Злилися воєдино громадські й творчі інтереси Олександра Олеся, були нероздільними завжди. Уже його перша збірка "З журбою радість обнялась" виявила ліричний талант автора. Сердечністю і теплотою віє від кожного вірша збірки. Недарма Максим Рильський писав, що в особі О. Олеся інтелігенція вітала надійну творчу силу, визнавши його як щирого і безпосереднього лірика.
Поезії О. Олеся викликають захоплення в читачів і сьогодні, бо вони сповнені журби й радості, туги й болю. Сумним реквіємом по загиблих героях звучить "Жалібна пісня", де автор сподівається на помсту катам, обіцяє зробити все заради кращого майбутнього свого народу:
І волею край свій, як сонцем, заллєм.
Щоб міг він і другим зоріти.
Ні репресії, ні масові страти, ні заслання не могли вбити бажання жаданої свободи, бо кожний готовий був віддати за це власне життя. О. Олесь запевняє:
На терезах життя і смерті ми,
І хтось один із них переваже...
Коли життя, — гриміть, громи!
За волю кожний з нас поляже!
Скільки болю і нещасть випало на долю письменника, але були в його житті і радісні зустрічі, й щасливі хвилини. Інакше не зміг би так піднесено співати гімн життю в поезії "Сміються, плачуть солов'ї".
Поет любив свою країну, хотів творити для її блага, але змушений був жити на чужині. Не знайшовши сили і сміливості повернутися з Будапешта в Україну, він дуже швидко почав проклинати себе за це. Невимовна туга за батьківщиною, почуття смутку і каяття, розпачу і журби знайшли своє відображення в поезії "Коли б я знав, що розлучусь з тобою". Він пише про люті муки, сміх і глум, які чекали його на чужині. Коли б він раніше знав, що в нього і руки будуть скуті, і пісні замкнені в мури, О. Олесь хоч попрощався б з рідним краєм і зник:
- Реферати про життя та творчість Олександра Олеся
- Яка ознака символістської лірики Олександра Олеся є визначальною? (та інші запитання)
Ні! не пішов би я з ганьбою
Шукать ганьби на чужині...
На хрест?! Однаково мені!
З розпукою і стражданням просив поет принести йому хоча б крихту рідної землі. Не маючи змоги мати навіть такої крихти, О. Олесь залишався вірним своєму народові, він завжди відчував свою причетність до України, до українського народу, зберіг любов до отчого краю.
Поезії О. Олеся будуть жити вічно, бо в них весна і кохання, смуток і страждання, надії і сподівання. Це як пісня солов'я, що всіх чарує і захоплює.