографії Лесі Українки, ми бачимо, що майже все життя вона палко прагнула вирватися з лещат недуги. Зразком цього натхненного бажання були її чудові поезії. У них читач бачить, що через пута страждань душа поетеси рветься до щасливого буття, прагне до життя: "Жити хочу! Геть думи сумні!" чуємо ми з кожного рядка її палкої лірики. Це заклик до боротьби за кращу долю, кохання, сподівання на краще.
- Реферати про життя та творчість Лесі Українки
- Які основні мотиви лірики Лесі Українки? (та інші запитання)
Коли Лесі було дев'ятнадцять років, вона написала вірш "Без надії сподіваюсь", рядки якого вражають драматизмом і водночас оптимізмом дівчини, здатної за найтяжчих обставин "пісню веселу співать". У художній формі поетеса показує шлях, яким вона готова пройти, щоб "сіять квітки на морозі". Особисто вразливим для кожного небайдужого читача є образ цих квіток на морозі, що буде з ними. Щоб вони зійшли, треба "лить на них сльози гіркі". Саме у цих рядках ми бачимо стан зболеної душі героїні, готовність загартувати волю, бо квіти — це вісники прекрасного в природі.
Мабуть, буде замало сказати, що доля Лесі Українки — взірець для наслідування, до якого багато хто може звернутися у скрутний час. її мужність вчить кожного З нас духовної стійкості, вихованню волі, послідовності в боротьбі. Найлегше, впавши у відчай, опустити руки і чекати сумного завершення. А чи не краще разом з Лесею впевнено проголосити: "Так! Я буду крізь сльози сміятися, серед лиха співати пісні".