I. Основний об'єкт художнього осмислення В. Стефаника. (Протягом свого творчого шляху новеліст бачив і розкривав галицьке село з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Усвідомлюючи потребу у найчеснішому письменницькому слові, В. Стефаник "цілком входив у чуже життя". Те, про що писав, переживав новеліст, нагадувало процес самоспалення, від чого "цілими жменями паде... волосся", а ті історії, "як опирі, кров випивають". У цьому криється секрет новел письменника, лаконізму і точності його слова.)
II. Неповторність творчого обличчя В. Стефаника: (Трагізм і правдивість ситуації, максимальна згущеність, стислість викладу, точність слова й деталі — це ті риси неповторного творчого стилю В. Стефаника. О. Кобилянська в одному з листів до нього писала: "...В мене нема тої сильної мужицької руки Стефаника — тої залізної сили, котра кількома рисами ставляє пам'ятники...")
1. Трагедія безземельного селянина. (Біда і розпука галицького села на зламі століть "коротко, сильно і страшно" відображена письменником у новелі "Камінний хрест". Адже слово Стефаника володіє такою магічною силою, що читач, переймаючись авторським текстом, активно співпрацює з ним, додаючи свою емоційну інформацію.)
2. Своєрідна "мелодія смерті" у новелах Стефаника. (У новелах "Похорон", "Озимина", "Сама-самісінька" відчувається своєрідна "мелодія смерті" людини, яка проживає останню годину. Людина жива доти, доки не згасне в ній свідомість того, що вона людина, хоч і були даровані за життя лише біди та нещастя.)
- Реферати про життя та творчість Василя Стефаника
- Хто вплинув на формування ідейно-естетичних переконань В. Стефаника? (та інші запитання)
3. Трагедія дітовбивства. (У новелі "Новина" В. Стефаника до глибини душі вражає не лише зовнішній конфлікт, трагедія дітовбивства як наслідок нелюдських умов існування, а й надзвичайний за силою емоцій конфлікт внутрішній — трагічне роздвоєння в душі батька: дати дітям повільно сконати в голодних муках чи позбавити їх від цих страждань. Не моральне звиродніння, а соціальні умови штовхають головного героя на цей жахливий крок.)
4. Використання В. Стефаником психологізованих пейзажів. (Ці короткі описи природи дають можливість зрозуміти внутрішній стан героїв, не все втрачено, може, чорна барва розколеться білим променем надії на краще.)
III. Внутрішня мораль героїв новел В. Стефаника. (Покалічені життям, затуркані бідою і безвихіддю, герої Стефаника все ж таки мають внутрішню мораль. Вони здорові й чисті душею, навіть коли тіло холоне від стужі й голоду, в душі тліє іскра надії, що стримує людину від втрати гідності. Недаремно. В. Стефаника називали "селянським Бетховеном": музика його прози трагічно-велична.)
IV. Оптимістичне звучання творчості В. Стефаника. (Світло від великості малої людини у новеліста таке потужне, що не помітити його було неможливо. Письменник сам стверджував: "Я оптиміст... Коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі, — то це оптимізм".)