Великі міста... Скільки ними поглинуто доль, розчавлено душ, скільки моральних падінь бачили їхні скляні бездушні очі-вікна, — не перелічити. Однак, як метелики на вогонь, летять-поспішають люди до Очікуваних радощів, легкого цікавого життя, а можливо, і до слави.
Зміни у способі життя молодої людини, яка виїхала з села на навчання, зміни її характеру під впливом нових обставин талановито зобразив у своєму романі "Місто" видатний український письменник Валер'ян Підмогильний.
Молодий Степан Радченко приїжджає в Київ з метою вступити до інституту й радіє, "що він тільки тимчасово, на три роки, покинув свої стріхи, щоб вернутися потім при повній зброї на боротьбу із самогоном, і з крадіжками, і з недіяльністю місцевої влади". Соціально активна людина, Степан мріє здобути освіту, щоб працювати на благо суспільства та країни, підвищувати життєвий рівень у селі. Одразу бачимо й сподівання головного героя роману на взаємне кохання: зустрівшись на кораблі з односельчанкою Надійкою, він думає про неї з ніжністю й трепетом.
Однак місто зустріло переповненого надіями юнака непривітно. Під час подавання документів до інституту він стикнувся з бюрократичними зволіканнями.
Проблема грошей та житла загрозливо постала перед ним: Степан змушений жити у хліві й харчуватися дуже просто. Спочатку його не лякають труднощі: головний герой твору успішно складає іспити, з ентузіазмом шукає роботу, а головне, що зігріває душу, — зустрічі з тихою привітною Надійкою.
Проте пізніше він починає відчувати невдоволення, адже вважає, що його не оцінили належним чином, не помітили його здібностей і таланту. Та й місто постійно дражнить своїми принадами.
Степан із сумом дивиться на блискучі вітрини крамниць, бачить гарно вбраних людей і соромиться свого сільського вигляду. Почалося навчання, але юнак забув про інститут, іноді мляво думаючи, що піде туди завтра... І, врешті-решт, усю гіркоту й роздратування виливає на лагідну Надійку, а потім, не зважаючи на її сльози та благання, йде від неї.
Із цього моменту ми починаємо спостерігати поступове моральне зубожіння головного героя роману.
- "Місто" (повний текст)
- "Місто" (скорочено)
- "Місто" (аналіз)
- Доведіть, що письменник замальовує місто у модерновій манері (та інші запитання)
Степан пише листа додому, але відчуває, що дурить себе, коли цікавиться сільськими справами, адже минуле вже не близьке йому. Він пише оповідання "Бритва", друкується в журналах, але робить це не за покликом душі, а, як сам признається, "із заздрощів". Згодом починає ходити в інститут, але, закінчивши перший курс, Степан кидає навчання: "Ну навіщо йому той інститут? Степан Радченко гарний і без диплома".
Та й в особистому житті герой поводиться непорядно: спочатку має стосунки з удвічі старшою за нього Мусінькою, потім зустрічає жваву Зоську, якій говорить про кохання, а сам кидає її. Єдина дорога для Степана людина — він сам, на інших він дивиться зверхньо й поблажливо. Тільки смерть Зоськи, яка отруїлася через їхню розлуку, дещо засмутила юнака, однак скоро він закохується в нову героїню, Риту, і швидко забуває свою провину. Так красень Степан Радченко поступово перетворюється на моральну потвору.
Валер'ян Підмогильний талановито зобразив моральну деградацію молодої людини, оточеної сумнівними принадами великого міста.