I. Любов до рідного слова. (За власними спогадами Д. Павличка, він був єдиною україномовною дитиною у класі, хлопець із задоволенням декламував українською мовою тексти класиків літератури. Мова — це духовна коштовність, вона робить народ народом, відчиняє двері до скарбниць людської душі. Це духовний заповіт, який
...у спадок віддали мені
Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за неї на вогні, —
напише поет у своєму вірші "О рідне слово, хто без тебе я". Д. Павличко створив чимало ліричних віршів, де розкрита морально-етична краса ліричного героя. Ліричні вірші поета — пристрасні, повні ніжності, емоцій, ніби самі просяться в пісню. Покладені на музику, вони зажили великої популярності не тільки в Україні, а й далеко за її межами, деякі з них стали навіть народними піснями.)
II. Творча співдружність Д. Павличка і О. Білаша. (Ця співдружність породила багато пісень. Понад півтора десятка чудових романсів і пісень створив О. Білаш на тексти книжки "Таємниця твого обличчя". Незмінною популярністю в слухачів користується чудова мелодія "Явір і яворина", яка нагадує народну пісню. Багато пісень, присвячених коханню: "Розплелись, розсипались, розпались", "Дзвенить у зорях небо чисте". Олександр Іванович Білаш поклав на музику й такі відомі вірші поета, як "Два кольори", "Сибіряки", "Атака", "Пісня про Україну", які й досі полонять душі слухачів.)
III. Оригінальне слово про кохання. (Тема кохання, болісного, жагучого, драматично гострого — одна з характерних для поета. Захоплення жіночою красою, палкий жаль за втраченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках — такі почуття проймають цикл поезій "Пахощі хвої". Ця тема пізніше продовжена в книзі "Гранослов" і найглибше розроблена в збірці "Таємниця твого обличчя". "Вічна" тема знаходить в особі Д. Павличка свого неповторного співця. Неможливо не помітити, яким сильним струменем б'є фольклорна традиція, як оживають у віршах пісенні образи-символи:
- Реферати про життя та творчість Дмитра Павличка
- Яке місце посідає тема України у творчості Павличка? (та інші запитання)
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Цей народнопоетичний мотив звучить у поезії "Я стужився, мила, за тобою" і дає автору можливість створити власний символ: біль за милою заговорить мелодією скрипки, зробленої з "його журби".)
IV. "Два кольори" — дві тривоги про батьків і дітей. (Поезія "Два кольори" — твір емоційно-роздумливої лірики. Чимало років спливло відтоді, як двома кольорами вишивала мати сорочку для сина, який "малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами". Немало тих шляхів пройдено від юної весни до днів передосінніх. Два кольори — це тривоги про сучасне й майбутнє. Вони, як живі джерела, що передають від покоління до покоління скарби і багатство пам'яті свого роду, бо саме вони духовно єднають людину з рідною землею.)