А. Малишко — великий український поет. Багато його віршів вражають своєю пісенністю та ліричністю. У роки Великої Вітчизняної війни поет не кидав писати. З-під його пера виходили твори небаченої сили. Героями його ставали живі люди, що віддавали своє життя за Вітчизну.
Безіменному герою зі Смоленщини А. Малишко присвятив одну зі своїх найкращих поем — "Прометей". В основі твору лежать реальні події війни, а подвиг бійця порівнюється з подвигом міфічного героя Прометея. Велику роль у розкритті внутрішнього стану юнака відіграють описи природи та ліричні відступи, тому вони займають значне місце в композиції поеми. Твір починається з літнього пейзажу, що дає нам відчуття краси мирного життя. Автор майстерно підібрав виразні художні деталі: "зелена круча", "кавуни лежать поснулі", "в артілях виспіли жнива". Але мирний пейзаж поступово змінюється іншим. Ми бачимо чорний дуб на чорній кручі. Він — свідок війни. Так йде паралель між миром та війною, життям та смертю. А. Малишко персоніфікує природу. Навіть "дві обірвані ворітні" шепочуть юнакові, порхають прийти до них "після жнив":
... Ми так відчинимось широко,
Щоб ти й сучечка не вчепив!.. —
розуміють, що він йде на смерть
Щоб показати закоханість хлопця у свій рідний край, ніжність його душі, автор малює поетичну картину Смоленщини:
І ти Смоленщини поля
Згадав обкошені. Рілля
Біліє в бабинім тім літі...
І пейзажні картини, і ліричні відступи підпорядковуються єдиній меті — показати мужність молодого героя, красу його душі. І це автору вдається.