Багатий наш край поетами. Від славнозвісного віщого Бояна та сивих кобзарів до поетів сучасних, усі вони оспівували усі рідну землю та людей, що живуть на ній.
Кожен з цих співців має свій стиль. Андрій Малишко назвав себе сурмачем, "що кличе військо в битву і першим йде в запеклу битву сам".
Тематичний діапазон цього поета дуже широкий: мирна праця і війна, природа і кохання, людські долі і материнство, рідна мова — та через усі твори проходить палка любов поета до рідної землі, до своїх співвітчизників.
Дуже детально змальовує Малишко характери і почуття людей, як у поемах, так і в маленьких (часто сюжетних) віршах. Іноді він розповідає нам про цілий життєвий шлях героя, іноді — про окремі епізоди з його життя. Ціле життя ми проживаємо разом з колгоспною ланковою ("Це було на світанку") і колгоспним бригадиром Хомою Метеликом ("Урожай") — чесними трудівниками, закоханими у рідну землю. Труднощів, горя і радості Докії Петрівни вистачило б, здається, навіть на кілька життів: вона і працювала, і виростила чотирьох дітей, і кулеметницею була, і худобу рятувала від німців, і знов поверталась до мирної праці в колгоспі. Коли вона помирає:
Поклонилась земля, поклонилися люди
На життя, на братерство без кривди й огуди.
так змальовує Малишко чесне життя, віддане служінню людям. Він закликає брати приклад з таких трудівників.
Серед трударів особливу пошану поет віддає вчителям — вірші "Учитель" (з найдальших країв летять до старого вчителя листи колишніх учнів) та "Вчителько моя, зоре світова", що став піснею.
- Реферати про життя та творчість Андрія Малишка
- Розкрийте тему: "Мотиви майбутнього життя у воєнній ліриці поета" (та інші запитання)
Не забуває Малишко про трудівників, людей мирних професій навіть тоді, коли пише про війну. Чи багато поетів, що присвячували вірші героїчній боротьбі з фашистськими загарбниками, помічали, скажімо, кашоварів, або теслярів, що "робили мости на Дніпрі, на Дінці і на Збручі"? Але ж і про їхній внесок у перемогу не варто забувати. Але й яскраві легендарні образи незламних і мужніх героїв також знаходимо ми у віршах А. Малишка. Навіть вороги дивуються, коли під час громадянської війни до них в полон потрапляє... безногий кулеметник!
Підійшли й обмерли: чоловік без ніг.
І стоїть та шляхта, розгублена й бліда.
В очі їй сміється Опанас Біда.
("Опанас Біда")
Запам'ятовується читачам і хлопчик-партизан, що узяв собі ім'я Прометея. Та знову серед вибухів і пострілів з'являється світлий мирний образ колоска, що проріс після пожежі у грудочці землі, яку носив з собою боєць, зігріваючи теплом серця і зрошуючи власною кров'ю ("Балада про колосок").
І переплітаються легенда і дійсність, сучасність війни і далеке героїчне минуле:
По містах в руїні,
В селах, здалека,
Ходить по Вкраїні
Тінь Кармелюка,
А за ним в поході —
Хлопці Ковпака
("Балада")
Героями творів Малишка виступають не лише сучасники — він не-одноразово звертається до образів, що здобули славу нашій країні в минулі часи, як під час боротьби, так і мирного життя: таких як князь Ігор і Богдан Хмельницький, або до образів письменників — Шевченка, Франка, Лесі Українки. Змальовуючи їх, поет передає також і любов до рідної землі, гордістю якої вони стали.
Про образ матері-Вітчизни, що збігається з образом матері і материнства взагалі, у творах Малишка варто сказати окремо. Це і "Пісня про рушник", і "Мати" (Посивіла невмируща мати), про жінку, що стала матір'ю цілого загону бійців, а не лише своїх рідних дітей. Через образ матері поет розповідає про безсмертя, вічність. Земля, Батьківщина, у нього теж мати, що:
... з дитинства підіймала,
Хліб дала з піснями солов'я,
Відвела доріг мені немало,
Земле, зореносиця моя!
("Батьківщина")
Для неї — неньки-України — поет знаходить дивні метафори: вона "немов крилата птиця", "польова мрійниця" або навіть "крапля у сонці з весла".
Словом і зброєю захищав поет рідний край, його "трави похилі", "зорі в ясній долині" ("Ми підем, де трави похилі"), щастя його людей, красу його природи та мови.
Щоб людському щастю дбанок свій надати,
Щоб раділа з мене Україна-мати.
("Буду я навчатися...")
І А. Малишко залишив таки свій прекрасний надбанок рідній землі. Адже поет всім своїм життям, кожним словом, кожним подихом славив і оспівував рідну землю і Людину на ній. Будьмо ж гідними цієї слави і цієї пісні!