Ідейна завантаженість жіночих образів у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (2 варіант)

Змальовані у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панасом Мирним жіночі образи втілюють прагнення до щастя, до миру, затишку, до чесного життя. Але в несправедливому класовому суспільстві неможливе здійснення їх мрій і прагнень. Ніхто з українських письменників після Шевченка не змалював так яскраво трагедії матері, як це зробив Панас Мирний. Шевченко створив невмирущий образ матері-кріпачки. Мирний показав страдницьке життя матері в нових соціальних умовах. Мотря, мати Чіпки Вареника,— один з найтрагічніших образів жінки в класичній українській літературі. Життя її сповнене поневірянь. Соціальні умови — бідність і безправність — знівечили її долю. Дівчиною жила вона в "сусідок"; одружившись, теж не знала щастя, поневірялась, терпіла кривди і швидко постарішала.

Образ Мотрі є втіленням долі багатьох трудящих жінок в умовах кріпосництва й післяреформеної доби. В її образі втілені народні погляди на чесне, трудове життя. Як у численних народних піснях, жінка-страдниця мріє про щастя, В образі Мотрі письменник втілив невтомні шукання цього щастя безталанною людиною. Народно-пісенною мовою автор розповідає про долю жінки: "Не судилося Мотрі щастя", "неодрадне життя Мотрі", "смуток заслав її погляд", "сердешна мати".

Цим Панас Мирний досягає ліричності і зворушливості в змалюванні цього образу. Почуття правди настільки сильне в Мотрі, що коли вона довідалась про вчинки Чіпки, сама донесла у волость про цей злочин. Такий крок матері, тяжкий і болісний, бо вона б "свого серця влупила та дала йому", але чесний і справедливий, набирає символічного звучання: це сама правда, сама людська совість Карала злочинця.

Ще одну жінку любив Чіпка, ще одна жіноча доля переплелася з його долею — доля його дружини Галі. Вона постає перед нами на початку роману в образі "польової царівни". З симпатією змальовує її автор: "Невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду". Дівчина зросла в злодійській сім'ї, але те зло, що оточувало її з дитинства, не спотворило її душі. В неї виробилось критичне ставлення до всього безчесного, жорстокого.

Письменник називає її то "польовою царівною", то "розбишацькою дочкою", змальовуючи тим самим контраст між благородними прагненнями дівчини і тим оточенням, в якому вона зростала. Галя нестерпно закликає чоловіка жити по правді, допомагає йому на якийсь час повернутись до чесного хліборобського життя. Але слабкі її сили, не витримала вона боротьби з ворожими їй соціальними умовами. Вона, як і Мотря, не змогла примиритися з кривавим розбійництвом. Довідавшись про жорстокий вчинок Чіпки і втративши останню надію на щастя, вона заподіює собі смерть.

Самогубство Галі було стихійним протестом проти існуючої соціальної дійсності, вона гине як жертва умов, породжених капіталістичним суспільством. Отже, навіть юридично вільній людині в умовах гнобительського ладу не дано ніяких можливостей для особистого щастя. І Мотря, і Галя все життя прагнули жити чесно, мирно, щасливо, але не зазнали повною мірою ні жіночого, ні материнського щастя. Бо для них воно було неможливе в існуючих соціальних умовах, вони були приречені на таке страдницьке життя.