Мало хто з письменників міг відчути і розуміти землю і народ, що на ній працює, так, як відчував і розумів Григорій Косинка. Навіть свій псевдонім він узяв від назви польових квітів — косинці. Більшість творів цього письменника присвячено селу та його мешканцям, трагедії, яка постійно переслідувала їх ("За земельку", "Політика", "Змовини").
У своїх новелах Григорій Косинка чи не вперше в українській літературі розкрив риси нового життя. Його герої сильні й вольові, багаті і красиві душею, завжди яскраві, глибоко психологічні й життєво правдиві. У них гармонійно поєднуються працьовитість і врода з високою народною мораллю і розумом.
Після буремних днів революції та громадянської війни люди поринули у нові мрії і надії. Селяни чекали змін на краще, чекали землі. Земля була обіцяна, розділена, але не принесла щастя. Безжальну правду страшного розмежування українського села показано в новелі "Політика". Один табір — куркулі й середняки, другий — фанатики нового життя. Саме таким і був Мусій Швачка — головний герой твору. Це чесний, завзятий організатор нового політичного життя. Але був він упертим, гарячкуватим. Мусій Швачка спрямував свою діяльність на експропріацію, віднімаючи все нажите добро саме у представників протилежного табору, тому і мав ворогів пів села. Не мав бажання Швачка їхати на колядування до багатих родичів жінки, з якими він три роки "на ножах". Ця зустріч скінчилася трагічно — під час сварки Мусій .Швачка загинув. Отже, "нове життя", яке запропонували нашому народові, утверджувалося великими жертвами.
- Реферати про життя та творчість Григорія Косинки
- Чому Г. Косинка змушений був переїхати до Харкова? (та інші запитання)
Щоб зберегти своє добро, яке було надбане протягом багаторічної праці, селянин часто вимушений був обдурювати владу, вдаватися до шахрайства. В оповіданні "Змовини" йде розповідь про багатого господаря Петра Рудика, який не хоче віддати комуні своє добро. Він вирішив одружити свою дочку з найбіднішим у селі парубком, віддати все своє добро, щоб нічого не дісталося комнезамівцям. Він вночі вимушений був вивозити і переховувати у знайомих речі домашнього вжитку, зерно.
Автор показує переддень колективізації, яка за тогочасним бажанням була нічим іншим як силою, що породжує нові риси свідомості селянина.
Новели Косинки будуються переважно на "матеріалі" переживань та роздумів героя. Так, характер Юрчика ("Перед світом") розкривається крізь призму спогадів самого героя про дитинство, що минуло в злиднях, голоді, холоді; про навчання в земській школі; про те, як молотив "багатим дядькам"; про "рік у тюрмі" за революційну діяльність тощо.
У новелі "Голова ході" розкривається психологія Василя й Павла (батька й сина), що вийшли орати землю, яка не так давно була панською; і розмова між ними, здавалося б, звичайна, буденна: про землю, про боротьбу за неї, а з уст Василя чути навіть слова співчуття робітникам, які "теж лямку тягнуть, як і ми..."
Але читача насторожує і початок твору: "Степ був сизий, мов крило орла". Тут немає світла весняного буяння, що несе хліборобові радість першої зораної борозни. Насторожує те, що батько з сином крутять цигарки з книги про життя Шевченка. Постає питання: хто ж такі ці орачі? Як і з ким вони воювали за землю? Адже й тепер Павло зодягнений у шинель...
Прочитавши твори Григорія Косинки, ми побачили, що письменник зобразив складність душевних зламів у людини, вказав на причини, які примушували селянина часто діяти проти своєї совісті, свого світогляду, які знецінили моральні критерії, сформовані людством протягом століть.
Новели Григорія Косинки вчать нас бути уважними до кожної людини, якого б світогляду вона не дотримувалась, до якої б партії не належала. Немає більшого багатства на землі, ніж людське життя.
Ми, як і автор, віримо, що більше на нашій землі не буде таких трагічних подій, які будуть ділити людей на ворожі класи чи стани, через які — неминучі людські жертви, а відтак — і підступні, аморальні вчинки.