Олександр Олесь — талант особливого драматичного напруження і глибини. Микола Зеров відзначав, що лірик наділений першорядним талантом, який дав йому змогу так авторитетно репрезентувати українську поезію.
Високопатріотичне слово Олеся порівнюють із Шевченковим: у Кобзаря поезії високохудожні, закличні, вогненні, такі самі риси мали і вірші Олександра Олеся, який свій талант присвятив непереможному народові.
Поет прагнув поетичним словом виховати національну гідність українців. Він стійко шукав виражальних засобів, які з найбільшою точністю могли б відобразити любов і захоплення Україною:
Жита з волошками, і луки, і гаї.
І всі розкоші весняні...
Саме це буде згадувати Олесь в еміграції, куди поїде 1919 року. "В вигнанні дні течуть, як сльози" і "душа ридає, як дитина", — напише поет в одному з віршів. Його лякала неконтрольована стихія революційних змін, Олесь вважав, що не варто експериментувати над людьми, які знесилені війною і революцією. У цьому заплутаному лабіринті, яким є політика, можна заблукати. Не знайшов виходу з цієї ситуації й Олесь. Дуже часто митець розпинає себе на хресті сумнівів і розчарувань, бо через печальні обставини втратив Україну, життя стало для нього трагедією. Для Олеся "навік пройшла пора безславна", бо:
Чужина — могила, чужина — труна,
Душа на чужині, як чайка сумна...
З розпукою і стражданням просив поет принести йому хоча б крихту рідної землі.
Не знайшовши сили і сміливості повернутися з Будапешта в Україну, Олесь почав проклинати себе за це. Невимовна туга за Батьківщиною знайшли своє відображення в поезії "Коли б я знав, що розлучусь з тобою". Він пише про люті муки, сміх і глум, які чекали його на чужині. Холодні й загальні слова безсилі пояснити трагедію митця, приреченого на самотність. Поет так хотів побачити ліс, травень і сонце в коханому краю, де покинув душу.
Хіба не камінним є те серце, що не здригнеться, читаючи страшний присуд поета собі самому:
Хай громом присуд ваш мене ударе.
Хай серце проймуть блискавки...
Надія і смуток, біль втрат і радість перемог нерозривно переплелися в творчості поета.
- Реферати про життя та творчість Олександра Олеся
- Які чинники вплинули на формування Олеся як символіста? (та інші запитання)
Неодноразово поривався Олександр Олесь на Україну, жив надією на повернення, але його стримували сумніви. Знав він про немилосердний голод початку 30-х років, знав, що один за одним гинули у безвісті письменники. Але не знаходив сили зробити вирішальний крок.
Навіть у трагічні десятиліття сталінщини в народі не забувалася його творчість, хоча двадцять сім років вірші Олександра Олеся не друкувалися в нашій країні. Чому так сталося? Чим завинив майстер перед своїм народом? Я думаю: нічим, бо народ не карав його осудом, не обійшов забуттям. Намагався покарати поета тоталітарний режим, вилучаючи його творчість з історії української літератури. Олесь завинив перед своїм народом лише тим, що не розділив із ним тяжкі роки страждань і лихоліть. Та він себе жорстоко покарав!