Корифей українського театру Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Тобілевич) був людиною всебічно обдарованою. Його два брати і сестра стали відомими акторами, діячами української культури. Успіх п'єс Івана Карпенка-Карого пояснюється тим, що сам драматург починав з акторської діяльності. Спочатку він був актором трупи свого брата Миколи Садовського, а 1890 року створив разом із Саксаганським "Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. Саксаганського", яке стало кращим театральним колективом кінця XIX — початку XX століття. П'єси І. Карпенка-Карого "Наймичка", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн", "Суєта" збирали тисячі шанувальників театру. До кінця днів своїх (помер видатний актор і драматург у своєму маєтку "Затишок" на Харківщині) брав участь у гастрольних поїздках з театральною трупою.
І. Карпенко-Карий був одним із основоположників нової української драматургії. У своїх драмах і комедіях він зображував життя і побут народу, загострював соціальні проблеми своєї доби, драматично або з гумором висвітлював взаємовідносини у тогочасному суспільстві. Його образи були часом кумедні, часом трагічні, але завжди правдиві і незабутні. Ось заможний селянин Терентій Пузир — головний герой п'єси "Хазяїн". Це досить обмежена і недалекоглядна людина. Головне в його житті — гроші. Хоча, на мою думку, це немаловажна річ, та суть у тому, як ти їх заробляєш і як ти їх витрачаєш. Якщо гроші затьмарюють моральні цінності і навіть родинні стосунки, то щастя вони не принесуть. Терентій Пузир готовий видати свою доньку за сільського багатія Василя Чобота, аби тільки примножити свої статки. У цій ситуації почуття доньки мало цікавлять батька. І вже зовсім байдуже йому до того, як живуть і харчуються його робітники.
- Реферати про життя та творчість Івана Карпенка-Карого
- На скільки періодів можна поділити драматургічну творчість митця? (та інші запитання)
Така бездумна жага до збагачення не могла не скінчитися трагічно. Хазяїн загинув за комічної ситуації, рятуючи від гусей копу жита. І. Карпенко-Карий — видатний майстер гротеску і трагікомічних ситуацій. Подібний фінал бачимо у п'єсі "Сто тисяч". Обдурений євреєм Герасим Калитка (він отримав мішок папірців замість ста тисяч) вирішує укоротити собі віку. І навіть коли його врятували від самогубства, він твердить "Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря".
Не менш яскраво виписує драматург і другорядні образи своїх драматичних творів. Ось робітники Терентія Пузиря — Феноген та Ліхтаренко. Дивлячись на свого хазяїна, вони мріють бути схожими на нього. їхні спроби — недолугі й комічні. А от кум Герасима Калитки — Савка із п'єси "Сто тисяч" вже може позмагатися у хитрощах і спритності зі своїм кумом. Він і гроші у Калитки позичив, і "запродажню запись на воли" порвав позичальник на радість Савці. Адже всі були в очікуванні "легких грошей". Колоритний образ іншого персонажа у п'єсі "Сто тисяч" — шукача скарбів Бонавентури. Він уже тридцять років шукає клад, вдає із себе вченого та освіченого, а насправді нікчема і пустобрех. Син Герасима Калитки — Роман дає йому влучну характеристику: "Наче розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став, як бубон". Та зрештою Роман пристає на пропозицію шукача скарбів і погоджується бути його компаньйоном, ще й внести 50 карбованців.
Ось такі вони, звичайні і незвичайні люди-герої драматичних творів корифея українського театру Івана Карпенка-Карого. Часи змінюються, а риси характерів і проблеми, яких торкається драматург, і сьогодні ті ж самі. Мабуть, саме у цьому невичерпний інтерес до творчості Івана Карпенка-Карого.